ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.02.2004 Справа N 8/273
Вищий господарський суд України у складі: суддя А.А.А. -
головуючий, судді Б.Б.Б. (доповідач) і В.В.В.
розглянув касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства
"ХХХ" в особі Н-ського газопереробного заводу, с. П-ка Ч-ського
району (далі - Н-ський газопереробний завод)
на рішення господарського суду Сумської області від 11.08.2003 р.
та постанову Харківського апеляційного господарського суду від
28.10.2003 р.
зі справи № Х3
за позовом приватної фірми "YYY", м. Ч-ськ (далі - ПФ "YYY")
до Н-ського газопереробного заводу
про стягнення 45615,97 грн.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд
України
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Сумської області від 11.08.2003 позов
задоволено: з Н-ського газопереробного заводу на користь ПФ "YYY"
стягнуто 45615,97 грн. боргу та судові витрати. Рішення мотивовано
тим, що відповідачем неналежним чином виконано умови договору та
наявністю підстав для застосування статті 214 Цивільного кодексу
Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
(далі -ЦК).
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від
28.10.2003 назване рішення залишено без змін з тих же мотивів.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Н-ський
газопереробний завод просить рішення місцевого господарського суду
та постанову суду апеляційної інстанції скасувати.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що судовими інстанціями
неправильно застосовано статтю 214 ЦК ( 1540-06 ) (1540-06)
, оскільки строк
дії договору не закінчився, а строк оплати поставлених
товарно-матеріальних цінностей чітко не встановлено, тому
зобов'язання за договором може бути виконано після закінчення
строку його дії. Отже, порушення прав та законних інтересів
позивача не відбулося.
Сторони відповідно до статті 111-4 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
належним чином повідомлено про час і
місце розгляду скарги.
Представники сторін у судове засідання не з'явилися.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Перевіривши на підставі встановлених судовими інстанціями
фактичних обставин справи правильність застосування ними норм
матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд
України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення
касаційної скарги з огляду на таке.
Судовими інстанціями інстанції у справі встановлено, що:
- ПФ "YYY" та Н-ським газопереробним заводом укладено договір від
14.01.2003 №89-МТР;
- згідно з умовами договору ПФ "YYY" поставила названому заводу
товарно-матеріальні цінності, відповідно до узгоджених сторонами
специфікацій від 04.02.2003 №№ 4-7 на загальну суму 44383,20 грн.;
- накладні від 29.01.2003 № 6, від 04.02.2003 № 7,8,9, від
07.02.2003 №10 підтверджують належне виконання умов договору з
боку ПФ "YYY";
- зазначеними накладними та актом звірки взаєморозрахунків від
24.06.2003 підтверджується заборгованість Н-ського газопереробного
заводу перед позивачем у сумі 44383,20 грн.;
- загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем складає
45615,97 грн., у тому числі: 802,32 грн. - збитки, завдані
позивачеві інфляційними процесами; 430,46 грн. - три проценти
річних з простроченої суми.
Причиною спору у даній справі стало, на думку позивача,
невиконання відповідачем зобов'язань з оплати поставлених
товарно-матеріальних цінностей.
Відповідно до статті статі 161 ЦК ( 1540-06 ) (1540-06)
зобов'язання повинні
виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до
вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності
таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 162 ЦК ( 1540-06 ) (1540-06)
передбачено, що одностороння відмова
від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не
допускається, за винятком випадків, передбачених законом.
Нижчими судовими інстанціями встановлено наявність заборгованості
відповідача перед позивачем у сумі 45615,97 грн.
Зважаючи на викладене, Вищий господарський суд України вважає, що
попередні судові рішення були ухвалені із дотриманням норм
матеріального та процесуального права.
Доводи скаржника стосовно того, що місцевим господарським судом та
судом апеляційної інстанції неправильно застосовано статтю 214 ЦК
( 1540-06 ) (1540-06)
, не відповідають дійсності, оскільки із встановлених
судовими інстанціями обставин справи вбачається, що поставка
товарно-матеріальних цінностей за договором від 14.01.2003 №89-МТР
здійснена з 29.01.2003 до 07.02.2003.
Цим договором передбачено, що покупець здійснює оплату проданого
товару протягом 30 днів із дати його поставки шляхом перерахування
коштів на рахунок продавця. Таким чином, строки розрахунків
договором передбачено.
З огляду на викладене відсутні передбачені законом підстави для
скасування прийнятих зі справи судових рішень.
Керуючись статтями 111-9, 111-11 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
1. У задоволенні касаційної скарги відкритого акціонерного
товариства "ХХХ" в особі Н-ського газопереробного заводу
відмовити.
2. Рішення господарського суду Сумської області від 11.08.2003 та
постанову Харківського апеляційного господарського суду від
28.10.2003 зі справи № Х3 залишити без змін.