ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.02.2004 Справа N 38/176
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Божок В.С,
суддів: Хандуріна М.І., Черкащенка М.М.,
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу ЗАТ "ХХХ"
на постанову Донецького апеляційного господарського суду
від 18.11.03
у справі господарського суду Донецької області
за позовом ЗАТ "ХХХ", м. Н-ськ
до ВАТ "YYY", м. Ч-ськ
про стягнення 10574198, 08 руб. РФ
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: А.А.А., Б.Б.Б., В.В.В.
від відповідача: Г.Г.Г.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням від 23.07.03 господарського суду Донецької області
позовні вимоги задоволено частково щодо стягнення з ВАТ "YYY" на
користь ЗАТ "ХХХ" - 12767411, 66 руб.РФ та 3 % річних у розмірі
215252, 44 руб. РФ.
Щодо стягнення з відповідача збитків у розмірі 10574198, 64 руб.
РФ, інфляційних у розмірі 2193173, 58 руб. РФ. у задоволенні
позовних вимог відмовлено
Постановою від 18.11.03 Донецького апеляційного господарського
суду рішення від 23.07.03 господарського суду Донецької області
скасовано в частині стягнення 3 % річних у розмірі 215252, 44 руб.
РФ. Резолютивну частину рішення викладено в наступній редакції: "В
позові ЗАТ "ХХХ" відмовити".
Постанова мотивована тим, що у відповідності зі ст. 214 Цивільного
кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
боржник, який прострочив виконання
грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити
суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь
час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми,
якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків.
Стаття 214 знаходиться у главі 18 Цивільного кодексу України
( 1540-06 ) (1540-06)
, яка передбачає відповідальність за порушення
зобов'язання, необхідною умовою якої є наявність у кредитора вини
(ст. 209 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
). У боржника, по відношенню до
якого введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, вина
відсутня, тому застосування до такого боржника в період дії
мораторію відповідальності за несвоєчасне виконання грошових
зобов'язань неправомірно.
Не погоджуючись з постановою Донецького апеляційного
господарського суду ЗАТ "ХХХ" звернулось у Вищий господарський суд
України з касаційною скаргою і просить її скасувати, посилаючись
на те, що судом порушені норми матеріального та процесуального
права, зокрема ст. 203, 209, 214 Цивільного кодексу України
( 1540-06 ) (1540-06)
, ст. 1, 12 Закону України "Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"
( 2343-12 ) (2343-12)
та не застосовано ст. 212 Цивільного кодексу України
( 1540-06 ) (1540-06)
.
Наведені норми закону про банкрутство визначають мораторій як
призупинення виконання боржником грошових зобов'язань та
призупинення заходів направлених на забезпечення виконання цих
зобов'язань. Однак, стаття 1 Закону України "Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"
( 2343-12 ) (2343-12)
не вказує на звільнення від відповідальності за
невиконання грошових зобов'язань.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оспорюваного судового акту, знаходить
необхідним касаційну скаргу задовольнити частково.
ЗАТ "ХХХ" звернувся у господарський суд Донецької області з
позовною заявою про стягнення з ВАТ "YYY" основного боргу в сумі
11556683, 83 руб. РФ та 3% річних в сумі 895642, 25 руб. РФ.
Постановою від 13.06.02 Донецького апеляційного господарського
суду зі справи № 11/276 стягнено з ВАТ "YYY" на користь ЗАТ "ХХХ"
заборгованість в сумі 2391683, 80 руб. РФ, в іншій частині позову
відмовлено.
Постановою від 16.10.02 Вищого господарського суду України п. 2
резолютивної частини вищевказаної постанови доповнений словами: та
3% річних в сумі 41281, 29 руб. РФ.
Донецьким апеляційним господарським судом при розгляді справи
№11/276 встановлено, що різниця між сумами основного боргу та
курсовою різницею рубля РФ в сумі 9164990, 03 руб. РФ - є нічим
іншим, як збитками які виникли у зв'язку зі зміною курсу рубля до
долару США.
Предметом даного спору є збитки у вигляді курсової різниці, 3%
річних та інфляційні.
Однак, в судових рішеннях зі справ № 11/276 та № 38/176 містяться
певні розбіжності при встановленні фактів та обставин щодо
нанесених збитків.
Приймаючи судові рішення у справі №38/176 господарські суди не
врахували висновків, які були встановлені господарським судом
Донецької області та Донецьким апеляційним господарським судом зі
справи № 11/276.
Допущена судами неповнота при розгляді справи, не дозволила
здійснити юридичні висновки дійсним правовідносинам сторін та
застосувати відповідні норми матеріального права.
При новому розгляді справи принагідно повно та всебічно вияснити
всі обставини справи, дати їм належну правову оцінку та
постановити законне та обґрунтоване рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні касаційну скаргу задовольнити частково.
Рішення від 23.07.03 господарського суду Донецької області та
постанову від 18.11.03 Донецького апеляційного господарського суду
зі справи № 38/176 скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду Донецької
області.
Головуючий В.С. Божок
Судді М.І. Хандурін
М.М. Черкащенко