ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.02.2004 Справа N А-03/312-03
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Божок В.С,
суддів: Хандуріна М.І., Черкащенка М.М.,
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Н-ському
районі Харківської області
на постанову Харківського апеляційного господарського суду
від 20.10.03
у справі господарського суду Харківської області
за позовом ДП Дослідний завод ВАТ "ХХХ", смт. Ч-ськ
до Державної податкової інспекції у Н-ському
районі Харківської області
про визнання недійсним рішення
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: А.А.А.
від відповідача: не з'явилися
ВСТАНОВИВ:
Рішенням від 04.07.03 господарського суду Харківської області
позовні вимоги задоволено. Визнано недійсним податкове
повідомлення-рішення ДПІ у Н-ському районі Харківської області від
08.01.03 за № 0000012301/0.
Постановою від 20.10.03 Харківського апеляційного господарського
суду рішення від 04.07.03 господарського суду Харківської області
залишено без змін.
Судові рішення мотивовані тим, що відповідно до п. 1 ст. 23 Закону
України "Про підприємства в Україні" ( 887-12 ) (887-12)
, підприємство
реалізує свою продукцію, майно за цінами і тарифами, встановленим
самостійно чи на договірних засадах, а у випадках, передбачених
законодавством України - за державними цінами і тарифами.
Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
валові витрати виробництва та
обігу це сума любих витрат платника податків, здійснених в якості
компенсації вартості товарів (послуг, робіт) придбаних
(виготовлених) таким платником податків для їх подальшого
використання у власній господарській діяльності.
Не погоджуючись з судовими рішеннями Державна податкова інспекція
у Н-ському районі Харківської області звернулась у Вищий
господарський суд України з касаційною скаргою і просить її
скасувати, посилаючись на те, що судами невірно застосовані
положення п. 1.32 ст.1 , п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, оскільки суди
вважають, що умовою для віднесення вартості придбаних товарів на
валові витрати є подальше використання у власній господарській
діяльності самого товару, а не його вартості та подальше
корегування валових витрат у таких випадках, що не відповідає
нормам Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оспорюваного судового акту, знаходить
необхідним відмовити у задоволенні касаційної скарги.
Пунктом 5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
встановлено, що валові витрати
виробництва та обігу (далі - валові витрати) це сума будь-яких
витрат платника податку у грошовій, матеріальній або
нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості
товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким
платником податку для їх подальшого використання у власній
господарській діяльності.
Обов'язковою умовою для віднесення вартості придбаних товарів на
валові витрати є подальше використання у власній господарській
діяльності самого товару, а не його вартості. Подальше корегування
валових витрат в таких випадках не витікає із приписів вказаного
Закону.
Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
визначає об'єкти оподаткування для платників
вказаного податку, тобто це прибуток, визначений шляхом зменшення
суми скорегованого валового прибутку на суму валових витрат і суму
амортизаційних відрахувань.
Відповідно до п.1 ст.23 Закону України "Про підприємства в
Україні" ( 887-12 ) (887-12)
, підприємство реалізує свою продукцію, майно
за цінам і тарифам, встановленими самостійно чи на договірних
засадах, а у випадках, передбачених законодавством України за
державними цінами і тарифами.
Відповідно до п.4.1 ст.4 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
база оподаткування операцій з продажу
товарів (робіт, послуг) визначається виходячи з їх договірної
(контрактної) вартості, визначеної за вільними або регульованими
цінами.
Господарським судом встановлено і відповідач не заперечує про те,
що вся продукція була використана позивачем в подальшій власній
господарській діяльності.
Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що господарськими
судами дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому
судові рішення відповідають чинному законодавству України та
обставинам справи і підстав для їх скасування немає.
На підставі викладеного, керуючись ст. 111-5, п. 1 ст. 111-9, ст.
111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні касаційної скарги відмовити.
Рішення від 04.07.03 господарського суду Харківської області та
постанову від 20.10.03 Харківського апеляційного господарського
суду зі справи № А-03/312-03 залишити без змін.
Головуючий В.С. Божок
Судді М.І. Хандурін
М.М. Черкащенко