ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.02.2004 Справа N 14/438
Вищий господарський суду України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів:
розглянувши у Акціонерного комерційного банку “ПБ”,
відкритому м. Київ
судовому засіданні
касаційну скаргу
на постанову від 21.10.2003
Київського апеляційного господарського суду
у справі № 14/438
господарського м. Києва
суду
за позовом Акціонерного комерційного банку “ПБ”,
м. Київ
до Акціонерного товариства “Д”, м. Київ
про стягнення 634 631,26 грн.
В С Т А Н О В И В:
Ухвалою господарського суду м. Києва від 08.07.03 заяву
Акціонерного комерційного банку “П” про зміну способу виконання
рішення арбітражного суду м. Києва від 14.08.000 у справі
№ 14/438 залишено без задоволення.
Відмовляючи у задоволенні заяви суд послався на пункт другий
частини першої статті 40 Закону України “Про виконавче
провадження” ( 606-14 ) (606-14)
, згідно якого в разі відсутності майна,
на яке може бути звернено стягнення, а здійснені державним
виконавцем заходи щодо розшуку майна виявилися безрезультатними,
виконавчий документ повертається стягувачеві, про що виноситься
постанова, а крім того складається акт.
Заявник не надав суду зазначених документів, а тому суд дійшов
висновку, що стягувачем не доведено факту відсутності у боржника
заставленого майна.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
21.10.03 ухвалу господарського суду залишено без змін.
Оскаржуючи ухвалені у справі рішення АКБ “П” просить їх
скасувати, заяву про зміну способу виконання рішення
задовольнити, посилаючись на те, що матеріали виконавчого
провадження передавалися від однієї виконавчої служби до іншої,
проте за три роки, що тривало виконавче провадження до будь-
якого позитивного результату виконуючі дії не привели. Даний
факт вказує скаржник, свідчить про те, що рішення арбітражного
суду м. Києва від 11.08.2000 за № 14/438 не було виконане у
строки, передбачені Законом України “Про виконавче провадження”
( 606-14 ) (606-14)
та є підстави вважати, що в майбутньому дане рішення
так і не буде виконане у встановлений судом спосіб.
У відзиві на касаційну скаргу АТ “ Д” звертає увагу на те, що
23.05.01 винесено постанову про закриття виконавчого провадження
внаслідок того, що заставлене майно передане АТ “Д” з відома
позивача іншому суб'єкту господарювання. У зв'язку з тим, що
виконавчі написи за № 3383, 3384 Відділом державної виконавчої
служби Печерського райуправління юстиції у 2000 році виконані,
грошова сума АКТ “Д” сплачена повністю.
Постанова про закінчення виконавчого провадження направлена
банку, який у встановлений законом термін її не оскаржив.
Заслухавши учасників судового процесу, перевіривши юридичну
оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх
повноту, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає
частковому задоволенню з наступних підстав.
Постановою державного виконавця від 23.09.02 відкрито виконавче
провадження по виконанню наказу арбітражного суду м. Києва за №
14/438 .
Постановою від 08.10.02 виконавче провадження по виконанню
наказу арбітражного суду м. Києва за № 14/438 закінчено з тих
пўдстав, що АТ “Д” на території Лепитихського району не
значиться.
АКБ “П” подав заяву про зміну способу виконання рішення суду від
14.08.2000, мотивуючи це тим, що заставлене майно не було
виявлено ні в Києві, ні в Київській області у зв'язку з чим
рішення суду не виконано.
Однак, якщо у боржника відсутнє майно, на яке було звернено
стягнення і здійснені державним виконавцем, відповідно до Закону
заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними,
виконавчий документ прийнятий державним виконавцем до виконання
повертається стягувачеві, про що виноситься постанова, а також
складається акт.
Зазначена постанова державного виконавця може бути оскаржена до
суду в 10-ти денний строк.
Разом з тим, за твердженням боржника - АТ “Д” заборгованість, що
виникла за кредитним договором від 02.10.98 погашена АКБ “П”
шляхом вчинення нотаріусом виконавчих написів за № 3383 та
№ 3384, у зв'язку з чим відділом державної виконавчої служби
Печерського районного управління юстиції 25.05.01 винесено
постанову про закінчення виконавчого провадження за наказом
№ 14/438. Крім того, заставлене майно з відома АКБ “П” передано
іншому суб'єкту господарювання.
Скаржник наполягає на тому, що рішення господарського суду
м. Києва від 14.08.00 у справі № 14/438 протягом трьох років не
виконується з вини АТ “Д”, в той час, як АТ “Д” доводить про
його виконання і відсутність боргу перед банком, при цьому
звертає увагу на те, що заставлене майно передано іншому
суб'єкту господарювання з відома стягувача.
Місцевий та апеляційний суди, розглядаючи заяву АКБ “П” залишили
поза увагою зазначені обставини, що на думку колегії суддів
Вищого господарського суду України є порушенням вимог статті 43
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, у зв'язку з чим ухвала господарського
суду м. Києва від 08.07.03 та постанова Київського апеляційного
господарського суду від 21.10.03 підлягають скасуванню, а справа
передачі на новий розгляд до господарського суду м. Києва.
При новому розгляді справи суд має з'ясувати зазначені обставини
і в залежності від встановленого ухвалити основане на законі
рішення.
Керуючись ст.ст. 111-9, 111-10 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу частково задовольнити, постанову Київського
апеляційного господарського суду від 21.10.03 та ухвалу
господарського суду м. Києва від 21.10.03 скасувати, справу
№ 14/438 передати на новий розгляд до господарського суду
м. Києва.