ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.02.2004 Справа N 13/471н
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши у Державного інституту праці та соціально-
відкритому судовому економічних досліджень
засіданні касаційну
скаргу
на постанову від 04.11.2003 Донецького апеляційного
господарського суду
у справі № 13/471н
господарського суду Луганської області
за позовом Державного інституту праці та соціально-
економічних досліджень
до Відділу державної виконавчої служби
Алчевського міського управління юстиції
Луганської області
про визнання недійсною постанови ВДВС Алчевського МУЮ
за участю представників сторін:
позивача не з’явився
відповідача не з’явився
В С Т А Н О В И В:
У липні 2003 року позивач звернувся до господарського суду
Луганської області з позовною заявою до відповідача про визнання
постанови ВДВС Алчевського МУЮ про зупинення виконавчого
провадження з примусового виконання наказу господарського суду
Луганської області у справі № 4/29 недійсною.
Ухвалою господарського суду Луганської області від 24.07.2003
провадження у справі припинено на підставі п. 1 ст. 80 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від
04.11.2003 вказану ухвалу суду першої інстанції залишено без
змін.
Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями позивач звернувся
до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в
якій просить їх скасувати як такі, що винесені при неправильному
застосуванні норм матеріального та процесуального права.
Відзив на касаційну скаргу на адресу Вищого господарського суду
України не надходив.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи на
підставі встановлених в ній фактичних обставин, проаналізувавши
правильність застосування господарським судом норм матеріального
та процесуального права, суд вважає, що касаційна скарга
підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Державний інститут праці та соціально-економічних досліджень у
суді першої інстанції заявив вимогу про визнання недійсною
постановою ВДВС Алчевського МУЮ про зупинення виконавчого
провадження з примусового виконання наказу господарського суду
Луганської області у справі № 4/29 виданого 06.03.2003р..
Порядок оскарження дій державного виконавця щодо виконання
рішень, ухвал, постанов господарських судів, встановлений
ст. 121-2 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, відповідно до якої скарги на
дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо
виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть
бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом 10
днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним
особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути
вчинена.
За змістом ст. 121-2 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
скарги на дії чи
бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання
рішень, ухвал, постанов господарських судів розглядає виключно
місцевий господарський суд, яким відповідну справу розглянуто у
першій інстанції. Розгляд таких скарг здійснюється господарським
судом без порушення нового провадження за такою скаргою,
оскільки виконання судового акта є однією із стадій судового
процесу. (Роз’яснення Вищого господарського суду України від
28.03.2002р. № 04-5/365).
Утім, Донецький апеляційний господарський суд приймаючи
оскаржувану постанову та погоджуючись з висновком господарського
суду Луганської області щодо припинення провадження у справі на
підставі п. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, виходив з того, що позивач звернувся до
суду з позовною заявою, а не з скаргою, а тому суд обґрунтовано
припинив провадження у справі з мотивів, що спір не підлягає
вирішенню в господарських судах України.
Однак, такий висновок суду не є беззаперечним, оскільки подана
позивачем у справі позовна заява про визнання постанови
недійсною за своїм змістом є фактично скаргою на дії державного
виконавця, про що свідчить викладена в ній позиція позивача та
посилання на ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Проте, припиняючи провадження у справі, суд першої інстанції не
врахував зазначеного, та не з’ясував і не уточнив заявлені
позивачем вимоги на предмет того, чи є вони скаргою, заявленою в
порядку ст. 121-2 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, на що апеляційний суд
також уваги не звернув, погодившись з таким висновком.
Вказані порушення норм процесуального права призвели до
неповного з’ясування обставин справи, в зв’язку з чим відсутні
підстави вважати, що господарським судом дана правильна оцінка
спірним правовідносинам та зроблений відповідаючий чинним нормам
права висновок щодо прав і обов’язків сторін.
За таких обставин, Вищий господарський суд України дійшов
висновку, що прийняті у справі судові рішення не можна визнати
законними та обґрунтованими, а тому вони підлягають скасуванню з
передачею справи на розгляд суду першої інстанції.
З огляду на викладене слід зазначити, що відповідно до ст. 111-7
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або
постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати
питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу
одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково
перевіряти їх. Касаційна інстанція лише на підставі встановлених
фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої та
апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального
права.
При новому розгляді справи господарському суду належить
врахувати викладене в цій постанові, вжити заходів щодо повного,
об’єктивного, всебічного з’ясування обставин спору та вирішити
спір у відповідності до вимог закону.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11, 111-12
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу задовольнити частково.
Ухвалу господарського суду Луганської області від 24.07.2003 та
постанову Донецького апеляційного господарського суду від
04.11.2003 у справі № 13/471н скасувати, а справу передати на
розгляд до господарського суду Луганської області.