ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.02.2004 Справа N 12/71
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Перепічая В.С. (головуючого),
Вовка І.В.,
Гончарука П.А.,
розглянувши у відкритому
судовому засіданні в м.Києві
касаційну скаргу Миколаївського обласного державного підприємства
"XXX"
на постанову Одеського апеляційного господарського суду від
17.06.2003 року
у справі
за позовом Миколаївського обласного державного підприємства
"XXX"
до Загальноосвітньої школи - інтернату м. Н-ська
про стягнення суми,
УСТАНОВИВ :
У березні 2003 року позивач звернувся до господарського суду
Миколаївської області з позовною заявою до відповідача про
стягнення заборгованості у сумі 14135,32 грн., посилаючись на те,
що останньому протягом 1996-1997 років було поставлено вугілля на
підставі накладних на загальну суму 14992,49 грн., за яке оплата
проведена ним частково лише в сумі 857,17 грн. Вимогу про оплату
поставленого вугілля в повному обсязі відповідач не виконав.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 16.04.2003
року в позові відмовлено за пропуском строку позовної давності.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від
17.06.2003 року зазначене рішення суду першої інстанції залишене
без змін.
У касаційній скарзі позивач вважає, що судом неправильно
застосовано і порушено норми матеріального та процесуального
права, і тому просить прийняті ним рішення скасувати та позов
задовольнити.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач вважає, що судові рішення
прийняті у даній справі відповідають законодавству, і просить
залишити їх без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
Заявлене клопотання позивача про відкладення розгляду справи не
підлягає задоволенню, оскільки з наведених у ньому доводів суд не
вбачає підстав для відкладення розгляду справи.
Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши доводи
касаційної скарги та відзиву на неї, перевіривши матеріали справи
і прийняті в ній судові рішення, суд вважає, що касаційна скарга
підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Як вбачається із матеріалів справи, позивачем на протязі 1996-1997
років було передано загальноосвітній школі -інтернату м. Н-ська
вугілля на підставі накладних і довіреностей.
Предметом даного судового розгляду є вимоги про стягнення з
відповідача заборгованості за поставлене вугілля.
Суди попередніх інстанцій, вирішуючи спір, у порушення норм
процесуального права ст.ст. 32-34, 36, 38, 43 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, зробили висновки, що ґрунтуються на неповно
з'ясованих обставинах справи, та прийняли рішення, які не
відповідають вимогам ст.ст. 84, 105 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Так, судом не було звернуто уваги на заяву позивача про збільшення
позовних вимог, яка підписана заступником директора, та не
розглянуто їх у порушення вимог ст. 84 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Відповідно до п.5 ч.2 ст.4 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
цивільні права і обов'язки виникають внаслідок інших дій
організацій.
Проте, суд зазначених вимог норм матеріального права не врахував,
і виходячи з них, не з'ясував належним чином правову природу
спірних правовідносин з урахуванням фактичних дій сторін щодо
передачі та прийняття продукції.
У той же час, судом не було з'ясовано питання щодо строків
виконання зобов'язання покупцем з оплати, а звідси, обставини
пов'язані з перебігом строку позовної давності.
При цьому суду слід було звернути увагу на те, чи може
застосовуватися до спірних правовідносин ст. 171 Цивільного
кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
з урахуванням того, що правила ст. 165
Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
застосовуються до
односторонніх зобов'язань, строк яких не визначений та до взаємних
зобов'язань, в яких строк виконання не визначений, тільки відносно
боржника, до якого першого заявлено вимогу про виконання.
До того ж, суду належало з'ясувати питання про правонаступництво
відповідача за зобов'язаннями покупця, який отримав вугілля,
оскільки з довідки № 1784 про включення до єдиного державного
реєстру видно, що відповідач зареєстрований 14.11.2001 року, а
спірні правовідносини мали місце протягом 1996-1997 років.
Разом з цим, суд відмовивши в позові за пропуском строку позовної
давності на підставі ст.ст. 71,75 Цивільного кодексу УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
, не звернув уваги на вимоги ч.2 ст. 80 Цивільного
кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
згідно яких, якщо суд визнає поважною
причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає
захистові.
Причини ж пропуску строку позовної давності в порушення вимог ст.
43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
суди не з'ясували.
За таких обставин, оскаржені судові рішення не можна визнати
законними й обґрунтованими, і тому вони підлягають скасуванню з
передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи суду слід врахувати наведене і
вирішити спір відповідно до вимог закону.
З огляду на викладене та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 -
111-12 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Миколаївського обласного державного підприємства
"XXX" задовольнити частково.
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від
17.06.2003 року та рішення господарського суду Миколаївської
області від 16.04.2003 року скасувати, і справу № 12/71 передати
на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.
Головуючий В. Перепічай
Судді І. Вовк
П. Гончарук