ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
Іменем України
19.02.2004 Справа N 5/1072-25/89
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді Першикова Є.В.,
суддів Савенко Г.В.,
Ходаківської І.П.,
розглянувши
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Франківському районі м. Львова
на постанову від 04.09.2003р. Львівського
апеляційного господарського суду
у справі № 5/1072-25/89 господарського суду
Львівської області
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
“Обрій”
До ДПІ у Франківському районі м. Львова
про Визнання недійсними податкових повідомлень-рішень
За участю представників сторін:
позивача – Гордієнко О.Ю. (дов. № 18/04від 19.02.04р.)
відповідача – не з’явилися
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Господарського суду Львівської області від 09.06.2003р.
у справі № 5/1072-25/89 (суддя Якімець Г.Г.) за позовом ТзОВ
“Обрій” визнано недійсними податкові повідомлення-рішення ДПІ у
Франківському районі м. Львова від 12.11.2002р. № 30038/10-23-2,
яким визначено податкові зобов'язання по податку на прибуток в
сумі 10850 грн. та штраф в сумі 1650 грн.; № 30037/10-23-2, яким
визначено податкове зобов’язання по податку на додану вартість в
сумі 1704 грн. та штраф в сумі 1020 грн.; № 30039/10-23-2, яким
на підставі ст. 1 Указу Президента України “Про застосування
штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки”
( 436/95 ) (436/95)
застосовано штрафні санкції в розмірі 90760,53 грн..
Постановою від 04.09.2003р. Львівського апеляційного
господарського суду (колегія суддів Юрченко Я.О., Галушко Н.А.,
Процик Т.С.) рішення Господарського суду Львівської області від
09.06.2003р. у справі № 5/1072-25/89 залишено без змін.
ДПІ у Франківському районі м. Львова звернулася до Вищого
господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить
скасувати рішення Господарського суду Львівської області від
09.06.2003р. та постанову від 04.09.2003р. Львівського
апеляційного господарського суду у справі № 5/1072-25/89, а в
задоволенні позовних вимог відмовити.
Розглянувши доводи, викладені в касаційній скарзі,
проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин
справи правильність застосування судом норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга
не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, спірні податкові
повідомлення-рішення прийняті на підставі актів перевірки ДПІ у
Франківському районі № 23-239-1453 від 11.11.2002р. “Про
результати перевірки дотримання вимог податкового законодавства
ТзОВ “Обрій” за період з 01.10.2001р. по 01.04.2002р. та
№ 674-33-0-13808330 від 15.04.2002р. про тематичну перевірку
дотримання товариством норм з регулювання обігу готівки.
Документальна перевірка проводилася з 13.05.2002р. по
31.07.2002р. з перервами у роботі, при цьому акт складено через
три місяці після закінчення перевірки 11.11.2002р.
В акті перевірки № 23-239/1453 в розділі 2.1 зафіксовано
збільшення скоригованого валового доходу позивача на загальну
суму 1,8 тис. грн., що складає вартість безоплатно наданих
відповідачем послуг для ПП “Обрій-все для офісу”. У розділі 2.2
наведеного акту перевірки зазначено, що позивач порушив
пп. 5.3.9. п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про оподаткування
прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, та безпідставно збільшив
валовў витрати на суму 28,8 тис.грн., а саме включив до валових
витрат 1,6 тис.грн. вартості міжнародних телефонних розмов та
11,2тис.грн. документально не підтверджених витрат по оренді
приміщень, і здійснив коригування витрат на 16,0 тис. грн. (на
суми витрат минулих податкових періодів). В розділі 2.5 даного
акту перевірки зроблено висновок про порушення позивачем п. 4.2;
ст. 4, п. 7.3, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про
податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
у зв'язку з
невключенням до податкових зобов'язань 360 грн. ПДВ нарахованих
на безоплатно надані послуги по оренді приміщення, та зайво
віднесено до податкового кредиту 324 грн. сплаченого ПДВ при
оплаті міжнародних телефонних розмов.
В акті перевірки від 11.11.2002р. в розділі 2.12 зазначено, що
перевірка з питань дотримання норм з регулювання обігу готівки
проведена за період з 01.11.2001р. по 12.04.2002р., що
відображено у акті № 33-0/674/13808330 від 15.04.2002р. Проте,
відповідачем вручено позивачу, та останнім представлено суду акт
№ 674/33-0/13808330 від 15.04.2002 р., в якому зазначено, що за
результатами перевірки встановлено перевищення ліміту готівки в
касі на загальну суму 45068,02 грн. та використання одержаних в
установі банку готівкових коштів не за цільовим призначенням в
сумі 624,49 грн.
Висновок про заниження товариством валових доходів відповідачем
зроблено на підставі довідки позивача виданої 21.05.2002р., якою
підтверджується факт розміщення експозиції товарів іншого
підприємства в приміщеннях, які ним орендуються. Перевірка
проводилася за період з 01.10.2001 р. по 01.04.2002р. Позивач
представив договір з ПП"Обрій-все для офісу” від 04.04.2002р.,
згідно якого передбачено платне користування частиною приміщень,
які орендує позивач. Інших документальних підтверджень факту
надання в безоплатне користування орендованих позивачем
приміщень відповідач не представив.
Згідно з п. 3.1 ст. 3 Закону України “Про оподаткування прибутку
підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
об'єктом оподаткування є прибуток,
який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового
доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього
Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених
статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань,
нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.
У відповідності до п. 4.1. ст. 4. Закону України “Про
оподаткування прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
валовий доход
– загальна сума доходу платника податку від усіх видів
діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду
в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на
території України, її континентальному шельфі, виключній
(морській) економічній зоні, так і за її межами.
Відповідно до наведених норм, безоплатно надані послуги є
доходом для особи яка їх отримує і не є доходом для особи яка їх
надає.
Як встановлено господарським судом, зафіксоване збільшення
валових витрат на суму 28,8 тис.грн., документально не
підтверджене.
Також, судом встановлено, що відповідач не представив
документальних доказів включення позивачем вартості міжнародних
телефонних розмов зазначених в акті перевірки до валових витрат.
Посилання в акті перевірки на дані податкового обліку відсутні.
Позивач підтвердив включення до валових витрат лише витрати по
Міжнародних телефонних переговорах з приводу ведення судової
справи в Чехії.
Пунктом 5.1 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку
підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
визначено, що валові витрати
виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких
витрат платника податку у грошовій, матеріальній або
нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості
товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються)
таким платником податку для їх подальшого використання у власній
господарській діяльності. При цьому у відповідності з п. 5.2
ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
до складу валових витрат включаються: (пп. 5.2.1)
суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного
періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням
виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною
праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.8
цієї статті.
Пунктом 5.2 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку
підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
визначено, що до складу валових
витрат включаються: згідно з пп. 5.2.7 - суми витрат, не
врахованих у минулих податкових періодах у зв'язку з допущенням
помилок та виявлених у звітному податковому періоді у розрахунку
податкового зобов'язання” та згідно пп. 5.2.6 - суми витрат, не
віднесені до складу валових витрат минулих звітних податкових
періодів у зв'язку з втратою, знищенням або зіпсуттям
документів, установлених правилами податкового обліку, та
підтверджених такими документами у звітному податковому періоді.
Серед підстав здійснення такого коригування, обов'язковість
відображення факту помилки або неврахування витрат у валових
витратах в акті попередньої документальної перевірки, діючим
законодавством про оподаткування, не передбачена.
Як встановлено господарським судом, в декларації про прибуток
підприємства за 2001р. позивачем задекларовано суму витрат,
пов'язаних з нарахуванням (сплатою) процентів за борговими
зобов'язаннями в зв'язку з веденням господарської діяльності
наростаючим підсумком за рік в сумі 46,4тис.грн., фактична сума
сплачених процентів за кредит (документально підтверджених)
наростаючим підсумком за рік склала 65741,53 грн. Відповідно
проведене коригування на 16,0 тис.грн. неврахованих у валових
витратах витрат понесених у попередніх звітних періодах по
сплаті процентів по залучених для поповнення обігових коштів
кредитах банків ПЛФ “Кредит Банк (Україна)” та ЛФ АТ ВАБанк
відповідають діючому законодавству.Також, за даними декларації
про прибуток підприємства за 2001р. позивачем задекларовано суму
витрат, пов'язаних з витратами за лізинговими (орендними)
операціями в розмірі 9,6 тис.грн. Фактично витрати за
лізинговими операціями згідно представлених підтверджуючих
документів за наведений період склали 31071,63 грн. Відповідно
включення у першому кварталі до валових витрат 11,2 тис.грн.
помилково не врахованих витрат минулих податкових періодів
відповідає вимогам чинного законодавства.
У відповідності до пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України “Про
податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
об'єктом оподаткування
є операції платників податку з продажу товарів (робіт, послуг)
на митній території України, в тому числі операції з оплати
вартості послуг за договорами оренди (лізингу) та операції з
передачі права власності на об'єкти застави позичальнику
(кредитору) для погашення кредиторської заборгованості
заставодавця.
База оподаткування згідно з п. 4.2 ст. 4 Закону України “Про
податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
у разі продажу товарів
(робіт, послуг) без оплати або з частковою оплатою їх вартості
коштами у межах бартерних (товарообмінних) операцій, здійснення
операцій з безоплатної передачі товарів (робіт, послуг)
визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої
за звичайні ціни.
Господарським судом встановлено, що факт продажу позивачем
послуг без оплати документально не підтверджений. Перевіркою не
встановлено та не представлено суду документів, які б
підтвердили період, площу, вартість безоплатно наданих послуг по
оренді приміщень іншому підприємству за перевірений період.
Дані акту тематичної перевірки з питань дотримання норм
регулювання обігу готівки не відповідають даним касової книги
позивача. Фактичний залишок готівки в касі позивача у
відповідності до касової книги за дні перелічені в таблиці № 1
(доданій до акту перевірки від 15.04.2002р.), як дні, в які
допущено переліміт каси, не відповідає даним акту, а суми
залишку готівки в касі на кінець дня не перевищують
встановленого ліміту. В акті перевірки відсутні посилання на
порушення допущені позивачем в конкретних первинних касових
документах, ведення яких при видачі готівки є обов'язковим.
Відповідно до ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
переглядаючи у
касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на
підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє
застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм
матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або
постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати
питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу
одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково
перевіряти докази.
Колегія суддів зазначає, що висновки податкової інспекції
спростовуються фактичними обставинами справи встановленими
господарським судом першої та апеляційної інстанції, а прийняті
у справі судові рішення відповідають нормам чинного
законодавства і підстав для їх скасування не вбачається.
Відповідно до ст.ст. 85, 111-5 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
в судовому засіданні за згодою
сторони оголошена вступна та резолютивна частини постанови.
Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-9, 111-7, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському
районі м. Львова залишити без задоволення.
Постанову від 04.09.2003р. Львівського апеляційного
господарського суду у справі № 5/1072-25/89 господарського суду
Львівської області залишити без змін.