ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

                        П О С Т А Н О В А

                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.02.2004                                Справа N 2-9/5685-2003

    Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

розглянувши касаційну        СВБК “К”

скаргу

на постанову                 Севастопольського апеляційного

                             господарського суду від 17.07.2003

                             року

у справі за позовом          прокурора Київського району в

                             інтересах держави в особі

                             Міністерства палива та енергетики в

                             особі ВАТ “Е” в особі

                             Красноперекопської РЕС

до                           СВБК “К”

про   стягнення 112 267,95 грн.

                       В С Т А Н О В И В:

У  березні  2003 року прокурор Київського району м.  Сімферополя

звернувся до суду з позовом в інтересах ВАТ “Е” про стягнення  з

кооперативу  “К”  112267,95  грн. заборгованості  за  поставлену

електричну енергію.

Рішенням  господарського  суду Автономної  Республіки  Крим  від

21.04.2003,  залишеним  без  змін  постановою  Севастопольського

апеляційного господарського суду від 17.07.2003 позов задоволено

частково у розмірі 21600 грн.

У   касаційній  скарзі  відповідач  посилається  на  неправильну

правову оцінку судом обставин справи, стягнення спірної суми без

поновлення пропущеного строку позовної давності і просить судові

рішення скасувати, а у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши  суддю-доповідача,  пояснення  представників  сторін,

перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи скарги  судова

колегія  не  вбачає  підстав  для  її  задоволення  виходячи   з

наступного.

Із   доданого   до   матеріалів  справи   статуту   відповідача,

зареєстрованого    Первомайською    райдержадміністрацією    АРК

14.04.2000,    вбачається,    що    він    є    правонаступником

реорганізованого  КСП  “АЗ” у обсягах  частини  переданого  йому

майна.

За  актом  розподілу заборгованості колишнього  КСП,  станом  на

01.01.2001  відповідач визнав за собою борг у  розмірі  103227,5

грн., а за період з 01.01.2000 по 01.11.2000 8897,54 грн.

01.04.2003   сторони   склали   акт   звірки   розрахунків    за

електроенергію, де зазначили, з урахуванням поставок по договору

№  9  від 15.08.2000, що обсяг заборгованості відповідача на  цю

дату складає 112267,95 грн.

Доповненням  до  договору  № 9 від 15.08.2000  сторони  узгодили

загальний  розмір  заборгованості відповідача у  сумі  113935,96

грн.,   яку   останній  зобов’язався  погасити  до   01.01.2006,

сплачуючи щомісячно по 2650 грн.

Але по узгодженому графіку відповідач платежі не здійснював і на

час  пред’явлення позову розмір заборгованості склав 21600 грн.,

а  тому  місцевий  господарський і апеляційний суди  прийшли  до

правильного висновку про правомірність вимог позивача лише у цій

частині і обґрунтовано задовольнили позов.

Що   стосується  тверджень  позивача  про  стягнення   з   нього

заборгованості, по якій сплинув строк позовної давності, то вони

безпідставні, оскільки стягнення здійснюється відповідно до умов

угоди,  яка  набрала  чинність 01.08.2001 та  графіку  погашення

заборгованості, а строки позовної давності за цими платежами  не

минули.

За  таких обставин, коли висновки суду ґрунтуються на матеріалах

справи,  яким  дана належна правова оцінка, Вищий  господарський

суд   України  керуючись  ст.ст.  111-9,  111-11  Господарського

процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        ,

                      П О С Т А Н О В И В:

Касаційну   скаргу   залишити  без  задоволення,   а   постанову

Севастопольського   апеляційного   господарського    суду    від

17.07.2003 – без змін.