ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                        П О С Т А Н О В А
                         Іменем України
 
19.02.2004                                        Справа N 9/2487                  
 
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
 
головуючого судді   Першикова Є.В.,
суддів              Савенко Г.В.,
                    Ходаківської І.П.,
розглянувши
касаційну скаргу    Городоцької  міжрайонної державної  податкової
                    інспекції Хмельницької області
на                  постанову      Житомирського      апеляційного
                    господарського суду від 04.11.2003р.
 
у справі            №   9/2487  Господарського  суду  Хмельницької
                    області
 
за позовом          Городоцької  міжрайонної державної  податкової
                    інспекції Хмельницької області
 
до                  1)    Відкритого    акціонерного    товариства
                    “Сатанівський цукровий завод”
                    2) Акціонерного товариства “Кредит банк
                    (Україна)”
 
про   визнання недійсним договору застави
 
За участю представників
 
позивача  –  Котелба Р.О., представник за довіреністю Варвянська
О.М., представник за довіреністю
 
відповідача – 1: Мельниченко Г.В., представник за довіреністю
відповідача –2: Мацієвський Г.М., представник за довіреністю.
 
Наконечний Р.С., представник за довіреністю
 
                        В С Т А Н О В И В:
 
В  квітні  2003  року  Городоцька міжрайонна державна  податкова
інспекція звернулася до суду з позовом про визнання недійсним на
підставі  ст.  48  і 49 Цивільного кодексу України  ( 435-15  ) (435-15)
        
договору  застави  майна від 28.03.2002р.,  укладеного  між  ВАТ
“Сатанівський цукровий завод” (1-й відповідач) і АТ  “Західне  -
Український комерційний банк” в особі Тернопільської філії  (2-й
відповідач).  Позивач  посилався на те,  що  зазначене  відкрите
акціонерне  товариство в період, коли все його майно  і  майнові
права  перебували  в  податковій  заставі,  отримало  кредит   в
акціонерному товаристві “Західно - Український комерційний банк”
і передало цьому банку майно за договором застави.
 
Рішенням   Господарського   суду   Хмельницької   області    від
19.06.2003р.  (суддя  Олійник  Ю.П.  ),  визнано  недійсним   на
підставі  ст. 48 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
         вказаний договір  застави
як  такий, що не відповідає вимогам ст.ст. 4, 11 Закону  України
“Про  заставу”  ( 2654-12 ) (2654-12)
        , ст. 8 Закону України  “Про  порядок
погашення  зобов'язань  платників податків  перед  бюджетами  та
державними  цільовими  фондами” ( 2181-14  ) (2181-14)
        .  Стягнуто  з  ВАТ
“Сатанівський цукровий завод” в доход державного бюджету  85грн.
державного  мита  і на користь державного підприємства  “Судовий
інформаційний  центр”  118грн. витрат  на  інформаційно-технічне
забезпечення   судового  процесу.  Провадження   у   справі   до
акціонерного товариства “Західно - Український комерційний банк”
м. Львів в особі Тернопільської філії припинено.
 
Постановою  Житомирського апеляційного господарського  суду  від
04.11.2003р. (колегія суддів Вечірко І.О., Черпак Ю.К., Голубєва
Г.К.) скасовано рішення Господарського суду Хмельницької області
від  19.06.2003р.,  в  позові Городоцької міжрайонної  державної
податкової інспекції Хмельницької області відмовлено.
 
Позивач  звернувся  до  Вищого  Господарського  суду  України  з
касаційною   скаргою,   в  якій  просить   скасувати   постанову
Житомирського апеляційного господарського суду від  04.11.2003р.
та  залишити  в  силі рішення Господарського  суду  Хмельницької
області від 19.06.2003р. у справі № 9/2487.
 
Розглянувши    доводи,    викладені   в    касаційній    скарзі,
проаналізувавши  на  підставі  встановлених  фактичних  обставин
справи  правильність  застосування судом норм  матеріального  та
процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга
не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
 
Як встановлено судами, предметом спірного договору застави, який
посвідчений  нотаріально,  був  цілісний  майновий  комплекс   в
смт.Сатанів  по  вул.  Жовтнева, 135 оціночною  вартістю  9  495
000грн.  в забезпечення виконання кредитних договорів  №  34  та
№  35 від 28.03.02р. на суму відповідно 5 000 000 грн. і 600 000
доларів  США.  Згідно довідки-характеристики  Городоцького  бюро
технічної  інвентаризації вартість заставленого майна складає  2
200  951  грн.  Договір застави укладений  в  період,  коли  ВАТ
“Сатанівський  цукровий завод” мало податковий борг,  який  бере
свій початок з.06.1998 року.
 
Листом від 02.06.98р. № 10-10/1246, повідомленням від 15.09.98р.
№  2136/10-10  позивач поставив до відома 1-го  відповідача  про
виникнення  в  останнього  податкової  застави,  а  листом   від
10.10.2000р.  №  1247  повідомив ЗАТ “Вікторіянафтопродукт”  про
можливість   відчуження  належного  1-у  відповідачу  дизельного
пального і бензину А-80 лише з письмової згоди Городоцької МДПІ.
 
Позивач  склав  акти  опису  майна  ВАТ  “Сатанівський  цукровий
завод”:
 
-  13.08.98р.  автомобіля ГАЗ-2410, державний номер  77-57  ХМА,
вартістю 16270грн.;
 
-  02.03.99р.  сільськогосподарської продукції на суму  337  212
грн.77 коп. ;
 
- 24.09.99р. цукру-піску вартістю 96 000 грн.;
 
- 15.10.99р. цукру з мішкотарою вартістю 150000грн.;
 
- 14.12.99р. меляси на суму 22 550 грн.;
 
-  11.05.2000р. семи будинків відпочинку з майном у них, причепу
ППС,    тістомішальної   машини,   печі   етажерочної,   причепу
тракторного, сіялки загальною вартістю 35 981 грн. 25 коп.;
 
-  11.05.2001р.  транспортних засобів  і  устаткування  до  них,
холодильної камери, будинків відпочинку, тістомішальної  машини,
печі етажерочної загально вартістю 117 759 грн. 43 коп.;
 
-  13.05.2002 р. бази відпочинку і будинку столової на  загальну
47 992 грн.;
 
-  28.01.2003р.  цегли,  сталі листової,  транспортних  засобів,
запасних   частин  до  них  і  мастильних  матеріалів  загальною
вартістю 100 694 грн. 95 коп.;
 
-  04.04.2003р.  комп'ютерної техніки, транспортних  засобів  та
іншого майна загальною вартістю 1 119 470 грн. 02 коп.
 
З  довідки  Інформаційного центру Міністерства  юстиції  України
видно,  що  07.06.99р.  прийнято заяву позивача  за  №  950  про
податкову   заставу.   Згідно  витягів,   наданих   реєстратором
/згаданим  Інформаційним центром/, до державного реєстру  застав
рухомого  майна  внесені Городоцькою МДПІ записи  про  податкову
заставу  з 02.06.1998р. майна ВАТ “Сатанівський цукровий завод”,
а саме:
 
-  07.06.99р.  легкового автомобіля ГАЗ - 2410, державний  номер
77-57 ХМА;
 
-  30.08.2000р.  доповнено запис щодо готової  продукції  урожаю
2000 року;
 
-  16.05.2001р. доповнено запис відносно рухомого  майна  згідно
акта опису від 11.05.2001р. на суму 117759грн. 43 коп.;
 
- 09.04.2003р. рухомого майна згідно акта опису від 28.01.2003р.
на суму 100694грн. 95 коп. та рухомого і нерухомого майна згідно
акта опису від 04.04.2003р. на суму 111-9 470 грн. 02 коп.
 
З   наведеної  інформації  вбачається,  що  під  час  дії  Указу
Президента  України  № 167/98 від 04.03.98р.  позивачем  описане
конкретно  визначене  майно 1-го відповідача,  дані  щодо  якого
внесені  до  державного реєстру застав рухомого майна,  а  після
набрання  чинності  з  01.10.2001р.  ст.  8  Закону  України   N
2181-III   21.12.2000р.,  яка  регулює  відносини  з  податкової
застави,  і  до укладення спірного договору застави  позивач  по
суті  не  описував  нового майна і не вносив  нових  записів  до
державного реєстру застав.
 
Пунктом 8.3 ст. 8 вказаного Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
         та п. 3.1 Порядку
застосування  податкової застави органами  державної  податкової
служби  ( z0857-01  ) (z0857-01)
        , затвердженого наказом  ДПА  України  від
28.08.2001р.  №  338, встановлений обов'язок  органів  державної
податкової  служби зареєструвати податкову заставу в  державному
реєстрі застав рухомого майна.
 
Після  набрання  чинності ст. 8 Закону № 2181 ( 2181-14  ) (2181-14)
          від
21.12.2000  позивач  вніс  запис до  державного  реєстру  застав
рухомого   майна  тільки  09.04.2003р.,  тобто  після  укладення
оспорюваного договору застави.
 
Таким  чином,  на момент укладення спірного договору  податковий
орган  не скористався наданим правом податкової застави  на  всі
активи платника податків.
 
Позивач  до  набуття чинності ст. 8 Закону ( 2181-14  ) (2181-14)
          вніс  в
державний реєстр застав рухомого майна лише дані стосовно майна,
яке  не  було  внаступному предметом спірного договору  застави.
Визначення  ним  лише  частини  активів  платника  податків,  за
рахунок   яких   можливе   було  реальне  погашення   податкової
заборгованості,  не  суперечить вимогам п. 8.2.2  ст.  8  Закону
( 2181-14 ) (2181-14)
        .
 
За  таких  обставин апеляційний суд дійшов правильного висновку,
що  в  даному випадку право податкової застави не поширилося  на
майно,  передане  першим  відповідачем  другому  відповідачу  за
спірним  договором застави. Отже, у першого відповідача не  було
необхідності письмово узгоджувати з позивачем питання  укладення
договору застави і в даному разі не порушені вимоги п. 8.6 ст. 8
Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
        .
 
З  першої  та  другої  податкової вимоги, виставленої  позивачем
відповідно   10.12.01р.  і  12.02.02р.,  вбачається,   що   сума
податкового  боргу  1-го  відповідача перед  укладенням  спірної
угоди  становила  22  801  грн. 97  коп.  Кількості  і  вартості
описаного Городоцькою МДПІ майна 1-го відповідача було достатньо
для стягнення податкового боргу.
 
Як встановлено судом, податкова заборгованість виникла за чотири
роки  до  укладення  спірного  договору  застави.  За  цей   час
Городецька МДПІ могла і повинна була вжити заходи для  погашення
податкового  боргу першого відповідача, в тому  числі  способом,
встановленим  Порядком звернення стягнення на рухоме  майно,  що
перебуває   у  податковій  заставі,  для  погашення   податкової
заборгованості  платника  податків та реалізації  такого  майна,
затвердженого   постановою   Кабінету   Міністрі   України   від
22.06.98р.  №  941  ( 941-98-п  ) (941-98-п)
        .  Проте,  відповідні   заходи
податковою  інспекцією не були проведені  в  супереч  визначеним
статтями  2 і 10 Закону України “Про державну податкову  службу”
( 509-12 ) (509-12)
         завданням і функціям державної податкової інспекції.
 
З  вищенаведених  обставин вбачається,  що  у  2-го  відповідача
виправдано  не викликало сумніву щодо права 1-го відповідача  на
передачу майна в заставу.
 
Відсутність  порушень вимог чинного законодавства  при  передачі
майна в банківську заставу встановлено прокуратурою Городоцького
району, про що зазначено в її листі від 13.05.03р. № 569.
 
Беручи до уваги всі викладені обставини в їх сукупності, колегія
суддів  Вищого господарського суду України вважає, що  постанова
Житомирського апеляційного господарського суду від  04.11.2003р.
є законною та обґрунтованою і підстав для задоволення касаційної
скарги не вбачає.
 
Відповідно  до  ст.ст.  85, 111-5 Господарського  процесуального
кодексу  України  ( 1798-12 ) (1798-12)
         в судовому  засіданні  за  згодою
сторін оголошена вступна та резолютивна частини постанови.
 
Керуючись,  ст.ст.  111-5, 111-9, 111-7,  111-11  Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , Вищий  господарський
суд України
 
                      П О С Т А Н О В И В:
 
Касаційну  скаргу  Городоцької міжрайонної державної  податкової
інспекції Хмельницької області залишити без задоволення
 
Постанову  Житомирського  апеляційного господарського  суду  від
04.11.2003р.  у справі № 9/2487 Господарського суду Хмельницької
області залишити без змін.