ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.02.2004 Справа N 13/499
Вищий господарський суд України у складі: суддя А.А.А. -
головуючий, судді Б.Б.Б. (доповідач) і В.В.В.
розглянув касаційну скаргу державного підприємства водних шляхів
"ХХХ" в особі Н-ської технічної дільниці водних шляхів, м. Н-ськ
(далі - Н-ська технічна дільниця водних шляхів)
на постанову Київського апеляційного господарського суду від
14.11.2003 р.
зі справи № Х9
за позовом Н-ської технічної дільниці водних шляхів
до товариства з обмеженою відповідальністю "YYY", м. Київ (далі -
ТОВ "YYY")
про стягнення 241600,00 грн.
Судове засідання проведено за участю представників сторін:
Н-ської технічної дільниці водних шляхів: присутні,
ТОВ "YYY": присутній.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд
України
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду міста Києва від 28.07.2003 позов
задоволено частково: з ТОВ "YYY" на користь Н-ської технічної
дільниці водних шляхів стягнуто: 151000,00 грн. заборгованості;
10685,62 грн. пені та судові витрати. Рішення мотивовано
посиланням на пункт 4.7 договору від 03.10.2002 №184-ЗП та статті
161, 162 Цивільного кодексу Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
(далі -
ЦК).
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
14.11.2003 назване рішення скасовано, у задоволенні позовних вимог
Н-ської технічної дільниці водних шляхів відмовлено, з позивача
стягнуто судові витрати. Постанову мотивовано посиланням на статтю
33 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
(далі
- ГПК України) та статті 332, 342 ЦК ( 1540-06 ) (1540-06)
.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Н-ська
технічна дільниця водних шляхів просить скасувати постанову суду
апеляційної інстанції та залишити без змін рішення місцевого
господарського суду. Касаційну скаргу мотивовано неправильним
застосуванням апеляційною інстанцією статей 209, 332, 342 ЦК
( 1540-06 ) (1540-06)
.
Сторони відповідно до статті 111-4 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
належним чином повідомлено про час і місце розгляду скарги.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Перевіривши на підставі встановлених судовими інстанціями
фактичних обставин справи правильність застосування ними норм
матеріального і процесуального права, заслухавши представників
сторін Вищий господарський суд України дійшов висновку про
необхідність скасування рішення і постанови та передачі справи на
новий розгляд суду першої інстанції з урахуванням такого.
Судовими інстанціями інстанції у справі встановлено, що:
- ТОВ "YYY" та Н-ська технічна дільниця водних шляхів уклали
договір від 03.10.2002 №184-ЗП, предметом якого, згідно з пунктом
1.1, стало виконання позивачем за дорученням відповідача
днопоглиблювальних робіт на підході акваторії причалу Ч-ського ХПП
дизельно-електричним земснарядом "ZZZ";
- пунктом 4.1 договору від 03.10.2002 №184-ЗП передбачено, що
орієнтована сума договору склала 230800,00 грн.;
- для початку виконання робіт відповідач мав перерахувати
позивачеві як попередню оплату для підготовки земснаряду і
придбання ПММ суму 120000,00 грн. Відповідачем попередня оплата
була проведена в повному обсязі 07.10.2002, що підтверджується
матеріалами справи і не заперечується сторонами;
- здача-приймання виконаних робіт згідно з пунктом 5.1 договору
від 03.10.2002 №184-ЗП здійснюється шляхом передачі Н-ською
технічною дільницею водних шляхів актів з виконаних робіт ТОВ
"YYY" протягом 5 днів після повного завершення цих робіт;
- протягом двох діб після закінчення робіт позивач зобов'язаний
надати відповідачеві документи, що підтверджують об'єм наданих
послуг (пункт 2.4 договору від 03.10.2002 №184-ЗП);
- в пункті 3.3 названого договору передбачено, що на період роботи
земснаряду позивач призначає свого представника з відповідними
повноваженнями, прізвище якого повідомляє відповідачеві письмово;
- відповідно до пункту 4.7 договору від 03.10.2002 №184-ЗП за
прострочку платежів більше ніж 10 діб з моменту оформлення
платіжних документів відповідач сплачує позивачеві пеню в розмірі
0,5 процента від несплаченої суми за кожний день прострочки;
- сторонами у справі складено акти виконаних робіт від 08.11.2002.
Причиною спору у даній справі стало, на думку позивача,
невиконання відповідачем зобов'язань зі сплати повної вартості
послуг з виконання днопоглиблювальних робіт.
Нижчими судовими інстанціями правильно встановлено, що укладений
сторонами договір є договором підряду. Відповідно до статті 332 ЦК
( 1540-06 ) (1540-06)
за договором підряду підрядчик зобов'язується виконати
на свій ризик певну роботу за завданням замовника з його або своїх
матеріалів, а замовник зобов'язується прийняти й оплатити виконану
роботу. Статтею 342 ЦК ( 1540-06 ) (1540-06)
передбачено, що замовник
зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядчиком відповідно до
договору, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі
відступів від договору або інших недоліків заявити про них
підрядчикові без зволікання.
Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги
Н-ської технічної дільниці водних шляхів, виходив з того, що
позивач відповідно до актів виконаних робіт від 08.11.2002
зобов'язання за договором виконав. ТОВ "YYY" всупереч пункту 4.5
договору від 03.10.2002 №184-ЗП остаточні розрахунки за виконані
роботи не здійснило, і на день слухання справи заборгованість
названого товариства перед позивачем склала 151000,00 грн.
Відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний господарський суд
визнав акти від 08.11.2002 неналежними доказами виконання
позивачем робіт за договором від 03.10.2002 №184-ЗП. На думку
апеляційної інстанції, названі акти були складені позивачем
самостійно і відправлені відповідачеві поштою, про що свідчить
супроводжувальний лист від 12.11.2002 №1400. Як наслідок, вони
були підписані без виїзду на місце повноважного представника
відповідача, без сумісного визначення обсягу вибраного ґрунту та
без фактичного приймання виконаних робіт.
На думку колегії суддів Вищого господарського суду України, у
розгляді справи ні місцевим господарським судом, ані апеляційною
інстанцією не було належним чином досліджено питання щодо
виконання сторонами своїх зобов'язань за договором. Так, з
урахуванням того, що акти було підписано представником
відповідача, поза увагою судових інстанції залишилося питання щодо
наявності у представника ТОВ "YYY" - Є.Є.Є. повноважень на
підписання актів виконаних робіт від 08.11.2002, як це передбачено
пунктом 3.3 договору від 03.10.2002 №184-ЗП та статтею 342 ЦК
( 1540-06 ) (1540-06)
. Крім того, з судових рішень нижчих судових інстанцій
не вбачається, чи було ними досліджено питання щодо строків
повідомлення відповідача про виконання робіт, як це передбачає
пункт 2.4 договору, та строків повідомлення відповідачем про
неналежне виконання позивачем робіт за договором. Не
досліджувалися судами й обставини, пов'язані з визнанням
відповідачем претензії позивача.
Таким чином, судові інстанції припустилися порушення вимог частини
першої статті 47 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
щодо прийняття судового
рішення за результатами обговорення усіх обставин справи і частини
першої статті 43 названого Кодексу ( 1798-12 ) (1798-12)
стосовно
всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі
всіх обставин справи в їх сукупності.
Касаційна ж інстанція відповідно до частини другої статті 111-7
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
не має права встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або
постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання
про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних
доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти
докази.
З урахуванням наведеного у новому розгляді справи суду першої
інстанції необхідно встановити зазначені у цій постанові
обставини, надати доводам сторін і поданим ними доказам належну
правову оцінку та вирішити спір згідно з вимогами закону.
Керуючись статтями 111-7- 111-12 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу державного підприємства водних шляхів "XXX" в
особі Н-ської технічної дільниці водних шляхів задовольнити
частково.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 28.07.2003 та
постанову Київського апеляційного господарського суду від
14.11.2003 зі справи № Х9 скасувати.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду міста
Києва.