ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
18.02.2004 Справа N 4/787-6/142
м. Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Перепічая В.С. (головуючого),
Вовка І.В.,
Гончарука П.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Відкритого акціонерного товариства "XXX" на постанову Львівського
апеляційного господарського суду від 06.10.2003 року у справі
№4/787-6/142 за позовом Виробничо-комерційної фірми "YYY" до
Відкритого акціонерного товариства "XXX" про стягнення суми,
У С Т А Н О В И В:
У лютому 2003 року позивач звернувся до господарського суду
Львівської області з позовною заявою до відповідача про стягнення
заборгованості з урахуванням індексу інфляції в сумі 1 462 665,33
грн. і пені в сумі 114 663,77 грн., посилаючись на те, що останній
не виконав належним чином договірні зобов'язання з оплати за
виконані роботи.
Під час розгляду справи у суді першої інстанції позивач уточнив
вимоги та остаточно просив стягнути з відповідача заборгованість у
сумі 1 125 986,47 грн., пеню в сумі 51 747,07 грн. та інфляційні
збитки в сумі 109 746,52 грн.
Рішенням господарського суду Львівської області від 07.08.2003
року позов задоволено.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
06.10.2003 року зазначене рішення суду першої інстанції залишене
без змін.
У касаційній скарзі відповідач вважає. що судом порушено норми
матеріального та процесуального права, і тому просить прийняті ним
рішення скасувати та справу передати на новий розгляд до суду
першої інстанції.
У відзиві на касаційну скаргу позивач вважає, що судові рішення
відповідають чинному законодавству, і тому просить залишити їх без
змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи
касаційної скарги та відзиву на неї, перевіривши матеріали справи
та прийняті у ній судові рішення, суд вважає, що касаційна скарга
не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 23.03.2000 року між
Виробничо-комерційною фірмою "YYY" та H-ською ТЕС ДАЕК "XXX"
укладено договір підряду №139, за умовами позивач зобов'язується
своїми силами і засобами, з матеріалів відповідача виконати роботи
по ремонту енергетичного обладнання H-ської ТЕС згідно кошторису і
затверджених обсягів робіт на 2000 рік, а відповідач
зобов'язується прийняти і оплатити виконану роботу.
П.3.1 договору визначено, що оплата виконаних робіт здійснюється
відповідачем поетапно, за фактично виконані протягом календарного
місяця роботи, на підставі проміжних актів виконаних робіт за
формою №2 протягом десяти календарних днів з моменту підписання
вищевказаних актів.
Згідно з п.4.4 зазначеного договору у випадку несвоєчасних
розрахунків за виконані роботи відповідач сплачує позивачу пеню в
розмірі облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за
кожен день прострочки, але не більше 8% від суми основного боргу.
Відповідно до ст.161, 162 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
зобов'язання повинні
виконуватись належним чином і в установлений строк та у
відповідності до вказівок закону, договору. Одностороння відмова
від виконання зобов'язання не допускається.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідач прийняв виконану
позивачем роботу, однак на момент звернення позивача з позовом
відповідач за виконані роботи розрахувався частково, не виконавши
зобов'язань за договором належним чином, що підтверджується
наявними в справі матеріалами.
Після уточнення позовних вимог під час розгляду справи у суді
першої інстанції позивач остаточно просив стягнути з відповідача
заборгованість у сумі 1 125 986,47 грн., пеню в сумі 51 747,07
грн. та інфляційні збитки в сумі 109 746,52 грн., що
обґрунтовується розрахунками та матеріалами справи.
Отже, суд прийшов до правильного висновку про невиконання
відповідачем належним чином своїх зобов'язань за договором підряду
№139 від 23.03.2000 року та обґрунтовано задовольнив позов.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду.
За таких обставин, прийняті у справі судові рішення відповідають
матеріалам справи та вимогам закону, і тому їх слід залишити без
змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
З огляду наведеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "XXX" залишити
без задоволення, а постанову Львівського апеляційного
господарського суду від 06.10.2003 року - без змін.
Головуючий В. Перепічай
Судді І. Вовк
П.Гончарук