ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.02.2004 справа N 9/94
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши у відкритому Кіровоградської міжрайонної
судовому засіданні державної податкової інспекції
касаційну скаргу
на постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 06.10.2003
у справі № 9/94
господарського суду Кіровоградської області
за позовом ВАТ "КНЗ"
до Кіровоградської міжрайонної
державної податкової інспекції
про визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: присутній
від відповідача: присутні
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Кіровоградської області від
04.07.2003 у справі № 9/94, залишеним без змін постановою
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.10.2003
позов задоволено: податкове повідомлення-рішення від 20.05.2003
№ 002582310/2640 визнано недійсним з мотивів недоведення
Кіровоградською міжрайонною державною податковою інспекцією факту
порушення позивачем норм Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
від 28.12.1994 № 334/94-ВР (зі
змінами і доповненнями) і заниження податку на прибуток.
У касаційній скарзі Кіровоградська міжрайонна державна податкова
інспекція просить скасувати постанову Дніпропетровського
апеляційного господарського суду від 06.10.2003, рішення
господарського суду Кіровоградської області від 04.07.2003 у
справі № 9/94 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову
відмовити, посилаючись на неправильне застосування господарським
судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального
права, а саме: п. 1.22 ст. 1, п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону
України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
та
ст. 4 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
(згідно з якою забороняється відмова
у розгляді справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості
чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини).
Відповідно до ст. 25 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
здійснено заміну
відповідача- Кіровоградської міжрайонної державної податкової
інспекції її правонаступником-Кіровоградською об'єднаною державною
податковою інспекцією.
Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача,
перевіривши матеріали справи, повноту встановлення обставин справи
та правильність їх юридичної оцінки господарськими судами першої
та апеляційної інстанцій, колегія суддів Вищого господарського
суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає
частковому задоволенню з наступних підстав.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що
Кіровоградською міжрайонною державною податковою інспекцією було
прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.05.2003
№ 002582310/2640, яким підприємству позивача було визначено суму
податкового зобов'язання з податку на прибуток - 233 928 грн., у
т.ч. основний платіж - 123 120 грн. та штрафні санкції - 110 808
грн.
Підставою для прийняття оскаржуваного податкового
повідомлення-рішення став акт від 19.05.2003
№ 86/23-10/23-18/24152068 про результати планової документальної
перевірки підприємства-позивача з питань дотримання вимог
податкового та валютного законодавства за період з 01.04.2002 по
01.01.2003, яким встановлено факти порушення позивачем п.п. 4.1.1,
4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п.п. 5.3.9 п. 5.3, п. 5.9 ст. 5 Закону України
"Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, а саме:
заниження податку на прибуток за 2002 р. у сумі 123 120 грн., в
т.ч. за ІІ-й квартал 2002 р. у сумі 123 120 грн. Крім того,
завищено збитки у сумі 1 202 700 грн. за 2002 р., в т.ч. за ІІ-й
квартал 2002 р. - у сумі 1 137 100 грн., за ІV-й квартал 2002 р. -
у сумі 194 200 грн., у ІІІ-му кварталі 2002 занижено збитки у сумі
228 600 грн. Заниження податку на прибуток у сумі 123 120 грн.
відбулося у зв'язку з невключенням позивачем у ІІ-му кварталі 2002
р. до валового доходу кредиторської заборгованості у сумі 1 529
673, 59 грн., яка є безповоротною фінансовою допомогою згідно з п.
1.22 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
як сума заборгованості перед юридичною особою, що
залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.
Господарськими судами встановлено, що на підставі контракту №
1/9811 від 25.11.1997, укладеного позивачем з фірмою "НАА"
(Дільсдорф, Швейцарія) позивачем було придбано препарати для
протруювання насіння на загальну суму 316 000 дол. США. При цьому,
строки оплати визначені у контракті таким чином: по Промету і
Апрону - до 01.06.1998, по Максиму - до 01.12.1998. Позивач не
виконав повністю умови контракту та не перерахував у зазначені
контрактом строки фірмі "НАА" вартість отриманих препаратів.
Станом на 01.01.2003 у позивача є кредиторська заборгованість
перед іноземною фірмою на загальну суму 1 529 673, 59 грн.
За своєю правовою природою вищезазначений контракт відноситься до
зовнішньоекономічних договорів купівлі-продажу, а відповідно до
ст. 6 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" права та
обов'язки сторін зовнішньоекономічної угоди визначаються правом
місця її укладання, якщо сторони не погодили інше. Місце укладення
угоди визначається законами України. Права та обов'язки сторін
зовнішньоекономічних договорів (контрактів) визначаються правом
країни, обраної сторонами при укладенні договору (контракту) або в
результаті подальшого погодження.
Згідно з пунктом 13 додатку № 1 до контракту № 1/9811 від
25.11.1997 для визначення своїх прав і обов'язків сторони обрали
законодавство Австрії, у зв'язку з чим господарський вважає, що
для визначення строку позовної давності, початку його перебігу,
переривання та закінчення за зобов'язаннями сторін слід керуватися
саме законодавством Австрії.
Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд виходив з того, що
акт перевірки підприємства позивача не може бути підставою для
донарахування податку і застосування фінансових санкцій, оскільки
висновки відповідача не ґрунтуються на законодавстві Австрії (яке
повинно бути застосовано в даному випадку).
Однак, вищезазначені висновки господарських судів першої та
апеляційної інстанцій не можна вважати таким, що ґрунтуються на
всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі
всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, як це
передбачено ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
з огляду на наступне.
Так, господарськими судами не надано оцінки фактам порушення
позивачем вимог Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, встановленим в акті перевірки, не
досліджено питання визначення строку позовної давності щодо
стягнення заборгованості за вищезазначеним контрактом, в т.ч.
початку його перебігу, переривання та закінчення.
Господарський суд, визнавши за необхідне застосовувати при
вирішенні спору законодавство Австрії щодо визначення строків
позовної давності, фактично відмовився від застосування вказаного
законодавства з посиланням на те, що і відповідач не дослідив і не
застосував законодавство Австрії при здійсненні перевірки, що є
порушенням вимог ст. 4 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
При цьому, господарський суд апеляційної інстанції не прийняв
надані відповідачем докази (лист торгового відділу посольства
Австрії в Україні від 07.05.2003, наданий на запит ДПА у
Кіровоградській області, щодо терміну позовної давності за
законодавством Австрії та інш.), не дав оцінки доводам відповідача
про те, що терміни позовної давності за законодавством Австрії і
України співпадають, у зв'язку з чим висновок акту перевірки не
спростовується і при застосуванні законодавства Австрії.
Крім того, господарськими судами не взято до уваги, що відповідно
до п.п. 4.2.3 п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
від 21.12.2000 № 2181-ІІІ обов'язок
доведення того, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим
органом у випадках, визначених п.п. 4.2.2 цього пункту, є
помилковим, покладається на платника податків, за винятком
випадків, визначених п. 4.3 цієї статті, а позивач не спростував
висновку Кіровоградської міжрайонної державної податкової
інспекції щодо заниження податку на прибуток, не надав ніяких
документів, які б свідчили про те, що строк позовної давності за
спірним контактом не закінчився.
Вищенаведене свідчить про те, що судами зроблено висновки при
неповно встановлених обставинах справи, що є підставою для
скасування прийнятих у справі судових рішень і направлення справи
на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
До такого висновку колегія суддів Вищого господарського суду
України приходить з врахуванням меж повноважень касаційної
інстанції, встановлених ч. 2 ст. 111-5 та ст. 111-7 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, та неможливістю зробити висновки щодо правильності
вирішення спору при невстановленні судами попередніх інстанцій
обставин відповідно до предмету спору.
Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до
уваги викладене у зазначеній постанові, вжити всі передбачені
чинним законодавством засоби для всебічного, повного та
об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків
сторін і в залежності від встановленого та у відповідності із
вимогами закону вирішити спір.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 3 ст.
111-9, 111-10, 111-11 Господарського процесуального права України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Кіровоградської міжрайонної державної податкової
інспекції задовольнити частково.
Скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського
суду від 06.10.2003 та рішення господарського суду Кіровоградської
області від 04.07.2003 у справі № 9/94, а справу передати на новий
розгляд до господарського суду Кіровоградської області.