ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.02.2004 Справа N 2-18/4213-03
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
розглянувши касаційну Фірми “ВК”
скаргу
на постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 17.06.2003
року
у справі за позовом ПП “К”
до Фірми “ВК”
про стягнення 29 613, 27 грн.
В С Т А Н О В И В:
У грудні 2003 року ПП “К” звернулось до суду з позовом про
стягнення з фірми “ВК” 21 111 грн. на відшкодування вартості
відновлювального ремонту приміщення, пошкодженого під час його
використання згідно договору оренди від 04.09.2000 року,
4 286, 45 грн. орендної плати та 4 285, 85 грн. на відшкодування
втраченої вигоди.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від
11.04.2003 року у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду
від 17.06.2003 року рішення господарського суду першої інстанції
скасовано. Позов задоволено частково. Постановлено стягнути з
відповідача на користь позивача 7671,95 грн. заборгованості та
21 111 грн. на відшкодування вартості ремонтно відновлювальних
робіт.
У касаційній скарзі відповідач посилається на неправильну
правову оцінку обставин справи, помилковість висновків суду і
просить постанову апеляційного суду скасувати.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника
відповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи
касаційної скарги судова колегія не вбачає підстав для її
задоволення виходячи з наступного.
Із матеріалів справи вбачається, що згідно договору від
04.10.2000 року відповідачу було надано в оренду 150 кв. м.
нежитлового приміщення по вул. Київська, 20 Сімферополя, з якого
він був примусово виселений 19.06.2002 року на підставі рішення
господарського суду Автономної Республіки Крим від 20.12.2001
року.
У цей же день було складено акт технічного стану вивільненого
приміщення у якому зазначається, що приміщення не придатне для
використання внаслідок пошкоджень конструктивних елементів та
внутрішнього обладнення.
За експертним висновком вартість відновлювального ремонту
приміщення складає 21 111 грн., що відповідачем не оспорюється,
а тому апеляційний суд, виходячи з обсягу заподіяної шкоди та
прав позивача, як власника спірного приміщення на підставі
договору купівлі – продажу від 03.09.2002 року правомірно
постановив про стягнення з відповідача вартості відновлювального
ремонту та заборгованості за час фактичного користування
приміщенням і підстав для скасування постанови апеляційного суду
з наведених у касаційній скарзі мотивів судова колегія не
вбачає.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 111-13, 111-11 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову
Севастопольського апеляційного господарського суду від
17.06.2003 року, без змін.