ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.02.2004 Справа N 9/105-33 № 9/105-33
Вищий господарський суд України у складі: суддя А.А.А. -
головуючий, судді Б.Б.Б. (доповідач) і В.В.В.
розглянув касаційну скаргу приватного підприємства "ХХХ", м. Н-ськ
(далі - ПП "ХХХ")
на рішення господарського суду Волинської області від 17.10.2003
р.
та постанову Львівського апеляційного господарського суду від
24.11.2003 р.
зі справи № Х3
за позовом суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи
Д.Д.Д., м. Ч-ськ (далі - СПД Д.Д.Д.)
до ПП "ХХХ"
про стягнення 80523,36 грн.,
та зустрічним позовом ПП "ХХХ"
до СПД Д.Д.Д.
про визнання угоди недійсною.
Судове засідання проведено за участю представників сторін:
СПД Д.Д.Д.: не з'явились,
ПП "ХХХ": присутній.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд
України
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Волинської області від 17.10.2003 у
задоволенні зустрічного позову відмовлено; позовні вимоги за
первісним позовом задоволено: з ПП "ХХХ" на користь СПД Д.Д.Д.
стягнуто 80523,36 грн. збитків та судові витрати. Рішення
мотивовано неналежним виконанням відповідачем за первісним позовом
умов договору, чим позивачеві було завдано збитки; відсутністю
підстав для визнання договору недійсним та посиланням на статті
164, 203, 452 Цивільного кодексу Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
(далі
- ЦК) і статтю 33 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
(далі - ГПК України).
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
24.11.2003 назване рішення залишено без змін з тих же мотивів.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України ПП "ХХХ"
просить рішення місцевого господарського суду та постанову суду
апеляційної інстанції скасувати і в задоволенні позовних вимог за
первісним позовом відмовити. Касаційну скаргу мотивовано
невиконанням СПД Д.Д.Д. умов договору від 05.06.2002 №169 та
неправильним застосуванням судовими інстанціями статей 161,162 ЦК
( 1540-06 ) (1540-06)
.
У відзиві на касаційну скаргу позивач зазначає, що судовими
інстанціями повно досліджено усі обставини справи, а прийняті
рішення відповідають нормам матеріального та процесуального права.
Сторони відповідно до статті 111-4 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
належним чином повідомлено про час і місце розгляду скарги.
Належним чином уповноважені представники позивача у судове
засідання не з'явилися. Подані в засідання суду касаційної
інстанції громадянами Є.Є.Є. і К.К.К. доручення за підписом Д.Д.Д.
всупереч приписові частини п'ятої статті 28 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
нотаріально не посвідчені.
Перевіривши на підставі встановлених судовими інстанціями
фактичних обставин справи правильність застосування ними норм
матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд
України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення
касаційної скарги з огляду на таке.
Судовими інстанціями інстанції у справі встановлено, що:
- СПД Д.Д.Д. та ТОВ "YYY" 01.12.2001 уклали договір №26/11 на
перевезення вантажу автотранспортним засобом у міжміському
сполучення, за умовами якого назване товариство доручило
підприємцю перевезення вантажу (лікеро-горілчаних виробів);
- строк дії договору від 01.12.2001 №26/11 пролонговано до
31.12.2003;
- 05.06.2002 СПД Д.Д.Д. (замовник) та ПП "XXX" (експедитор) уклали
договір № 169, предметом якого є надання послуг з організації та
виконання перевезення вантажів за заявкою на конкретне
перевезення, яка є невід'ємною частиною договору;
- відповідно до розділу другого договору від 05.06.2002 № 169
експедитор зобов'язався забезпечити подачу під завантаження
транспортний засіб, придатний для перевезення вантажу, виконати
перевезення вантажу за маршрутом та в строки, узгоджені з
замовником, забезпечивши зберігання вантажу в дорозі до видачі
його вантажоотримувачу;
- замовник відповідно до того ж розділу договору від 05.06.2002 №
169 зобов'язався передати письмову заявку на подачу транспорту під
завантаження, забезпечити завантаження автомобіля та оформити
супровідні документи;
- згідно із заявкою від 06.12.2002 № 129 та товаро-транспортною
накладною від 09.12.2002 №482460 та на виконання договору від
01.12.2001 №26/11 СПД Д.Д.Д. (виконавець) зобов'язався перед ТОВ
"YYY" здійснити перевезення вантажу за маршрутом Київ-Вінниця на
адресу ПП "QQQ";
- на виконання умов договору від 05.06.2002 № 169 СПД Д.Д.Д.
подала ПП "XXX" заявку від 09.12.2002 №106 на перевезення
зазначеного вантажу;
- ПП "XXX" прийняло заявку та надало автомобіль МАN 1968 КВ з
причепом 18520 КА під керуванням водія Л.Л.Л.;
- вантаж не був доставлений до місця призначення (акт про
неотримання товару від 20.12.2002);
- згідно з пунктом 2.1.6 договору від 05.06.2002 № 169 та пунктом
1 заявки від 09.12.2002 №106 ПП "XXX" несе матеріальну
відповідальність за збереження вантажу з моменту його отримання до
передачі вантажоотримувачу;
- ПП "XXX" згідно з договором від 01.04.2002 № 211-25 та заявкою
№3В-0212032 залучило до перевезення ПКФ "SSS" ЛТД, (м.
Кіровоград), яка, в свою чергу, згідно із заявкою, доручила
здійснювати перевезення ТОВ "ВБП "RRR";
- у заявках №№ 129, 106 зазначено, що для виконання перевезення
надається автомобіль MAN 16978 КВ з водієм Л.Л.Л.;
- відповідач не навів обставин, які звільняли б його від
відповідальності за неналежне виконання зобов'язань за договором
від 05.06.2002 № 169;
- у зв'язку з неналежним виконанням договору СПД Д.Д.Д. визнала
претензію ТзОВ "YYY" в розмірі вартості втраченої продукції на
загальну суму 80 523, 36 грн. та відшкодувала цю суму;
- договір, укладений сторонами, є договором з надання послуг
транспортно-експедиційного характеру, які передбачені статтями 2,
125, 126 Статуту автомобільного транспорту УРСР ( 401-69-п ) (401-69-п)
та
Правилами транспортно-експедиційного обслуговування підприємств і
організацій ( 770-93-п ) (770-93-п)
.
Причиною спору за первісним позовом стало, на думку позивача,
невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором від
05.06.2002 №169 щодо відшкодування збитків, завданих втратою
вантажу.
Підставою подання зустрічного позову стала відсутність у ПП "XXX"
ліцензії на здійснення автомобільних перевезень.
Вирішуючи питання про задоволення позову, місцевий господарський
суд дійшов правильного висновку, що відсутність безпосередньої
вини ПП "XXX" у втраті вантажу не звільняє його від
відповідальності за договором від 05.06.2002 № 169, оскільки
відповідно до статті 164 ЦК ( 1540-06 ) (1540-06)
при покладенні
зобов'язання на третю особу відповідальність за невиконання або
неналежне виконання зобов'язання несе сторона за договором, з
якого воно виникло.
Доводи ПП "XXX" про те, що нижчими судовими інстанціями були
порушені приписи статей 161, 162 ЦК ( 1540-06 ) (1540-06)
, Вищим
господарським судом України не беруться до уваги. З установлених
судовими інстанціями обставин справи вбачається, що відповідач за
первісним позовом несе матеріальну відповідальність за збереження
вантажу з моменту його отримання до передачі вантажоотримувачу.
Відповідно до статті 161 ЦК ( 1540-06 ) (1540-06)
зобов'язання повинні
виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до
вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності
таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 162 цього Кодексу ( 1540-06 ) (1540-06)
передбачено, що одностороння
відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов
договору не допускається, за винятком випадків, передбачених
законом.
Відшкодування збитків, завданих відповідачем СПД Д.Д.Д. у зв'язку
з неналежним виконанням зобов'язань за договором, передбачене
статтею 203 ЦК ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Дослідженими судовими інстанціями доказами підтверджено заподіяння
позивачеві збитків у сумі 80523,36 грн. Тому ними зроблено
правильний висновок про те, що ПП "XXX" зобов'язане відшкодувати
завдані СПД Д.Д.Д. збитки.
Що ж до рішення місцевого суду у частині відмови в задоволенні
зустрічного позову, то судом правильно визначено, що у даному
випадку сторонами було укладено договір на
транспортно-експедиційне обслуговування, який відповідає Статутові
автомобільного транспорту УРСР ( 401-69-п ) (401-69-п)
, Правилам
транспортно-експедиційного обслуговування підприємств і
організацій ( 770-93-п ) (770-93-п)
та статутові ПП "XXX", основним видом
діяльності якого є надання транспортно-експедиційних послуг.
Відповідачем здійснювалося не перевезення, а надання експедиційних
послуг, що включало визначення експедитором перевізника для
перевезення вантажу. Відповідно до статті 9 Закону України "Про
ліцензування певних видів господарської діяльності" ( 1775-14 ) (1775-14)
надання послуг транспортно-експедиційного характеру не потребує
отримання ліцензії.
З огляду на це судом прийнято правильне рішення про відмову в
задоволенні зустрічного позову та визнання недійсним договору між
сторонами.
З урахуванням наведеного відсутні передбачені законом підстави для
скасування прийнятих зі справи судових рішень.
Керуючись статтями 111-9, 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
1. У задоволенні касаційної скарги приватного підприємства "XXX"
відмовити.
2. Рішення господарського суду Волинської області від 17.10.2003
та постанову Львівського апеляційного господарського суду від
24.11.2003 зі справи № X3 залишити без змін.