ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.02.2004 Справа N А-6/163
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Божок В.С,
суддів: Хандуріна М.І., Черкащенка М.М.,
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Н-ську
на постанову Львівського апеляційного господарського суду
від 11.09.03
у справі господарського суду Івано-Франківської області
за позовом Дочірнього підприємства "XXX" ВАТ "YYY",
м. Н-ськ
до ДПІ у місті Н-ську
про визнання недійсним податкового повідомлення-
рішення
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: не з'явилися
від відповідача: А.А.А.
ВСТАНОВИВ:
Справа була призначена до розгляду на 04.02.04 В судовому
засіданні була оголошена перерва до 18.02.04 у відповідності з ч.
3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
Рішенням від 21.07.03 господарського суду Івано-Франківської
області у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Постановою від 11.09.03 Львівського апеляційного господарського
суду рішення від 21.07.03 господарського суду Івано-Франківської
області скасовано частково. Визнано недійсним податкове
повідомлення-рішення №0007902312 від 10.01.03 в частині
застосування фінансових санкцій в сумі 4572 грн.
Постанова мотивована тим, що відповідно до п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст.
17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
граничний розмір штрафних санкцій, передбачених
вказаним підпунктом Закону, стосується загальної суми недоплати і
не може бути застосований за кожен податковий період.
Не погоджуючись з постановою Львівського апеляційного
господарського суду Державна податкова інспекція у місті Н-ську
звернулась у Вищий господарський суд України з касаційною скаргою
і просить її скасувати, посилаючись на те, що Закон України №
2181-ІІІ ( 2181-14 ) (2181-14)
передбачає, якщо за даними документальних
перевірок діяльності платника податків встановлюються факти
заниження його податкових зобов'язань, заявлених у податкових
деклараціях, до такого платника застосовуються штрафні санкції у
розмірі п'яти відсотків від суми недоплати за кожний з податкових
періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового
платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така
недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає
отримання таким платником податків податкового повідомлення від
контролюючого органу, але не більше двадцяти п'яти відсотків такої
суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів
громадян.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оспорюваного судового акту, знаходить
необхідним відмовити у задоволенні касаційної скарги.
Відповідно до п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
(в редакції до
20.02.03 ( 550-15 ) (550-15)
) у разі коли контролюючий орган самостійно
донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за
підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2
статті 4 цього Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
, такий платник податків
зобов'язаний сплатити штраф у розмірі п'яти відсотків від суми
недоплати за кожний з податкових періодів, установлених для такого
податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового
періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим
періодом, на який припадає отримання таким платником податків
податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше
двадцяти п'яти відсотків такої суми та не менше десяти
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
При розрахунку штрафних санкцій у розмірі 4 831 грн. за
результатами проведеної перевірки, ДПІ у місті Н-ську застосовано
метод розрахунку, при якому штрафні санкції нараховані за кожний
місяць (податковий період з ПДВ), у якому було занижено об'єкт
оподаткування, у розмірі 25% за кожний податковий період, але не
менше 170 грн. за кожний період.
Тому, використання ДПІ у місті Н-ську у якості одиниці визначення
розміру штрафних санкцій за кожен податковий період граничної
величини донарахованих штрафних санкцій (25% від суми недоплати)
замість визначеної у вказаному підпункті Закону величини розміру
штрафної санкції для кожного податкового періоду (5% від суми
недоплати) є помилковим при здійсненні розрахунку штрафних
санкцій.
Застосована відповідачем при визначенні розміру штрафних санкцій
величина, встановлює не розмір штрафу за відповідний податковий
період, а граничну величину штрафу, що може бути донарахована.
Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що Львівським
апеляційним господарським судом дана правильна юридична оцінка
обставинам справи, тому постанова відповідає чинному законодавству
України та обставинам справи і підстав для її скасування немає.
На підставі викладеного, керуючись ст. 111-5, п. 1 ст. 111-9, ст.
111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні касаційної скарги відмовити.
Постанову від 11.09.03 Львівського апеляційного господарського
суду зі справи № А-6/163 залишити без змін.
Головуючий В.С. Божок
Судді М.І. Хандурін
М.М. Черкащенко