ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.02.2004 Справа N Б24/210/02
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Полякова Б.М., – головуючого (доповідач у
справі)
Ткаченко Н.Г.,
Стратієнко Л.В.
розглянувши Дочірнього підприємства “Кіпаріс” ТОВ “Гриф”,
матеріали м. Кривий Ріг
касаційної скарги
на постанову від 10.09.2003р. Дніпропетровського
апеляційного господарського суду
та постанову від 11.07.2003р. господарського суду
Дніпропетровської області
у справі № Б24/210/02 господарського суду
Дніпропетровської області
за заявою ВАТ “ЮГцемент”, смт. Ольшанське Миколаївської
області
до Дочірнього підприємства “Кіпаріс” ТОВ “Гриф”,
м. Кривий Ріг
про банкрутство
арбітражний Цибульській Ю.А.
керуючий
за участю представників сторін:
від боржника – Бобровська Г.Г., довір. від 09.01.2004 р.
№ 090102;
від АКБ “УкрСиббанк” – Юхименко К.А., довір. від 08.01.2003 р.
серія ВАС № 736782
В С Т А Н О В И В:
Господарським судом Дніпропетровської області за заявою ВАТ
“ЮГцемент” ухвалою від 13.11.2002 р. було порушено провадження у
справі № Б24/210/02 про банкрутство Дочірнього підприємства
“Кіпаріс” (далі – ДП “Кіпаріс”).
02.07.2003р. господарським судом Дніпропетровської області
винесено ухвалу за результатами попереднього засідання.
Постановою господарського суду Дніпропетровської області від
11.07.2003р. (судді Калиниченко Л.М.) ДП “Кіпаріс” визнано
банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.
Постанова мотивована тим, що комітет кредиторів прийняв рішення
про визнання боржника банкрутом та пропозиції з санації боржника
до суду не надходили.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 10.09.2003р. (судді: Лотоцька Л.О.- головуючий, Бахмат Р.М.,
Логвиненко А.О.) припинено провадження по апеляційній скарзі ВАТ
“Алчевський металургійний комбінат” на ухвалу господарського
суду Дніпропетровської області від 02.07.2003р. у зв’язку з
відмовою від скарги, а апеляційну скаргу ДП “Кіпарис” залишено
без задоволення, а постанову господарського суду
Дніпропетровської області від 11.07.2003р. – без змін.
При винесені постанови апеляційний господарський суд виходив з
того, що, оскаржуючи постанову суду першої інстанції, скаржник
не зазначив в касаційній скарзі, які саме норми матеріального і
процесуального права порушені господарським судом, в чому
полягає порушення судом законодавства “Про підприємство”. Крім
того, боржник не з’явився на вимогу суду в судове засідання та
не надав свої заперечення і пропозиції по санації ДП “Кіпаріс”.
Не погоджуючись з винесеними у справі постановами, ДП “Кіпаріс”
звернулося з касаційною скаргою до Вищого господарського суду
України, в якій просить скасувати оскаржувані судові акти та
направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції з
підстав порушення норм права, зокрема, п. 2 ч. 2 ст. 111-10 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи
касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи,
проаналізувавши застосування судами норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що
касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 11 Закону України “Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”
( 2343-12 ) (2343-12)
(далі – Закон) в засіданні суду, яке повинно
відбутися не пізніше шести місяців після дати проведення
підготовчого засідання суду, має бути розглянуто питання про
визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.
В силу норм процесуального права, які визначають основні засади
судочинства, прийняття судових рішень, що безпосередньо
стосуються прав та обов’язків суб‘єктів господарювання чи
зачіпають конституційні права і законні інтереси осіб має
відбуватися за обов‘язковою їх участю.
Жодна судова процедура в справі про банкрутство не тягне такі
правові наслідки для учасників справи, як ліквідаційна
процедура. Найістотніші правові наслідки мають місце при
визнанні боржника банкрутом та відкритті ліквідаційної
процедури.
Так, з дня прийняття господарським судом постанови про визнання
боржника банкрутом, завершується підприємницька діяльність
банкрута, припиняються повноваження органів управління банкрута
щодо управління банкрутом та розпорядження його майном,
звільняється з роботи керівник банкрута, призначається
ліквідатор, який здійснює звільнення всіх працівників банкрута
тощо (ст.ст. 23 – 25 Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
).
Тому, окрім банкрутства відсутнього боржника в порядку ст. 52
Закону, при прийнятті постанови про визнання боржника банкрутом,
яка за своєю суттю є рішенням, в обов’язковому порядку мають
викликатися представники сторін.
Положення ч. 11 ст. 11 Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
передбачають, що в
ухвалі за результатами підготовчого засідання в тому числі
визначається дата засідання суду, на якому буде винесено ухвалу
про санацію боржника, чи про визнання боржника банкрутом і
відкриття ліквідаційної процедури, чи припинення провадження у
справі про банкрутство, тобто дата підсумкового засідання суду.
В ухвалі господарського суду Дніпропетровської області за
результатами підготовчого засідання від 24.12.2002 р. вказано,
що підсумкове засідання має відбутися до 24.06.2003 р.
Ухвалою за результатами попереднього засідання суду від
02.07.2003р. не призначено дату наступного засідання суду, в
матеріалах справи відсутня будь-яка ухвала, якою призначено дату
підсумкового засідання у справі, та останнє проведено 11.07.2003
р., тобто через дев’ять днів після попереднього засідання суду.
Як значено в оскаржуваній постанові вона приймалася без участі
сторін.
Таким чином, судом першої інстанції істотно порушені норми
процесуального права.
Відповідно до ст. 111-10 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
порушення норм
процесуального права є безумовною підставою для скасування
рішення місцевого або постанови апеляційного господарського
суду, якщо справу розглянуто судом за відсутності будь-якої із
сторін, не повідомленої належним чином про час і місце засідання
суду.
Колегія суддів також зазначає, що з датою винесення постанови
про визнання боржника банкрутом пов’язані певні процесуальні
строки, встановлені Законом, зокрема, протягом п'ятнадцяти днів
з дня призначення ліквідатора відповідні посадові особи банкрута
зобов'язані передати бухгалтерську та іншу документацію
банкрута, печатки і штампи, матеріальні та інші цінності
банкрута ліквідатору (ч. 2 ст. 25 Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
).
У п'ятиденний строк з дня прийняття постанови про визнання
боржника банкрутом здійснюється опублікування ліквідатором
відомостей про визнання боржника банкрутом і відкриття
ліквідаційної процедури у офіційних друкованих органах (ч. 3
ст. 23 Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
). Отже, у зв‘язку з тим, що судове
рішення винесено за відсутності представників сторін та
відповідно до ст. 87 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
останнє
відправляється сторонам у справі протягом п‘яти днів, вказане
положення Закону не виконується.
Згідно з ст. 32 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарський суд у
визначеному законом порядку встановлює відсутність чи наявність
обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін та які
мають значення для правильного вирішення спору, на підставі
доказів.
В порушення вказаної норми суд апеляційної інстанції дійшов
висновку про повідомлення боржника належним чином про час і
місця проведення засідання суду без відповідного підтвердження.
Враховуючи наведене, такий висновок суду є необґрунтованим.
Крім того, відповідно до приписів абз. 4 ст. 1 Закону
( 2343-12 ) (2343-12)
суб’єкт господарської діяльності може бути визнаний
банкрутом тільки в разі встановлення господарським судом його
неспроможності відновити свою платоспроможність та задовольнити
визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування
ліквідаційної процедури.
Тому, при винесені постанови про визнання боржника банкрутом та
відкриття ліквідаційної процедури суд в обов’язковому порядку
повинен з’ясувати актив і пасив боржника.
Як вбачається з постанови, зазначені обставини справи взагалі не
досліджувались господарським судом. У цьому судовому рішенні суд
посилається лише на клопотання комітету кредиторів та
відсутність пропозицій з санації підприємства.
Разом з тим, як того вимагає Закон, визнаючи боржника банкрутом,
суд повинен встановити його неспроможність для чого необхідно
з’ясувати ознаки банкрутства (абз. 4 ст. 1 Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
).
Відповідно до затвердженого судом в порядку ст. 15 Закону
( 2343-12 ) (2343-12)
реєстру вимог кредиторів підлягає визначенню розмір
пасиву боржника.
Відомості про актив боржника мають міститися у звіті
арбўтражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією)
про фінансово - майновий стан боржника, що повинен бути наданий
комітету кредиторів та на основі якого комітет кредиторів
вирішує питання про введення наступної судової процедури.
Фінансово-майновий стан боржника (актив) теж повинен бути
предметом розгляду в судовому засіданні.
Так, якщо встановлення пасиву боржника відбувається на
попередньому засіданні суду, то остаточна правова оцінка активу
і пасиву боржника та можливість відновлення платоспроможності
боржника або визнання його банкрутом надається у підсумковому
засіданні суду з огляду на знаходження справи у процедурі
розпорядження майном боржника.
Тому, завдання підсумкового засідання суду полягає в з’ясуванні
ознак банкрутства для визначення наступної судової процедури,
виходячи з клопотання комітету кредиторів, однак остаточна їх
оцінка надається судом.
Прийняття рішення стосовно доцільності визнання боржника
банкрутом, незважаючи на клопотання комітету кредиторів,
залишається за господарським судом, як того вимагає ст. 1
Закону.
Також, слід зазначити, що відповідно до ст. 45 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
до судових рішень відносяться рішення, ухвали та
постанови.
Порядок оскарження ухвал в касаційному порядку регулюється
ст. 111-13 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, відповідно до положень якої
ухвали місцевого або апеляційного господарського суду можуть
бути оскаржені у випадках, передбачених цим Кодексом та Законом
України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання
його банкрутом” ( 2343-12 ) (2343-12)
.
Що стосується оскарження постанов місцевого господарського суду,
то чинним законодавством не передбачений особливий порядок їх
оскарження, тому вони підлягають оскарженню в порядку,
встановленому для оскарження рішень місцевого господарського
суду, прийнятих в позовному проваджені.
На підставі наведеного колегія суддів дійшла висновку про
неповне з’ясування судовими інстанціями обставин справи, що
виключає правильне застосування норм матеріального права при
розгляді справи, а також у зв’язку з розглядом справи за
відсутності сторін, прийняті у справі постанови підлягають
скасуванню, а справа – передачі на новий розгляд.
При новому розгляді суду першої інстанції необхідно викликати
представників сторін в судове засідання, з’ясувати актив та
пасив боржника, а також перевірити їх на предмет можливості
застосування до боржника реабілітаційних процедур, і тільки у
разі неможливості – застосувати ліквідаційну процедуру.
З урахуванням викладеного та керуючись ст.ст. 1, 11, 23 – 25
Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або
визнання його банкрутом” ( 2343-12 ) (2343-12)
та ст. ст. 32, 111-5,
111-7, 111-9 – 111-11 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу Дочірнього підприємства “Кіпаріс” ТОВ
“Гриф” на постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 10.09.2003р. та постанову господарського
суду Дніпропетровської області від 11.07.2003р. у справі
№ Б24/210/02 задовольнити.
2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського
суду від 10.09.2003р. та постанову господарського суду
Дніпропетровської області від 11.07.2003р. у справі
№ Б24/210/02 скасувати.
3. Справу № Б24/210/02 передати на новий розгляд до
господарського суду Дніпропетровської області в іншому складі
суду.