ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                            ПОСТАНОВА
 
                          ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
 19.02.2004                                      Справа N 7/100пд
 
         Вищий господарський суд у складі колегії суддів:
 
                    головуючого Першикова Є.В.
                    суддів Савенко Г.В., Ходаківської І.П.
 
розглянувши касаційну скаргу ДПІ у H-ському районі м. P-ська
 
на постанову від 14.10.03 p.
Донецького апеляційного господарського суду
 
у справі №7/100пд
господарського суду Донецької області
 
за позовом  ДПІ у H-ському районі м. P-ська
 
до Дочірнього виробничо-комерційного підприємства "XXX"
 
до ПП "YYY"
 
про   визнання недійсними договорів
 
за участю представників сторін:
 
позивача: не з'явились
відповідача: не з'явились
 
Рішенням господарського суду Донецької області  (суддя  Малашкевич
С.А.)  від  21.07.03  у  задоволенні  позову  відмовлено.  Рішення
мотивоване необґрунтованістю позовних вимог.
 
Постановою колегії суддів Донецького  апеляційного  господарського
суду  у  складі:  головуючого Української Р.М.,  суддів:  Калантай
М.В.,   Кондратьєвої   С.І.   від   14.10.03   рішення   місцевого
господарського суду залишено без змін.
 
ДПІ у   H-ському   районі   м.   P-ська   звернулась   до   Вищого
господарського  суду  України  із  касаційною скаргою на постанову
Донецького апеляційного господарського  суду,  вважаючи,  що  дана
постанова   прийнята   внаслідок   неправильного  застосування  та
порушення  норм  матеріального  права,  а  саме  ст.49  Цивільного
кодексу ( 1540-06 ) (1540-06)
        .
 
Колегія суддів  Вищого  господарського  суду України,  розглянувши
касаційну скаргу ДПІ у H-ському  районі  м.  P-ська  на  постанову
Донецького  апеляційного  господарського суду,  перевіривши наявні
матеріали справи на предмет правильності їх оцінки судом,  а також
правильність   застосування  норм  матеріального  права  відзначає
наступне:
 
ДПІ у H-ському районі м.  P-ська звернулась до господарського суду
Донецької  області  з  позовом про визнання договорів від 17.09.01
№30,  від 10.11.01 №32,  від 28.01.02 №14 недійсними  на  підставі
ст.49  Цивільного  кодексу  ( 1540-06 ) (1540-06)
        ,  як таких,  що суперечать
інтересам держави та суспільства.  Позов,  як і касаційна  скарга,
мотивований   тим,   що  оскільки  Ворошилівським  районним  судом
м.Донецька встановлено факт створення ПП "YYY" незаконним  шляхом,
що підтверджується визнанням його установчих документів недійсними
в судовому порядку,  то будь-яка  діяльність  такого  підприємства
буде суперечити інтересам держави та суспільства.
 
Разом з  тим,  слід  зазначити,  що лише визнання судом недійсними
установчих документів підприємства,  а також прийняття рішення про
скасування    державної    реєстрації   суб'єкта   підприємницької
діяльності не є підставою для того,  щоб вважати недійсними угоди,
укладені   таким   підприємством   з   іншими   підприємствами  чи
організаціями до моменту виключення  його  з  державного  реєстру.
Правові   наслідки   визнання  недійсності  установчих  документів
підприємства настають лише для скасування державної реєстрації  та
наступної ліквідації цієї юридичної особи.
 
Необхідною умовою для визнання угоди недійсною на  підставі  ст.49
Цивільного  кодексу  ( 1540-06 ) (1540-06)
         є укладення її з метою за відомо
суперечною інтересам держави і  суспільства  та  наявність  умислу
хоча б у однієї із сторін. Наявність умислу у сторін при укладанні
угоди означає,  що сторона або сторони усвідомлювали  або  повинні
були усвідомлювати протиправність укладеної угоди,  яка суперечить
меті діяльності суб'єкта господарювання  та  інтересам  держави  і
суспільства.
 
Господарськими судами при розгляді справи було встановлено, що між
відповідачами були укладені договори поставки товару від  17.09.01
№30,  від 10.11.01 №32,  від 28.01.02 №14, зміни або доповнення до
спірних угод сторонами не вносились,  порядок і форма  розрахунків
не  змінювалась,  позивачем  не  доведено,  що  згадані угоди були
укладені з метою,  яка суперечить інтересам держави та суспільства
та наявність вини сторін у формі умислу.
 
Слід зазначити також,  що для визнання угоди недійсною в зв'язку з
порушенням законодавства  про  податки  податковий  орган  повинен
довести та надати докази спрямованості укладених угод не тільки на
порушення податкового законодавства,  але й на наявність хоча б  у
однієї   із  сторін  умислу  нанести  шкоду  інтересам  держави  і
суспільства.  Господарськими судами було  встановлено  відсутність
доказів  спрямованості  згаданих  угод на приховування доходів від
оподаткування,   відсутність   доказів   того,   що   органи   ДПІ
донараховували  сторонам  за  вищезгаданими  договорами ті чи інші
податки або застосовували до  них  штрафні  санкції  за  порушення
податкового  законодавства.  Поряд  з цим господарським судом було
встановлено, що ПП "YYY" не має заборгованості перед бюджетом.
 
За таких обставин,  колегія суддів вважає,  постанова апеляційного
суду  відповідає  матеріалам справи та чинному законодавству і має
бути залишена без змін.
 
Керуючись ст.ст.111-5,   111-7,   111-9,   111-11   Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        ,  колегія суддів Вищого
Господарського суду України,
 
 
                           ПОСТАНОВИЛА
 
Касаційну скаргу  ДПІ  у  H-ському  районі м.  P-ська залишити без
задоволення.
 
Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 14.10.03
p. у справі №7/100пд залишити без змін.
 
Головуючий Є. Першиков
Судді :    Г.Савенко
           І.Ходаківська