ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

                           ПОСТАНОВА

                        ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

 18.02.2004                                       Справа N 12/149

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

              Перепічая В.С. (головуючого),

              Вовка І.В.,

              Гончарука П.А.,

розглянувши у відкритому

судовому засіданні в м.Києві

касаційну скаргу     Товариства з обмеженою відповідальністю "XXX"

на  постанову        Київського апеляційного господарського суду

від                  24.10.2003 року

у справі за позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю "XXX"

до                   H-ської  квартирно - експлуатаційної  частини

                     району

про                  стягнення суми,

                            УСТАНОВИВ:

У квітні  2003  року  позивач  звернувся  до  господарського  суду

Чернігівської   області   з   позовною    заявою    до    H-ського

квартирно-експлуатаційного  відділу  Міністерства  оборони України

про стягнення заборгованості в сумі 1778772,36  грн.,  посилаючись

на те,  що останнім не виконані договірні зобов'язання з оплати за

поставлену продукцію,  незважаючи на надіслання йому  вимоги  щодо

здійснення розрахунків.

Рішенням господарського  суду Чернігівської області від 08.07.2003

здійснено  процесуальне  правонаступництво  відповідача  та  позов

задоволено  і стягнуто з H-ської квартирно-експлуатаційної частини

району борг у сумі 1778772,36 грн.

Постановою Київського   апеляційного   господарського   суду   від

24.10.2003  року зазначене рішення суду першої інстанції змінено і

стягнуто з відповідача 1178772,35 грн. основного боргу.

У касаційній скарзі позивач вважає,  що  апеляційний  суд  порушив

норми процесуального права,  і тому просить прийняту ним постанову

в частині зменшення стягнення заборгованості скасувати,  а рішення

суду першої інстанції залишити без змін.

У відзиві  на  касаційну  скаргу  відповідач вважає,  що постанова

апеляційного  суду  відповідає  законодавству,  і   тому   просить

залишити її без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши пояснення   представника  позивача,  дослідивши  доводи

касаційної скарги та відзиву на неї,  перевіривши матеріали справи

і прийняті в ній судові рішення,  суд вважає,  що касаційна скарга

підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем і КЕВ Р-ського ОК

було  укладено договір № 19 від 01.12.1999 року,  за умовами якого

позивач зобов'язався поставити продукцію, а покупець - прийняти її

та оплатити.

Суд першої інстанції,  приймаючи рішення за відсутності в судовому

засіданні  відповідача,  одночасно  здійснив   його   процесуальне

правонаступництво   у   справі,   не   відклавши  розгляду  справи

відповідно до вимог ст.77 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
          та  розглянувши

справу   за   відсутності  відповідача,  не  повідомив  останнього

належним чином про час і місце засідання суду.

Зазначене порушення  норм  процесуального  права  є  в  будь-якому

випадку  підставою  для скасування рішення місцевого або постанови

апеляційного суду  відповідно  до  вимог  п.2  ч.2  ст.111-10  ГПК

України ( 1798-12 ) (1798-12)
        .

Переглядаючи рішення  суду  першої  інстанції,  апеляційний суд на

наведені порушення норм процесуального права не звернув  уваги  та

приймаючи  постанову  не  застосував  вимоги  п.2  ч.3  ст.104 ГПК

України ( 1798-12 ) (1798-12)
        .

У той же час суди обох інстанцій, зробивши висновки щодо протоколу

узгодження  цін  на  поставлену  продукцію  від  13.04.2001 року в

порушення норм процесуального права,  ст.ст.  32-34,36, 38, 43 ГПК

України ( 1798-12 ) (1798-12)
         не з'ясували належним чином фактичних обставин

пов'язаних з укладенням цього протоколу з урахуванням доводів обох

сторін.

До того  ж,  суду  слід  було  ретельніше  перевірити  доводи обох

сторін,  які мають правове значення для вирішення спору та навести

правове  обгрунтування  прийняття чи відхилення зазначених доводів

відповідно до вимог ст.ст.84, 105 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
        .

За таких обставин прийняті у даній справі судові рішення не  можна

визнати   законними   й   обгрунтованими,   тому  вони  підлягають

скасуванню з передачею справи на  новий  розгляд  до  суду  першої

інстанції.

Під час  нового  розгляду  справи  суду  слід врахувати наведене і

вирішити спір відповідно до вимог закону.

З огляду  на  викладене  та   керуючись   ст.ст.   111-5,   111-7,

111-9 - 111-12    Господарського  процесуального  кодексу  України

( 1798-12 ) (1798-12)
        , Вищий господарський суд України

                           ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства  з  обмеженою  відповідальністю  "XXX"

задовольнити частково.

Постанову Київського    апеляційного   господарського   суду   від

24.10.2003 року та рішення господарського суду H-ської області від

08.07.2003  року  скасувати,  і  справу № 12/149 передати на новий

розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.

Головуючий В.Перепічай

Суддя      І.Вовк

           П.Гончарук