ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.02.2004 Справа N 37/17
Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С., - головуючого,
Хандуріна М.І.,
Черкащенка М.М.,
розглянувши у відкритому Державної податкової адміністрації у
судовому засіданні Дніпропетровській області
касаційну скаргу
на постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 04.11.2003 р.
у справі господарського суду Дніпропетровської області
за позовом Державної податкової адміністрації у
Дніпропетровській області
до ТОВ фірма правового захисту
“Верітас”,
приватного підприємства “Агрос-2002”
про визнання угоди недійсною,
за участю представників сторін:
- позивача: Голенко Є.А. – дов. від 17.02.2004 р.
№ 3871/10/10-029,
- відповідача 1: Драюк С.Є. – дов. від 16.02.2004 р. № 209/04,
- відповідача 2: не з’явились;
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
23.07.2003 р. у справі № 37/17 позов Державної податкової
адміністрації у Дніпропетровській області про визнання недійсним
на підставі ст. 49 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
договору № 45/2002 від
11.02.2002 р., укладеного між ТОВ фірма правового захисту
“Верітас” та приватним підприємством “Агрос-2002”, про стягнення
з ТОВ фірма правового захисту “Верітас” на користь держави
вартості наданих послуг, про стягнення з ПП “Агрос-2002” на
користь ТОВ фірма правового захисту “Верітас” отриманих коштів
за угодою задоволено частково. Визнано недійсним договір
№ 45/2002 від 11.02.2002 р. на виконання
інформаційно-консультаційних послуг, укладений між ТОВ фірмою
правового захисту “Верітас” та ПП “Агрос-2002”. В решті позовних
вимог відмовлено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 04.11.2003 р. у даній справі рішення господарського суду
Дніпропетровської області від 23.07.2003 р. залишено без змін.
Державна податкова адміністрація у Дніпропетровській області у
поданій касаційній скарзі просить постанову Дніпропетровського
апеляційного господарського суду від 04.11.2003 р. скасувати
повністю, рішення господарського суду Дніпропетровської області
від 23.07.2003 р. скасувати в частині відмови в задоволенні
позовних вимог. В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається
на те, що суди, встановивши наявність умислу у однієї сторони за
угодою та визнавши угоду недійсною на підставі ст. 49 ЦК УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
, не застосували правові наслідки, передбачені даною
статтею, що призвело до прийняття незаконних рішень.
ТОВ фірма правового захисту “Верітас” у відзиві на касаційну
скаргу зазначає, що оскаржувана постанова Дніпропетровського
апеляційного господарського суду є законною та обґрунтованою,
підстав для її скасування не вбачається.
Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи
касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи
та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування
норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна
скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Статтею 49 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
встановлено, що якщо угода
укладена з метою, завідомо суперечною інтересам держави і
суспільства, то при наявності умислу в обох сторін у разі
виконання угоди обома сторонами - в доход держави стягується все
одержане за угодою, а в разі виконання угоди однією стороною з
другої сторони стягується в доход держави все одержане і все
належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При
наявності ж умислу лише в однієї із сторін все одержане нею за
угодою повинно бути повернуто другій стороні, а одержане
останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується
в доход держави.
Таким чином, необхідними умовами для визнання угоди недійсною
вўдповўдно до статті 49 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
є її укладення з
метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та
наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання
відповідних наслідків.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 11.01.2002 р. між
приватним підприємством “Агрос-2002” та ТОВ фірма правового
захисту “Верітас” укладено договір № 42/2002, предметом якого є
інформаційно-консультативні послуги по пошуку і перекладу
російською мовою нормативної та законодавчої бази у порядку і
обсязі, визначених умовами договору.
Факт виконання договору підтверджується податковими накладними
№ 452 від 28.02.2002 р., № 493 від 01.03.2002 р., № 494 від
01.03.2002 р., актами від 28.01.2002 р., 06.03.2002 р. та
випискою з банківського рахунку відповідача2. Оплата за надані
послуги склала 235200 грн.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
18.09.2002 р. у справі № Н32/19 визнано недійсним установчі
документи та скасовано державну реєстрацію ПП “Агрос-2002”.
Вказаним рішенням встановлено факти реєстрації підприємства на
підставну особу та діяльність підприємства із систематичним та
грубим порушенням чинного законодавства, що призвело до
наслідків у вигляді матеріальної шкоди, завданої державі.
Вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від
21.03.2003 р. встановлено факт фіктивного підприємництва ПП
“Агрос-2002”, яке було створено з метою зняття грошових коштів з
банківських рахунків.
Колегія суддів враховує можливість визнання угод недійсними на
підставі ст. 49 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
за наявності мети не
сплачувати податки з отриманих за реалізовані іншим суб’єктам
товари сум, оскільки такі дії суперечать ст. 67 Конституції
України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, якою встановлено, що кожен зобов’язаний
сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених
Законом.
Крім того колегія суддів Вищого господарського суду України бере
до уваги, що згідно зі ст. 49 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
та п. 6
Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 28.04.1978
року (з наступними змінами) “Про судову практику в справах про
визнання угод недійсними” ( v0003700-78 ) (v0003700-78)
, угода, яка укладена з
метою, що суперечить інтересам держави та суспільства,
визнається недійсною і до таких угод належать угоди, спрямовані
на приховування фізичними та юридичними особами доходів від
оподаткування.
Однак, судом апеляційної інстанції при винесенні оскаржуваної
постанови не прийнято до уваги постанову пленуму Верховного Суду
України від 28.04.1978 р. № 3 “Про судову практику в справах про
визнання угод недійними”, в якій зазначено, що якщо така угода
була укладена з метою, завідомо суперечною інтересам держави і
суспільства, до сторони, яка діяла умисно, застосовуються
наслідки, передбачені ст. 49 ЦК. При відсутності умислу
застосовуються наслідки, передбачені ст. 48 цього Кодексу.
До того ж, при розгляді справи належним чином не перевірено, яку
господарську діяльність здійснювало приватне підприємство
“Агрос-2002”, яким чином були використані надані послуги за
спірною угодою.
Аналіз вищенаведеного свідчить про те, що судом зроблено
висновки за неповно з’ясованих обставинах, що вплинуло на
правильність застосування норм матеріального права, а отже й про
порушення вимог ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
щодо всебічного,
повного і об’єктивного розгляду всіх обставин справи в їх
сукупності, керуючись законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 111-5 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна
інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту
їх встановлення у рішенні або постанови господарського суду.
Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи
в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або
вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні
суду, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню з
передачею справи на новий розгляд до господарського суду
Дніпропетровської області.
Під час нового судового розгляду справи господарському суду
першої інстанції слід взяти до уваги викладене, вжити всі
передбачені законом засоби для всебічного, повного і
об’єктивного встановлення обставин справи, прав та обов’язків
сторін і в залежності від встановленого та відповідно до вимог
чинного законодавства вирішити спір.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-8, ст. 111-9, ст. 111-10,
111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд
України,-
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Державної податкової адміністрації у
Дніпропетровській області задовольнити частково.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 04.11.2003 р. та рішення господарського суду
Дніпропетровської області від 23.07.2003 р. у справі № 37/17
скасувати, справу передати на новий розгляд господарському суду
Дніпропетровської області.