ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.02.2004 Справа N 8/105
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т. Добролюбової - головуючого
Т. Дроботової
Т.Гоголь
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу Державного підприємства "XXX"
на постанову від 29.07.2003 р. Харківського апеляційного
господарського суду
у справі № 8/105 господарського суду Сумської області
за позовом Державного підприємства "XXX"
до H-ської об'єднаної державної податкової
інспекції
про визнання недійсним податкового повідомлення -
рішення H-ської ОДПІ від 10.10.2002 р.
№ 000040620/6834
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: А.А.А. д. від 8.01.2004, № 9
від відповідача: Б.Б.Б. д. від 18.02.2004, № 1323/9
Державним підприємством "XXX" у лютому 2003р. заявлений позов про
визнання недійсним податкового повідомлення-рішення H-ської ОДПІ
від 10.10.2002 № 000040620/6834, яким позивачеві визначено
податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму
225943,75 грн., з яких 180755 грн. складає сума основного платежу
з податку на додану вартість, та 45188,75 грн. - сума фінансових
санкцій. Позовні вимоги обґрунтовані відсутністю порушень з боку
позивача вимог податкового законодавства, за які до нього
застосовані санкції, з огляду на те, що підприємство правомірно
застосувало нульову ставку ПДВ відповідно до вимог підпункту 6.2.1
пункту 6.2 статті 6 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
за відвантажений спирт етиловий для фірми
"YYY". За зовнішньоекономічним контрактом від 12.02.2002 № 2 завод
відвантажив давальницьку сировину - спирт етиловий для подальшої
переробки на митній території України та відвантаження продукції
на експорт.
Рішенням Господарського суду Сумської області від 30 квітня
2003р., що прийняте суддею Кіяшко В.І., відмовлено у задоволенні
позовних вимог про визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення H-ської ОДПІ від 10.10.2002 № 000040620/6834
з огляду на вимоги підпункту 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
. Рішення
суду мотивоване неправомірним застосуванням позивачем нульової
ставки податку на додану вартість за умови недоведеності факту
вивезення (експорту) товару за межі митної території України та
переробки етилового спирту позивачем на умовах давальницької
сировини.
Харківський апеляційний господарський суд у складі головуючого
Філатова Ю.М. суддів Кравець Т.В. та Лащенко Л.Д., постановою від
29 липня 2003р. залишив перевірене рішення господарського суду
Сумської області без змін з тих же підстав, а апеляційну скаргу
Державного підприємства "XXX" без задоволення.
Державне підприємство "XXX" вважає, що рішення і постанова
апеляційного господарського суду прийняті з порушенням
матеріального права. Просить Вищий господарський суд України
здійснити перегляд матеріалів справи у касаційному порядку,
скасувати рішення і постанову, а справу скерувати на новий
розгляд.
Підприємство мотивує касаційну скаргу доводами про неправильне
застосування судом норм матеріального права, зокрема, підпункту
6.2.1 статті 6 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, яке виявилось, на думку скаржника, у наявності
підстав для застосування позивачем нульової ставки до операцій з
продажу товарів. Наголошує на тому, що судами не досліджений той
факт, що фірма "YYY" отримало етиловий спирт як давальницьку
сировину для подальшої переробки на митній території України, що
доводить факт реалізації товару на експорт. Окрім того, зауважує
на тому, що рішенням господарського суду Сумської області від
24.12.2002 у справі № 5642-5/203 визнаний недійсним трьохсторонній
зовнішньоекономічний контракт від 12.02.2002 № 2 на поставку
давальницької сировини. У доповненні до касаційної скарги,
Підприємство посилається на те, що судами не враховані приписи
пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, якими визначено базу оподаткування
податком на додану вартість.
Конотопською об'єднаною державною податковою інспекцією відзив на
касаційну скаргу не надісланий.
Переглянувши матеріали справи і касаційну скаргу за участю
представників позивача та відповідача, які підтримали свої доводи,
заслухавши доповідь судді Добролюбової Т.В, Вищий господарський
суд України відзначає наступне.
Податковим повідомленням-рішенням H-ської ОДПІ від 10.10.2002 №
000040620/6834, позивачеві визначено податкове зобов'язання з
податку на додану вартість на суму 225943,75 грн., з яких 180755
грн. складає сума основного платежу з податку на додану вартість,
та 45188,75 грн. - сума фінансових санкцій. Оспорюване
повідомлення-рішення прийняте на підставі акта перевірки від
25.09.2002р. № 019/Д/26-265/00375195/470, в результаті якої
виявлено порушення позивачем вимог підпункту 6.2.1. підпункту 6.2.
статті 6, підпункту 7.3.1 статті 7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
внаслідок безпідставного
застосування нульової ставки ПДВ та ненарахування податкового
зобов'язання на суму 177917 грн. за відвантажений етиловий спирт
фірмі "YYY" (Польща). Перевіркою встановлено, що ДП "XXX"
12.02.2002р. уклало договір комісії № 2-К з P-ським обласним
державним об'єднанням спиртової та лікеро-горілчаної промисловості
"ZZZ" і на підставі наряду від 6.03.2002р., виданого останнім,
товаротранспортних накладних № 101571 та № 101572 реалізувало на
території України фірмі "YYY" за іноземну валюту спирт етиловий
для переробки на території України на потужностях ТОВ "QQQ" на
оцет харчовий та есенцію, з подальшим відвантаженням продукції на
експорт. Позивач отримав від польської сторони 17875 дол. США, що
підтверджується меморіальним ордером від 5.03.2002р. № 139.
Відповідно до підпункту 6.2.1. підпункту 6.2. статті 6 вказаного
Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
операції з продажу товарів, що були вивезені
(експортовані) платником податку за межі митної території України,
оподатковуються за нульовою ставкою.
Товари вважаються вивезеними (експортованими) платником податку за
межі митної території України в разі, якщо їх вивезення
(експортування) засвідчено належно оформленою вантажною митною
декларацією.
Вимоги щодо оформлення цього документу визначені Постановами
Кабінету Міністрів України від 09.06.1997 № 574 "Про затвердження
Положення про вантажну митну декларацію" ( 574-97-п ) (574-97-п)
та від
01.03.2002 № 243 "Про вдосконалення механізму відшкодування
заборгованості з податку на додану вартість за операціями з
експорту продукції" ( 243-2002-п ) (243-2002-п)
, Інструкцією про порядок
заповнення вантажної митної декларації ( z0443-97 ) (z0443-97)
, затвердженої
наказом Державної митної служби України від 09.07.1997 № 307,
Порядком заповнення граф вантажної митної декларації відповідно до
митних режимів експорту, імпорту, транзиту, тимчасового ввезення
(вивезення), митного складу, магазину безмитної торгівлі
( z0469-98 ) (z0469-98)
, затвердженого наказом Державної митної служби
України від 30.06.1998р. № 380.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої та
апеляційної інстанції, позивачем не надані вантажні митні
декларації, оформлені належним чином відповідно до вимог наведених
приписів чинного законодавства, що підтверджують факт вивезення
(експорту) товару (спирту етилового) за межі митної території
України.
Оскільки застосування нульової ставки податку на додану вартість
до операцій з продажу товарів, що були вивезені (експортовані)
платником податку за межі митної території України, передбачено
підпунктом 6.2.1 статті 6 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, місцевий та апеляційний господарські суди
дійшли правомірного висновку про відсутність підстав для
застосування позивачем нульової ставки податку на додану вартість
та правомірним донарахування позивачу податкового зобов'язання по
вказаних операціях за ставкою 20% спірним податковим
повідомленням-рішенням ДПІ.
Доводи скаржника про одержання етилового спирту як давальницької
сировини для подальшої переробки на митній території України,
визнаються непереконливими, оскільки суди першої та апеляційної
інстанції дійшли висновку про недоведеність факту переробки, а
відповідно до вимог статті 111-7 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція виходить з
обставин, встановлених у даній справі судом першої та апеляційної
інстанції.
Наведене спростовує доводи касаційної скарги щодо неправильного
застосування місцевим та апеляційним господарським судом норм
процесуального та матеріального права.
За таких обставин справи не вбачається правових підстав для
скасування переглянутих у справі судових актів, а відтак касаційна
скарга не підлягає задоволенню.
З огляду на зазначене, керуючись статтями 107, 108, 111-5, 111-7,
111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
Вищий Господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Рішення Господарського суду Сумської області від 30 квітня 2003 р.
та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 29
липня 2003р. у справі № 8/105 залишити без змін.
Касаційну скаргу Державного підприємства "XXX" залишити без
задоволення.
Головуючий Т. Добролюбова
Судді Т.Дроботова
Т.Гоголь