ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.02.2004 Справа N 7/134
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну
скаргу Науково-виробничої дослідної агрофірми "Н" на постанову
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
21.10.2003р. у справі за позовом прокурора м. Дніпродзержинська
в інтересах держави в особі Дніпродзержинської міської Ради до
Науково-виробничої дослідної агрофірми "Н"
про стягнення сум.
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали
справи та обговоривши доводи касаційної скарги, суд
У С Т А Н О В И В:
У травні 2003 року прокурор м. Дніпродзержинська пред'явив в
господарському суді позов в інтересах держави в особі
Дніпродзержинської міської Ради до Науково-виробничої дослідної
агрофірми "Н" про стягнення заборгованості по орендній платі за
землю у розмірі 9372,49 грн.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
05.08.2003р., залишеним 21.10.2003р. постановою
Дніпропетровського апеляційного господарського суду без змін,
позов задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь
позивача по орендній платі борг у розмірі 9372,45 грн., в решті
позову відмовлено.
У касаційній скарзі відповідач просить ухвалені судові рішення
скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої
інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального і
процесуального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 161 Цивільного кодексу ( 435-15 ) (435-15)
зобов'язання
повинні виконуватися належним чином і в установлений строк
відповідно до вказівок закону, акта планування, договору, а при
відсутності таких вказівок – відповідно до вимог, що звичайно
ставляться.
Як встановлено судом і підтверджуються матеріалами справи,
3.12.97 р. між Дніпродзержинською міською радою та
Науково-виробничою дослідною аграрною фірмою “Н” було укладено
договір без номера на право тимчасового користування земельною
ділянкою 0,3749 на умовах оренди (а.с.10-12).
Статтями 36 Земельного кодексу України ( 561-12 ) (561-12)
1991 р. 206
Земельного кодексу України 2001 ( 2768-14 ) (2768-14)
, статтею 2 Закону
України “Про оплату за землю” встановлено, що використання землі
в Україні є платним.
Пунктом 2.1 наведеного договору сторони обумовили орендну плату
на 2002, 2003 роки в розмірі 2 грн. за 1 кв.м, що виходячи з
площі орендованої земельної ділянки становить 624,83 грн. в
місяць.
Водночас, судом достовірно встановлено, і те що відповідач мав
заборгованість по орендній платі за змелю за 2002 рік та
січень-березень 2003 р. 9372,45 грн.
При цьому, Законом України “Про оренду землі” ( 161-14 ) (161-14)
дійсно
передбачено дотримання нотаріальної форми при укладенні
договорів оренди земельної ділянки на строк більше 5 років.
Разом з тим суд обґрунтовано звернув увагу і не застосував
положення п. 1 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, виходячи з того, що вказаний договір оренди
на тимчасове користування земельною ділянкою було укладено до
прийняття Закону України “Про оренду землі” ( 161-14 ) (161-14)
.
Отже, виходячи з наведеного, а також Закону України “Про
Державний бюджет України на 2002” ( 2905-14 ) (2905-14)
та Закону України
“Про Державний бюджет України на 2003” ( 380-15 ) (380-15)
, суд мав
підстави для задоволення позову.
Правильно з таким вирішенням спору погодився і суд апеляційної
інстанції.
Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків
судових інстанцій.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11, 111-12
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Науково-виробничої дослідної агрорфірми “Н”
залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського
апеляційного господарського суду від 21.10.2003 без змін.