ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.02.2004 Справа N 4/132
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши у відкритому Державної податкової інспекції у
судовому засіданні м. Свердловську Луганської області
касаційну скаргу
на постанову від 14.10.2003 року Донецького
апеляційного господарського суду
у справі № 41
господарського суду Луганської області
за позовом Державної податкової інспекції у
м. Свердловську Луганської області
до Спільного підприємства з іспанським
інвестором "ІС", м. Свердловськ
про визнання суми податкового зобов'язання в
сумі 302 081, 40 грн.
та зустрічним позовом спільного підприємства з іспанським
інвестором "ІС", м. Свердловськ
до Державної податкової інспекції у
м. Свердловську Луганської області
про визнання недійсним рішення ДПІ у м.
Свердловську від 21.04.2003р. № б/н про
застосування непрямих методів визначення
податкових зобов'язань
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: присутній,
від відповідача: присутній,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Луганської області від 28.07.2003
року, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного
господарського суду від 14.10.2003р., по справі № 41 у задоволенні
первісного позову відмовлене; у задоволенні зустрічного позову
відмовлене, судові витрати за зустрічним позовом покладене на
позивача.
В касаційній скарзі ДПІ у м. Свердловську Луганської області
просить прийняти касаційну скаргу до провадження та задовольнити
її в повному обсязі, скасувати постанову Донецького апеляційного
господарського суду від 14.10.2003 року та постановити нове
рішення, яким задовольнити позов ДПІ у м. Свердловську Луганської
області, посилаючись на порушення та неправильне застосування норм
матеріального права, а саме п. 4.3 ст. 4 Закону України "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" № 2181 ( 2181-14 ) (2181-14)
від
21.12.2000р.(далі Закон-2181), п. 5 Методики визначення сум
податкових зобов'язань за непрямими методами, затвердженої
Постановою Кабінету Міністрів України № 697 ( 697-2002-п ) (697-2002-п)
від
27.05.2002р., п. 15 Порядку встановлення нормативів збору за
забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього
збору, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 303
( 303-99-п ) (303-99-п)
від 01.03.1999р.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач зазначає, що постанова
апеляційної інстанції, якою залишене без змін рішення суду першої
інстанції, ґрунтується на всебічному і повному встановленні всіх
обставин справи, яким дана належна юридична оцінка, а висновки
суду базуються на правильному застосуванні норм діючого
законодавства про оподаткування, норми матеріального та
процесуального права не порушено.
Заслухавши представників позивача, які підтримали доводи
касаційної скарги, заперечення на касаційну скаргу представника
відповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та
правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного
господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду
України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню з наступних підстав.
Судами встановлено, що за результатами комплексної документальної
перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства
спільного підприємства з іспанським інвестором "ІС", м.
Свердловськ Луганської області, за період з 01.07.2001р. по
31.12.2002р., складено акт за № 385/23-1-1081-05827201 від
29.04.2003р. і прийняте податкове повідомлення-рішення від
30.04.2003р. за № 0000522342/1, яким підприємству донарахований
збір за забруднення навколишнього природного середовища в сумі 201
387 грн. 60 коп. і застосована штрафна санкція в сумі 100 693 грн.
80 коп.
При обчисленні збору за забруднення навколишнього природного
середовища сума податкового зобов'язання визначена за непрямим
методом відповідно до рішення начальника Державної податкової
інспекції у м. Свердловську від 21.04.2003р. про застосування
непрямих методів.
При здійсненні операцій з давальницькою сировиною у
зовнішньоекономічних відносинах за період з 01.07.2001р. по
31.12.2002р. отримано давальницької сировини іноземних замовників
- попелу, що вміщує в собі алюміній, у кількості 35 471,2 тони. За
актами приймання оприбутковано на підприємстві 13 541,3 тони
давальницької сировини. Залишок отриманого попелу у кількості 21
929,9 тон на спільному підприємстві з іспанським інвестором "ІС"
не оприбуткований.
В ході документальної перевірки встановлено, що спільне
підприємство з іспанським інвестором "ІС", не врахувало в
розрахунок збору за забруднення навколишнього природного
середовища відходи згідно класифікатора ДК 005-96 по коду 2732.1
"Відходи вхідних компонентів для виробництва алюмінію".
Згідно податкового повідомлення-рішення від 30.04.2003р.
№ 0000522342/1 при визначенні суми збору позивач керувався пп.
4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону-2181 ( 2181-14 ) (2181-14)
, яким передбачено
обов'язок контролюючого органу визначити суму податкового
зобов'язання, якщо дані документальних перевірок свідчать про
заниження або завищення суми його податкових зобов'язань,
заявлених в податкових деклараціях.
Згідно до приписів пп. 4.3.1 п. 4.3 ст. 4 Закону-2181 ( 2181-14 ) (2181-14)
за непрямими методами сума податків може бути визначена за таких
обставин: якщо контролюючий орган не може самостійно визначити
суму податкового зобов'язання платника податків згідно з
підпунктом "а" підпункту 4.2.2 статті 4 цього Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
,
у зв'язку з не встановленням фактичного місцезнаходження
підприємства чи його відокремлених підрозділів, місцезнаходження
фізичної особи або ухилення платника податків чи його посадових
осіб від надання відомостей, передбачених законодавством, а також
якщо не можливо визначити суму податкових зобов'язань у зв'язку з
неведенням платником податку податкового обліку або відсутністю
визначених законодавством первинних документів. Цей метод може
застосовуватися також у випадках, коли декларацію було подано, але
під час документальної перевірки контролюючим органом, платник
податків не підтверджує розрахунки, наведені у декларації,
наявними документами обліку у порядку, передбаченому
законодавством.
Підпунктом 4.3.2 п. 4.3 ст. 4 Закону-2181 ( 2181-14 ) (2181-14)
визначено,
що за непрямим методом податкове зобов'язання визначається за
оцінкою витрат платника податків, приросту його активів, кількості
осіб, які перебувають з ним у відносинах найму, а також оцінкою
інших елементів податкових баз, які приймаються для розрахунку
податкового зобов'язання щодо конкретного податку, збору
(обов'язкового платежу) відповідно до закону.
Відповідно до приписів п. 14 ст. 14 Закону України "Про систему
оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
збір за забруднення навколишнього
природного середовища віднесено до загальнодержавних податків і
зборів.
Постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.1999р. № 303
( 303-99-п ) (303-99-п)
затверджено Порядок встановлення нормативів збору за
забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього
збору. Відповідно до приписів п. 4 Порядку суми збору, який
справляґться за викиди стаціонарними джерелами забруднення, скиди
і розміщення відходів, обчислюються платниками збору самостійно на
підставі затверджених лімітів, виходячи з фактичних обсягів
викидів, скидів і розміщення відходів, нормативів зборів та
коригуючих коефіцієнтів.
Як визначено п. п. 14 і 15 Порядку ( 303-99-п ) (303-99-п)
, контроль за
дотриманням лімітів скидів та розміщенням відходів здійснюється
територіальними органами державної податкової служби. Органи
державної податкової служби залучають для перевірки правильності
визначення платниками фактичних відходів представників органів
Мінекоресурсів.
Органи Мінекоресурсів не приймали участі в проведенні комплексної
перевірки, тому висновки щодо наявності по коду № 2732.1 "Відходи
вхідних компонентів для виробництва алюмінію" та їх фактичних
обсягів розміщення зроблені податковою інспекцією з перевищенням
повноважень.
Суди дійшли правильного висновку про те, що за змістом акту
перевірки висновок про заниження суми збору зроблено виключно на
підставі первинних документів і даних обліку платника податку, а
не за непрямим методом. Також відсутнє посилання на п. 4.3 ст. 4
Закону України № 2181 ( 2181-14 ) (2181-14)
щодо визначення суми податкового
зобов'язання за непрямими методами в податковому
повідомленні-рішенні, тому відсутні підстави для звернення
позивача з позовом про визнання суми податкового зобов'язання.
Відповідач, спільне підприємство з іспанським інвестором "ІС", м.
Свердловськ Луганської області, звернувся з зустрічним позовом про
визнання недійсним рішення Державної податкової інспекції у м.
Свердловську Луганської області, від 21.04.2003р. без номеру про
застосування непрямих методів визначення податкових зобов'язань.
Згідно до приписів ст. 1 Господарського процесуального кодексу
( 1798-12 ) (1798-12)
підприємства мають право звертатися до господарського
суду за захистом порушених або оспорюваних прав і охоронюваних
законом інтересів.
Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
кожна сторона повинна довести ті обставини, на
які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути
підтверджені певними засобами доказування, не можуть
підтверджуватись іншими засобами доказування.
Оспорюване рішення містить висновок щодо необхідності застосувати
до платника податків, спільного підприємства з іспанським
інвестором "ІС", непрямий метод визначення суми податкового
зобов'язання - метод аналізу інформації про доходи та витрати
платника податків. Цей офіційний документ не породжує правові
наслідки для спільного підприємства з іспанським інвестором "ІС"
та має обов'язковий характер лише стосовно службових осіб
Державної податкової інспекції.
За цих обставин судами обґрунтовано зроблено висновок про
безпідставність зустрічного позову та відмову у його задоволенні.
Беручи до уваги все наведене та вимоги чинного законодавства в їх
сукупності, колегія суддів не вбачає підстав для скасування
постанови Донецького апеляційного господарського суду.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-8, п. 1 ч. 1 ст. 111-9, 111-11
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Свердловську
Луганської області від 07.11.2003 року № 11791/10 на постанову
Донецького апеляційного господарського суду від 14.10.2003 року у
справі № 41 залишити без задоволення, а постанову Донецького
апеляційного господарського суду від 14.10.2003 року у справі № 41
- без змін.