ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.02.2004 Справа N 08/5108
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Полякова Б.М., – головуючого
Ткаченко Н.Г.,
Яценко О.В.
розглянувши Спільного підприємства “Анкор”
матеріали
касаційної скарги
на постанову від 20.10.2003р. Київського апеляційного
господарського суду
у справі № 08/5108 господарського суду Черкаської
області
за заявою Спільного підприємства “Анкор”
до Косарського спиртового заводу
про банкрутство
представники сторін в судове засідання не з’явилися
В С Т А Н О В И В:
Ухвалою господарського суду Черкаської області від 04.08.2003р.
(суддя – Коваленко В.І.) заяву Спільного підприємства “Анкор”
про визнання грошових вимог до боржника – Косарського спиртового
заводу було повернуто кредитору без розгляду на підставі п. 4
ч. 1 ст. 63 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, оскільки не подано доказів
сплати державного мита у встановлених порядку та розмірі,
належними доказами сплати мита є оригінали платіжних доручень.
Не погоджуючись з винесеною ухвалою, Спільне підприємство
“Анкор” звернулося з апеляційною скаргою до Київського
апеляційного господарського суду.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
20.10.2003р. у справі № 08/5108 (судді: Куц м. М.- головуючий,
Дзюбко П. О., Панова І.Ю.) апеляційну скаргу залишено без
задоволення, а ухвалу місцевого суду - без змін з тих же
підстав.
Спільне підприємство “Анкор” з винесеною постановою не
погодилось та звернулося з касаційною скаргою до Вищого
господарського суду України, в якій просить скасувати
оскаржуване судове рішення та зобов’язати господарський суд
Черкаської області прийняти заяву до розгляду.
Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні
матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм
права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не
підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно з статтею 14 Закону України “Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”
( 2343-12 ) (2343-12)
(далі - Закон) конкурсні кредитори за вимогами, які
виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство,
протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному
друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі
про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду
письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх
підтверджують.
Статтею 3 Декрету КМУ “Про державне мито” ( 7-93 ) (7-93)
від
21.01.1993 р. N 7-93 встановлено розмір ставки державного мита,
що справляються з із заяв кредиторів, які звертаються з
майновими вимогами до боржника після оголошення про порушення
справи про банкрутство.
Відповідно до ст. 46 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
державне мито
сплачується чи стягується в доход Державного бюджету України в
порядку і розмірі, встановлених законодавством України.
Такий порядок встановлено, зокрема, приписами п. 14 Інструкції
про порядок обчислення та справляння державного мита,
затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції
України вўд 22.04.1993 р. N 15, зареєстрованої в Міністерстві
юстиції України 19.05.1993 р. за N 50, які передбачають, що при
сплаті державного мита готівкою до документа, щодо якого
вчиняється відповідна дія, додається оригінал квитанції
кредитної установи, яка прийняла платіж, а при перерахуванні
мита з рахунку платника - останній примірник платіжного
доручення.
Таким чином, належним доказом, що підтверджує сплату державного
мита в установленому порядку, є оригінал квитанції кредитної
установи, яка прийняла платіж, або останній примірник платіжного
доручення.
Посилання Спільного підприємства “Анкор” на довідку відділення
Державного казначейства у м. Кіровограді про підтвердження
зарахування держмита до Державного бюджету України, як на
належний доказ сплати держмита, не може бути прийнятий колегією
судів до уваги.
Така довідка не містить відомості про призначення платежу, а
саме номеру справи, найменування суду, сторін у справі тощо.
Отже вона не підтверджує здійснення платежу за подання
відповідної заяви у певній справі.
При цьому, у даному випадку платіжне доручення та довідка
Державного казначейства України можуть бути надані в якості
доказів підтвердження сплати держмита одночасно у різних справах
за умови здійснення лише одного платежу. Що неможливо вчинити в
разі подання примірника платіжного доручення.
З урахуванням викладеного, переглянута постанова Київського
апеляційного господарського суду відповідає приписам чинного
законодавства, а відтак відсутні правові підстави для
задоволення касаційної скарги Спільного підприємства “Анкор”.
На підставі наведеного та керуючись Декретом КМУ “Про державне
мито” ( 7-93 ) (7-93)
, ст. ст. 46, 111-5, 111-7, 111-9 – 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу Спільного підприємства “Анкор” на
постанову Київського апеляційного господарського суду від
20.10.2003р. у справі № 08/5108 залишити без задоволення.
2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від
20.10.2003р. у справі № 08/5108 залишити без змін.