ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.02.2004 Справа N 2-23/4022-2003
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши у Кооперативного підприємства "РАУК"
відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу
на постанову від 30.10.2003 року
Севастопольського апеляційного
господарського суду
у справі № 22
господарського суду Автономної Республіки Крим
за позовом Кооперативного підприємства "РАУК"
до ДПІ у м. Сімферополі
третя особа АК АПБ "У" в особі дирекції АК АПБ
"У" по АРК
про визнання другої податкової вимоги
недійсною
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача присутній,
від відповідача не з'явились
від третьої особи не з'явились
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від
11.04.2003 року у справі № 22 позов задоволене; визнане недійсною
другу податкову вимогу ДПІ в м. Сімферополі від 28.02.02р. за
№ 2/533; стягнуте з відповідача на користь позивача 85 грн.
держмита та 118 грн. витрат на інформаційнотехнічне забезпечення
судового процесу; повернуто позивачу із державного бюджету надміру
сплачене державне мито в сумі 85-00 грн.
Додатковим рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим
від 13.10.2003 року у справі 22 було зобов'язане ДПІ в м.
Сімферополі внести зміни в особовий рахунок позивача шляхом
проведення оплати податкових зобов'язань по ПДВ в сумі 18484,34
грн. згідно платіжних доручень: № 747 від 14.06.01р., № 481 від
18.06.01р., № 485 від 19.06.01р., № 504 від 02.07.01р., № 538 від
13.07.01р. та виключити з нього заборгованість по ПДВ в сумі
18484,34 грн.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від
30.10.2003 р. у справі № 22 рішення господарського суду Автономної
Республіки Крим від 11.04.2003 у даній справі змінене; додаткове
рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від
13.10.2003р. по справі № 22 скасоване; в іншій частині рішення
господарського суду Автономної Республіки Крим від 11.04.2003 року
по справі № 22 залишене без змін; провадження у справі в частині
позову про внесення змін в картку особового рахунку припинене.
В касаційній скарзі Кооперативне підприємство "РАУК" просить
постанову апеляційного господарського суду частково скасувати, а
саме: п. 2 про зміну рішення господарського суду АРК від
11.04.03р.; п. 3 про скасування додаткового рішення господарського
суду АРК від 13.10.03р.; п. 5 про припинення провадження по справі
в частині позову про внесення змін в картку особового рахунку; п.
2,3 скасувати тільки в частині виключення з особового рахунку
заборгованості по податку на додану вартість, в частині проведення
оплати податкових зобов'язань по податку на додану вартість
просять залишити вищезазначені пункти резолютивної частини рішення
без змін; залишити в силі рішення господарського суду АРК від
11.04.03р. та додаткове рішення господарського суду АРК від
13.10.03р. в частині покладення судом зобов'язань на відповідача
по внесенню змін в особовий рахунок позивача шляхом виключення
заборгованості по ПДВ в сумі 18484,34 грн.; стягнути з відповідача
на користь позивача судові витрати по справі в сумі 42,50 грн.,
посилаючись на порушення апеляційним господарським судом норм
процесуального права - ст. ст. 1, 2, 4 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Відзиву на касаційну скаргу відповідач суду не надіслав.
Відповідач та третя особа не реалізували своє процесуальне право
на участь в судовому засіданні касаційної інстанції.
Заслухавши представника позивача, який підтримав доводи касаційної
скарги, перевіривши повноту встановлення обставин справи та
правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного
господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду
України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає
частковому задоволенню враховуючи наступне.
Судами попередніх судових інстанцій встановлено, що 28.02.2002 р.
ДПІ в м. Сімферополі було прийнято другу податкову вимогу № 2/533
про погашення позивачем податкових зобов'язань по ПДВ в сумі
18484,34 грн.
Кооперативним підприємством "РАУК" були проведені платежі на
рахунок УДК в АРК в Кримській філії дирекції банку "У" по оплаті
податку на додану вартість платіжними дорученнями:
- № 474 від 14.06.2001р. на суму 3000,00 грн.;
- № 481 від 18.06.2001р. на суму 6346,00 грн.;
- № 485 від 19.06.2001р. на суму 2445,20 грн.;
- № 504 від 02.07.2001р. на суму 6370,00 грн.;
- № 538 від 13.07.2001р. на суму 326,14 грн.
Зазначені платіжні доручення були прийняті АКБ "У" до виконання,
грошові кошти, зазначені в платіжних дорученнях, на загальну суму
18484,34 грн. були списані з розрахункового рахунку позивача, про
що свідчать відповідні відмітки банку на вищезазначених платіжних
дорученнях.
Згідно листа Регіонального уповноваженого ліквідатора банку "У" по
АРК від 28.12.2002 р. № 11/2-04/1642 ДПІ у м. Сімферополі визнана
кредитором АКБ "У" по даним платіжним дорученням в повному обсязі.
У відповідності із ч.4 ст. 24 Закону України "Про підприємства в
Україні" ( 887-12 ) (887-12)
розрахунки підприємств за своїми
зобов'язаннями провадяться через установи банків у порядку,
встановленому Національним банком України відповідно до законів
України.
Згідно п. 2 ст. 12 Закону України "Про систему оподаткування"
( 1251-12 ) (1251-12)
банки та інші фінансово-кредитні установи виконують
доручення платників податків і зборів (обов'язкових платежів) на
перерахування податків і зборів (обов'язкових платежів) до
Державного бюджету України і місцевих бюджетів в установлений
законами України термін.
Як вбачається з п. 8.1 ст. 8, п. 32.2 ст. 32 Закону України "Про
платіжні системи та переказ грошей в Україні" ( 2346-14 ) (2346-14)
банк
зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в
розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу
банку, в день його надходження. Отримувач має право на
відшкодування банком, що обслуговує платника, шкоди, заподіяної
йому внаслідок порушення цим банком строків виконання документа на
переказ.
Як передбачено п. 22.4 ст. 22 цього ж Закону ( 2346-14 ) (2346-14)
при
використанні розрахункового документа ініціювання переказу
вважаґться завершеним з моменту прийняття банком платника
розрахункового документа на виконання.
З прийняттям банком, обслуговуючим платника податків, платіжного
документа на сплату суми податкового боргу підпункт 16.3.1 пункту
16.3 ст. 16 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
пов'язує закінчення строку нарахування пені.
В силу підпункту 16.5.1 пункту 16.5 ст. 16 названого Закону
( 2181-14 ) (2181-14)
на банк, з вини якого порушені встановлені
законодавством строки зарахування податків, зборів (обов'язкових
платежів) до бюджетів або державних цільових фондів, покладається
сплата пені за прострочення бюджетного платежу, а також інша
відповідальність, передбачена цим Законом за порушення порядку
своєчасного та повного внесення податку, збору (обов'язкового
платежу) до бюджету або державного цільового фонду.
Таким чином, судами попередніх судових інстанцій зроблений
правомірний висновок про визнання недійсною другої податкової
вимоги ДПІ у м. Сімферополі , як такої, що не відповідає вимогам
діючого законодавства.
Як передбачено ст. 2 Закону України "Про державну податкову службу
в Україні" ( 509-12 ) (509-12)
, завданням органів державної податкової
служби є здійснення контролю за додержанням податкового
законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю
сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів
(обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів,
установлених законодавством.
Пред'явивши відповідно до положень ст. 93 Закону України "Про
банки і банківську діяльність" ( 2121-14 ) (2121-14)
грошову вимогу до
банку, що ліквідується, на суму платежів позивача, які підлягали
перерахуванню до бюджету, орган державної податкової служби у
такий спосіб підтвердив виконання позивачем своїх податкових
зобов'язань перед державою, у зв'язку з чим у позивача є підстави
вимагати внесення змін в особовий рахунок та відображення заміни
платника, що відбулася.
З огляду на наведене, вбачається порушення охоронюваних прав і
законних інтересів позивача внаслідок невідображення на особовому
рахунку платника податків платежу в сумі 18484,34 грн. Фактично
ДПІ у м. Сімферополі шляхом пред'явлення грошових вимог до АКАБ
"У" на зазначену суму провела заміну боржника. Різниця, яка
утворилась між сумою фактично сплачених податкових платежів,
відображена в податковому та бухгалтерському обліку позивача, та
даними особового рахунку платника податків веде до подвійного
оподаткування з тих же підстав і за тим же об'єктом, та збільшенню
поточного податкового зобов'язання на суму розбіжностей. Крім
того, помилково відображена на особовому рахунку податкова
заборгованість може стати причиною безпідставного застосування
примусових заходів по її стягненню.
Тому, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про
задоволення вимог про внесення змін в особовий рахунок.
Таким чином висновок апеляційного господарського суду про те, що
позовна вимога про зобов'язання відповідача відобразити сплату
податків в особовому рахунку позивача за своїм змістом не
відповідає матеріально-правовому способу захисту порушеного права
є помилковим, рішення про припинення провадження по справі в цій
частині по п. 1-1 ст. 80 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
є неправомірним.
З огляду на наведене постанова апеляційного суду підлягає
скасуванню в частині зміни рішення від 11.04.03 р. та скасування
додаткового рішення від 13.10.2003 р. щодо внесення змін в
особовий рахунок платника податків та щодо припинення провадження
по справі в цій частині позову.
Разом з тим, резолютивна частина додаткового рішення від
13.10.2003 р. підлягає зміні, оскільки місцевий суд задовольнивши
позовну вимогу в частині внесення змін в особовий рахунок платника
податків - позивача, фактично вийшов за межі позовних вимог,
зазначивши про внесення змін шляхом проведення оплати податкових
зобов'язань по ПДВ в сумі 18484,34 грн., коли позивач просив лише
виключити з особового рахунку заборгованість в зазначеній сумі.
За розгляд справи в касаційній інстанцій з відповідача на користь
позивача підлягають стягненню судові витрати в сумі 42,50 грн.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-8, п. 5, 6 ч. 1 ст. 111-9, ч.
1 ст. 111-10, 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Кооперативного підприємства "РАУК" від
27.11.2003р. № 194 на постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 30.10.2003 року по справі № 22
задовольнити.
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від
30.10.2003 року по справі № 22 скасувати в частині зміни рішення
Господарського суду Автономної Республіки Крим від 11.04.2003р. та
скасування додаткового рішення Господарського суду Автономної
Республіки Крим від 13.10.2003 року та припинення провадження по
справі в частині позову про внесення змін в картку особового
рахунку.
Додаткове рішення господарського суду Автономної Республіки Крим
від 13.10.2003р. змінити, виклавши резолютивну частину в наступній
редакції: "Зобов'язати ДПІ у м. Сімферополі внести зміни в
особовий рахунок Кооперативного підприємства "РАУК" і зарахувати
18484,34 грн. по сплаті податкового зобов'язання по податку на
додану вартість.
В іншій частині постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 30.10.2003 року по справі № 22 залишити
без змін.
Стягнути з ДПІ у м. Сімферополі на користь Кооперативного
підприємства "РАУК" судові витрати в сумі 42,50 грн.
Зобов'язати господарський суд Автономної Республіки Крим видати
накази.