ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.02.2004 Справа N 11/74
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Божок В.С,
суддів: Хандуріна М.І., Черкащенко М.М.
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу ЗАТ "XXX"
на постанову Харківського апеляційного господарського суду
від 21.10.03
у справі господарського суду Полтавської області
за позовом ЗАТ "XXX", м. Н-ськ
до H-cької ОДПІ Полтавської області, м. Н-ськ
про визнання повідомлення - рішення частково
недійсним
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: А.А.А., Б.Б.Б.,
від відповідача: В.В.В.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням від 17.04.03 господарського суду Полтавської області
позовні вимоги задоволено. Визнано частково недійсним
повідомлення-рішення №0000672302/1 від 22.11.02 та зобов'язано
Н-ську ОДПІ Полтавської області зменшити суму податкового
зобов'язання на 40230 грн.
Постановою від 21.10.03 Харківського апеляційного господарського
суду рішення від 17.04.03 господарського суду Полтавської області
скасовано з тих підстав, що позивач не використав всі передбачені
законодавством можливості щодо повернення заборгованості з ЗАТ БВК
"YYY" та неправомірно застосував порядок врегулювання безнадійної
заборгованості визначений ст. 12 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
Не погоджуючись з постановою Харківського апеляційного
господарського суду ЗАТ "XXX" звернулось у Вищий господарський суд
України з касаційною скаргою і просить її скасувати, посилаючись
на те, що суд неправильно застосував норми матеріального права.
При віднесені заборгованості до складу валових витрат позивач
застосував вимоги п. 5.2.8 ст. 5 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, яким передбачено, що до
складу валових витрат включаються суми безнадійної заборгованості
в частині, що не була віднесена до валових витрат, у разі коли
відповідні заходи щодо стягнення заборгованості не призвели до
позитивного наслідку, а також суми заборгованості, стосовно яких
закінчився строк позовної давності.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оспорюваного судового акту, знаходить
необхідним касаційну скаргу задовольнити з наступних підстав.
ЗАТ "XXX" до складу валових витрат у першому кварталі 2002 року
віднесена дебіторська заборгованість на суму 134100 грн. за
сплином строку позовної давності. Дебіторська заборгованість
виникла за відвантаженні нафтопродукти в квітні 1997 року
відповідно до угоди між сторонами. Факт наявності дебіторської
заборгованості підтверджений актом перевірки, іншими матеріалами
справи і не заперечується відповідачем.
Поняття валових витрат та їх складові визначені статтею 5 Закону
України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
як
сума будь - яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній
або нематеріальній формах, здійснюваних у якості компенсації
вартості товарів, що придбаваються таким платником податку для їх
подальшого використання у власній господарській діяльності.
Зокрема згідно припису підпункту 5.2.8 названої статті
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
до складу валових витрат включаються суми
безнадійної заборгованості в частині, що не була віднесена до
валових витрат, у разі коли відповідні заходи щодо стягнення таких
боргів не призвели до позитивного наслідку, а також суми
заборгованості, стосовно яких закінчився строк позовної давності.
Господарським судом встановлено, що ЗАТ "XXX" здійснив всі
передбачені законодавством можливості щодо повернення
заборгованості з ЗАТ БВК "YYY", що підтверджується листами
Київської міськдержадміністрації, виконкому Ч-ської районної
адміністрації м. Києва, Ч-ського РУ МУ МВС України в м. Києві,
прокуратури м. Києва та податкових органів м. Києва.
Пунктом 12.1 ст. 12 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
регулюється порядок врегулювання
сумнівної, безнадійної заборгованості саме (виключно) в межах
строку позовної давності. У той час, як визначення безнадійної
заборгованості, як заборгованості за зобов'язаннями, за якою минув
строк позовної давності (тобто стягнення якої унеможливлене
сплином строку) визначене приписом ч. 2 п. 1.25 ст. 1 Закону
України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
,
серед інших безнадійних заборгованостей, стягнення яких неможливе
за іншими ознаками, ще в межах терміну позовної давності.
Таким чином судом першої інстанції вірно застосований припис п.п.
5.2.8 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
згідно якого до валових витрат
відноситься сумнівна, безнадійна заборгованість яка є безнадійна
до стягнення у межах строку позовної давності (за вказаними
Законом ознаками) і безнадійна, через сплив строку позовної
давності.
Саме з цих підстав визнається помилковим посилання у постанові
апеляційного суду на приписи п. 22.12 ст. 22 названого Закону
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, оскільки названим приписом зазначено, що норми п.
12.1 цього Закону ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
не поширюються на заборгованість,
що виникла у зв'язку із затримкою в оплаті товарів, проданих до
набрання чинності цим Законом.
Тобто наведені норми і відповідно приписи п. 22.1 ст. 22
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
безпідставно застосовані до розглянутого спору з
огляду на те, що позивачем на розрахунки з бюджетом у 2002 році
віднесена безнадійна заборгованість, яка стала такою через сплив
строку позовної давності.
Наведені обставини справи свідчать про помилковість висновків
апеляційного суду щодо визнання рішення податкової служби про
нарахування позивачеві податку на прибуток та санкцій за його
несплату, прийнятим у відповідності з приписами чинного
законодавства.
До того ж , відповідно до ч. 2 ст. 111-10 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
порушення норм
процесуального права є в будь якому випадку підставою для
скасування постанови апеляційного господарського суду, якщо
постанова не підписана будь-ким із суддів. В судовому засіданні
Харківського апеляційного господарського суду 21.10.03 була
оголошена вступна та резолютивна частина постанови, яка не
підписана головуючим суддею - Бабаковою Л.М.
На підставі викладеного, керуючись ст. 111-5, ст. 111-9, ст.
111-10, ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу задовольнити.
Постанову від 21.10.03 Харківського апеляційного господарського
суду зі справи № 11/74 скасувати.
Рішення від 17.04.03 господарського суду Полтавської області зі
справи № 11/74 залишити без змін.
Головуючий В.С. Божок
Судді М.І. Хандурін
М.М. Черкащенко