ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.02.2004 Справа N 5/934-25/71
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді,
суддів;
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу ДПА у Н-ській області
на постанову Н-ського апеляційного господарського суду
від 21.10.2003 р.
у справі № Х1
господарського суду Н-ської області
за позовом приватного підприємця А.А.А, м. Ч-ськ
до ДПА у Н-ській області
про повернення майна з чужого незаконного
володіння
в судовому засіданні взяли участь представники:
позивача: не з'явились
відповідача: не з'явились
ВСТАНОВИВ:
Приватний підприємець А.А.А. звернувся до господарського суду
Н-ської області з позовом до ДПА у Н-ській області про
витребування майна від ДПА у Н-ській області, яке було вилучено на
підставі протоколу № 003255 ЛВ від 09.12.2002 року.
Рішенням господарського суду Н-ської області від 19.06.2003 р.
(суддя Б.Б.Б.) позов задоволено повністю. Зобов'язано ДПА у
Н-ській області повернути приватному підприємцю А.А.А. 20000 кг
цукру-піску. Стягнуто з ДПА У Н-ській області на користь
приватного підприємця А.А.А. 85 грн. мита, 118 грн. витрат на
інформаційне-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення мотивоване тим, що відповідач взяв на себе функції, які не
властиві для податкового органу, таким чином перевищив свої
повноваження, вилучаючи у позивача цукор з посиланням на ст.20
Закону України "Про якість і безпеку харчових продуктів і
продовольчої сировини" ( 771/97-ВР ) (771/97-ВР)
.
ДПА у Н-ській області, не погодившись з рішенням суду, звернулась
до Н-ського апеляційного господарського суду з апеляційною
скаргою, в якій просить рішення господарського суду Н-ської
області від 19.06.03 скасувати посилаючись на те, що воно
суперечить чинному законодавству України і матеріалам справи.
Постановою Н-ського апеляційного господарського суду від
21.10.2003р. (судді В.В.В. - головуючий, Г.Г.Г., Д.Д,Д.)
апеляційну скаргу залишено без задоволення, рішення господарського
суду Н-ської області від 19.06.2003 р. у справі № Х1 залишено без
змін з тих же підстав.
Звертаючись до Вищого господарського суду України з касаційною
скаргою, ДПА у Н-ській області просить постанову Н-ського
апеляційного господарського суду від 21.10.2003р. скасувати,
посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм
процесуального та матеріального права.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді Е.Е.Е., розглянувши
наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги,
перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх
встановлення, дослідивши правильність застосування судом
апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права
дійшла висновку, про відсутність правових підстав для задоволення
касаційної скарги, виходячи з наступного.
29.11.2002р. при перевезенні цукру-піску у кількості 20000 кг.,
автомобіль А.А.А.. було затримано працівниками МГВПМ Р-ської МДПІ,
вилучено документи, що супроводжували вантаж та сам вантаж.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, при перевезенні
позивачем цукру-піску за маршрутом Н-ськ- Ч-ськ у позивача були в
наявності всі документи, які передбачені чинним законодавством
України, зокрема, розхідною накладною №1/29 від 29.11.2002р.,
податковою накладною від 29.11.2002р., рахунком-фактурою № 1/29
від 29.11.2002р. та заявки на перевезення вантажу.
Стосовно відсутності у перевізника сертифікату відповідності, суд
апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про те, що діючим
законодавством не передбачено вимог щодо наявності сертифікату
відповідності при транспортуванні вантажу. Наявність згаданого
вище сертифікату, відповідно ст.20 Закону України "Про якість і
безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини" ( 771/97-ВР ) (771/97-ВР)
,
вимагається лише при реалізації чи використанні таких продуктів.
В даному випадку позивач не здійснював реалізацію цукру чи
використовував його в своїй господарській діяльності, а лише
здійснював перевезення цукру від продавця.
Статтею 8 Закону України "Про державну податкову службу в Україні"
( 509-12 ) (509-12)
, визначена компетенція Державної податкової
адміністрації України. Зокрема, Державна податкова адміністрація
України виконує безпосередньо, а також організовує роботу
державних податкових адміністрацій та державних податкових
інспекцій, пов'язану із здійсненням контролю за додержанням
законодавства про податки, інші платежі, валютні операції, порядку
розрахунків із споживачами з використанням електронних
контрольно-касових апаратів, комп'ютерних систем і товарно-касових
книг, лімітів готівки в касах та її використанням для розрахунків
за товари, роботи, послуги, а також контролю за наявністю свідоцтв
про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності та
ліцензій, патентів, інших спеціальних дозволів на здійснення
окремих видів підприємницької діяльності.
Отже, як вбачається з наведеного Закону ДПА ( 509-12 ) (509-12)
у Н-ській
області не мала права вилучати товар, який перевозив Приватний
підприємець А.А.А., на підставі відсутності у нього сертифікату
відповідності на даний цукор.
Крім того, згідно вимог ст.18 Закону України "Про державну
податкову службу в Україні" ( 509-12 ) (509-12)
, контроль за якістю та
безпекою харчових продуктів та продовольчої сировини покладено на
спеціально уповноважені органи виконавчої влади: в галузі охорони
здоров'я, захисту прав споживачів, метрології, карантину рослин,
сертифікації, ветеринарної медицини. Даний перелік контролюючих
органів за якістю та безпекою харчових продуктів є вичерпним і
розширеному тлумаченню не підлягає.
На підставі вищезазначеного судова колегія вважає, що постанова
Н-ського апеляційного господарського суду від 21.10.2003 р.
винесена з дотриманням норм матеріального та процесуального права,
а тому підстави її скасування відсутні.
З урахуванням наведеного та керуючись статтями 111-5, 111-7,
111-9 - 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ДПА у Н-ській області на постанову Н-ського
апеляційного господарського суду від 21.10.2003 р. у справі № Х1
залишити без задоволення.
Постанову Н-ського апеляційного господарського суду від
21.10.2003 р. у справі № Х1 залишити без змін.