ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.02.2004 Справа N 11/154-03
Вищий господарський суд України у складі: суддя головуючий, судді
розглянув касаційну скаргу приватного підприємця П-зи А.Л., с.
Глинськ Калинівського району Вінницької області (далі - ПП П-за
А.Л.)
на постанову Житомирського апеляційного господарського суду від
25.11.2003
зі справи № 11/154-03
за позовом сільськогосподарського виробничого кооперативу "Р", с.
Глинськ Калинівського району Вінницької області (далі - СВК "Р")
до ПП П-зи А.Л.
про визнання недійсним договору оренди нежилого приміщення від
16.03.2001.
Судове засідання проведено за участю представників сторін:
позивача: не з'явились, відповідача:
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд
України
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Вінницької області від 28.05.2002
позов задоволено частково: розірвано договір оренди нежилого
приміщення від 16.03.2001 між СВК "Р" та ПП П-зою А.Л.;
провадження у справі в частині визнання недійсним договору оренди
нежилого приміщення від 16.03.2001 припинено. У рішенні суду
першої інстанції по суті спору зазначено, що відповідно до статті
22 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
(далі
- ГПК) СВК "Р" змінено предмет позову: у своїй заяві від
31.03.2003 позивач просив розірвати договір оренди нежилого
приміщення від 16.03.2001. Рішення суду першої інстанції
мотивовано посиланням на пункти 1 та 3 статті 269 Цивільного
кодексу Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
(далі - ЦК).
Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від
25.11.2003 рішення господарського суду Вінницької області від
28.05.2002 змінено: з резолютивної частини рішення виключено пункт
про припинення провадження у справі в частині визнання недійсним
договору оренди нежилого приміщення від 16.03.2001; в іншій
частині рішення суду першої інстанції залишено без змін з тих же
мотивів.
У касаційній скарзі від 22.12.2003 ПП П-за А.Л. просить Вищий
господарський суд України скасувати постанову суду апеляційної
інстанції у справі і передати справу на новий розгляд. Скаргу
мотивовано тим, що, по-перше, розгляд апеляційної скарги було
проведено без участі скаржника, який перебував на той час у
лікарні, по-друге, позивачем не заявлено про зміну предмету
позову, і, по-третє, встановлення судовими інстанціями у справі
того, що позивач не чинив відповідачу перешкод у користуванні
орендованим приміщенням, не відповідає дійсності.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК
( 1798-12 ) (1798-12)
належним чином повідомлено про час і місце розгляду
скарги. Представники СВК "Р" в судове засідання не з'явились.
Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями обставин
справи та правильність застосування ними норм матеріального і
процесуального права, Вищий господарський суд дійшов висновку про
наявність підстав для задоволення касаційної скарги.
Судовими інстанціями у справі встановлено, що:
- сторонами у справі укладено договір оренди нежилого приміщення
від 16.03.2001 (далі - оспорюваний договір), за яким СВК "Р" надає
ПП П-зі А.Л. у тимчасове платне користування нежиле приміщення
загальною площею 126,3 кв. м. для здійснення торговельної
діяльності терміном до 16.03.2004;
- згідно з пунктом 4 оспорюваного договору встановлено орендну
плату в розмірі 132 грн. щомісячно, а у пункті 5.3 цього договору
визначено підстави дострокового розірвання оспорюваного договору;
- ПП П-за А.Л. не сплачувала орендну плату з червня 2002 року;
- СВК "Р" не чинило перешкод ПП П-зі А.Л. у користуванні
орендованим приміщенням.
Причиною спору зі справи стало питання про наявність підстав для
розірвання договору оренди нежилого приміщення відповідно до вимог
пунктів 1 та 3 статті 269 ЦК ( 1540-06 ) (1540-06)
. Згідно з цією нормою,
зокрема:
наймодавець може пред'явити в суді, арбітражі або в третейському
суді вимогу про дострокове розірвання договору найму, якщо наймач:
1) користується майном не відповідно до договору або призначення
майна;
2) не вніс плати протягом трьох місяців з дня закінчення строку
платежу.
ПП П-за А.Л. заперечує встановлення судовими інстанціями у справі
того, що позивач не чинив перешкод відповідачеві у користуванні
орендованим приміщенням. На підтвердження цієї обставини у судових
рішеннях зазначаються постанова про відмову у порушенні
кримінальної справи від 20.05.2002 та лист прокурора Калинівського
району від 17.05.2003. Однак судовими інстанціями не наведено
відомостей про зміст цих документів, перевірку та оцінку
викладених у них даних. У зв'язку з цим судовими інстанціями не
визначено належним чином достатність та достовірність доказів, що
підтверджують зазначену обставину у справі, а тому її не можна
вважати встановленою. Викладене свідчить про порушення судовими
інстанціями правил оцінки доказів, визначених у статті 43 ГПК
( 1798-12 ) (1798-12)
. Перевірка обставин, пов'язаних із вчиненням
орендодавцем перешкод орендарю у користуванні орендованим майном,
впливає на висновок суду про наявність підстав для дострокового
розірвання договору оренди.
Згідно з частиною другою статті 111-7 ГПК ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна
інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними
обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові
господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про
достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів
над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Крім того, судом апеляційної інстанції у цій справі не дано оцінки
суперечливим даним у процесуальних документах суду першої
інстанції. Так, провадження у цій справі було порушено ухвалою
господарського суду Вінницької області від 20.12.2002 (а. с. 1), а
рішення суду першої інстанції по суті спору у справі датовано
28.05.2002 (а. с. 145, 146).
У постанові Житомирського апеляційного господарського суду від
25.11.2003 з цієї справи також містяться суперечливі дані про дату
судового рішення суду першої інстанції, що переглядалося ним в
апеляційному порядку. Так, у мотивувальній частині постанови суду
апеляційної інстанції зазначається про перегляд рішення
господарського суду Вінницької області від 28.05.2002 (а. с. 170),
а у резолютивній частині цієї постанови йдеться вже про рішення
господарського суду Вінницької області від 28.05.2003 (а. с. 171).
У зв'язку з порушенням судовими інстанціями визначених у статті 43
ГПК ( 1798-12 ) (1798-12)
правил оцінки доказів, а також наявністю
суперечностей в їх процесуальних документах зі справи судові
рішення по суті спору підлягають скасуванню, а справа - передачі
на новий розгляд до суду першої інстанції. У новому розгляді
справи суд першої інстанції має перевірити достовірність та
достатність даних, що містяться у постанові про відмову у
порушенні кримінальної справи від 20.05.2002 та листі прокурора
Калинівського району від 17.05.2003 для висновку про відсутність
перешкод у користуванні відповідачем орендованим приміщенням за
оспорюваним договором.
На підставі викладеного і керуючись статтями 111-9 - 111-12 ГПК
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу приватного підприємця П-зи А.Л. зі справи
№ 11/154-03 задовольнити.
2. Рішення господарського суду Вінницької області від 28.05.2002
та постанову Житомирського апеляційного господарського суду від
25.11.2003 з цієї справи скасувати.
3. Справу № 11/154-03 передати на новий розгляд до господарського
суду Вінницької області.