ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.02.2004 Справа N 2-7/7379-2003
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
розглянула
касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства
“Пансіонат для лікування батьків з дітьми
“Б”
(надалі Пансіонат)
на постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду
від 10.09.2003
у справі № 2-7/7379-2003
господарського АР Крим
суду
за позовом Пансіонату
до Євпаторійської обєднаної державної
податкової інспекції
(надалі Євпаторійська ОДПІ)
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
Відводів складу колегії суддів не заявлено.
За згодою сторони відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 111-5
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
у
судовому засіданні 19.02.04 оголошено лише вступна та
резолютивна частини постанови колегії суддів Вищого
господарського суду України.
Рішенням від 2-23.06 03 господарського суду АР Крим позов
Пансіонату задоволено. Визнано недійсним податкове
повідомлення-рішення № 0000132600/0 від 20.03.03. Цим же
рішенням з Євпаторійської ОДПІ на користь Пансіонату стягнуто 85
грн. в рахунок відшкодування витрат по сплаті державного мита та
118 грн. – витрат, повязаних із забезпеченням судового процесу.
Постановою від 10.09.03 рішення від 03-23.03 скасовано. В позові
Пансіонату відмовлено.
Не погоджуючись з постановою Севастопольського апеляційного
господарського суду, Пансіонат звернувся з касаційною скаргою, в
якій просить скасувати наведену постанову, залишивши в силі
рішення господарського суду АР Крим. Зокрема, скаржник
посилається на те, що постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду прийнято з порушенням ст. 37 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
(чинного на той час), ст.ст. 4,5,8 Закону України
“Про оподаткування прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, ст. 1
Закону України “Про господарські товариства” ( 1576-12 ) (1576-12)
, ст. 20
Закону України “Про особливості приватизації майна у
агропромисловому комплексі” ( 290/96-ВР ) (290/96-ВР)
.
Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями обставин
справи та правильність застосування ними норм матеріального і
процесуального права, заслухавши представника сторін та суддю –
доповідача, колегія суддів Вищого господарського суду України
дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з
таких підстав.
Як було встановлено, що за результатами позапланової
документальної перевірки Пансіонату з питання дотримання вимог
податкового законодавством в частині здійснення господарських
операцій з основними фондами, нематеріальними активами та землею
за період з 01.10.99 по 31.12.02 Євпоаторійською ДПІ складено
акт № 37/26-20, у якому вказано на порушення Пансіонатом
порушення пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України “Про
оподаткування прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, що виразилося
в заниженні скорегованого валового доходу в сумі 1834368 тис.
грн., яке виникло у четвертому кварталі 1999 року в результаті
неправомірного не включення Пансіонатом протягом періоду, що
перевіряється, до складу валового доходу вартості безоплатно
переданих основних фондів, які були оприходувані на баланс
Пансіонату та використовувались ним протягом усього періоду, що
перевіряється для власної господарської діяльності.
При цьому в зазначеному акті Євпаторійська ДПІ вказує також на
порушення Пансіонатом п. 3.1 п. 1, пп. 5.2.5 п. 5.2 ст. 5 Закону
України “Про оподаткування прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
– завищено суму валових витрат на 52 тис. грн. у звязку з
необгрунтованим віднесенням до складу валових витрат сум
нарахованих платежів за землю, в той час, як платником податку
на землю згідно Державного акту на право постійного
землекористування серії КП-САК № 0000010 від 10.08.95 є
Міжгосподарський пансіонат “Б”.
До того ж перевіркою було встановлено, що Пансіонатом до складу
амортизаційний відрахувань включено суми від амортизації
переданих на баланс основних фондів від Міжгосподарського
пансіонату “Б”.
На підставі зазначеного акту Євпаторійською ДПІ прийнято спірне
повідомлення-рішення № 0000132600/0 від 20.09.03, яким
Пансіонату визначено суму податкового зобовязання за платежем
податку на прибуток в сумі 129015 грн., з яких 86010 грн. –
основний платіж, 43005 грн. – штрафні санкції.
Матеріалами справи підтверджено, що Пансіонат було створено
згідно наказу Фонду майна Автономної Республіки Крим № 719 від
29.09.99 шляхом перетворення Міжгосподарського пансіонату “Б”
(п. 1.1 статуту Пансіонату).
Приватизація Міжгосподарського пансіонату “Б” проводилась згідно
наказу Фонду майна Автономної Республіки Крим № 206 від 16.02.98
шляхом продажу акцій відкритого акціонерного товариства.
Місцевим господарським судом при прийнятті рішення прийнято до
уваги те, що пунктом 2.3 статуту Пансіонату передбачено, що
останній є правонаступником майнових прав та обовязків
Міжгосподарського пансіонату “Б”. Факт відсутності порушень при
приватизації Міжгосподарського пансіонату встановлено рішенням
господарського суду Автономної Республіки Крим у справі №
2-1/7911-2003 від 15.05.-22.05.03.
За таких обставин господарським судом зроблено правомірний
висновок про те, що зміна організаційно-правової форми
підприємства в процесі приватизації та наявність
правонаступництва не передбачає наявність безоплатної передачі
майна від підприємства, яке раніше існувало до правонаступника в
розумінні п. 1.23 ст. 1 Закону України “Про оподаткування
прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
(надалі Закон).
Отже, у Євпаторійської ОДПІ не було правових підстав
застосовувати положення пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону до
правовідносин, які виникли в процесі приватизації між
Міжгосподарським пансіонатом “Б” та Пансіонатом.
Тому необгрунтованим є висновок господарського суду апеляційної
інстанції про те, що в даному випадку мало місце безоплатна
передачі основних фондів, вартість яких повинна включатись до
валового доходу Пансіонату.
Колегія суддів Вищого господарського суду України підставним
також вбачає висновок господарського суду першої інстанції щодо
необгрунтованості висновків Євпаторійської ОДПІ щодо завищення
суми амортизаційних відрахувань.
Матеріалами справи підтверджено, що відповідно до п. 2.3 статуту
Пансіонату він є правоприємником майнових прав та обовязків
Міжгосподарського пансіонату “Б”, то з урахуванням пп. 8.1.1
п. 8.1 ст. 8 Закону Пансіонат мав право на нарахування
амортизації на основні фонди, які належали його
правопопереднику.
При цьому підставним вбачається висновок господарського суду АР
Крим щодо правомірності включення Пансіонатом до складу валових
витрат плату за землю.
Судом було встановлено, що акт на право постійного
землекористування від 10.08.95 було видано Сакською районною
радою народних депутатів правопопереднику Пансіонату на постійне
користування земельною ділянкою площею 16, 14 га.
При цьому судом правомірно прийнято до уваги факт сплати податку
Пансіонатом за 2000, 2001 роки, що не оскаржувалося і
Євпаторійською ОДПІ.
За таких обставин колегія суддів Вищого господарського суду
України вважає, що постанова Севастопольського апеляційного
господарського суду України підлягає скасуванню як прийнята при
неправильному застосуванні норм матеріального права по
недослідженим матеріалам справи, а рішення господарського суду
АР Крим – залишенням без змін.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Касаційну скаргу ВАТ “Пансіонат для лікування батьків з дітьми
“Б” задовольнити.
Постанову від 10.09.2003 року Севастопольського апеляційного
господарського суду у справі №. 2-7/7379-2003 господарського
суду Автономної Республіки Крим скасувати.
Рішення від 03-23.06.02 господарського суду Автономної
Республіки Крим залишити без змін.