ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.02.2004 Справа N 3/335
Вищий господарський суд України у складі: суддя суддя А.А.А. -
головуючий, судді Б.Б.Б. (доповідач) і В.В.В.
розглянув касаційну скаргу приватного підприємства "ХХХ", м. Н-ськ
(далі - ПП "ХХХ")
на постанову Одеського апеляційного господарського суду від
11.11.2003 р.
зі справи № Х5
за позовом малого підприємства "YYY", м. Н-ськ (далі - МП "YYY")
до ПП "ХХХ",
про стягнення 6962,15 грн.
Судове засідання проведено за участю представників сторін:
МП "YYY": не з'явився,
ПП "ХХХ": присутні.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд
України
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 30.09.2003
у задоволенні позовних вимог відмовлено. Рішення мотивовано
посиланням на статті 209, 440 Цивільного кодексу Української РСР
( 1540-06 ) (1540-06)
(далі - ЦК) та статті 44, 49 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
(далі - ГПК України).
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від
11.11.2003 назване рішення скасовано, позовні вимоги задоволено
частково: з ПП "ХХХ" на користь МП "YYY" стягнуто 6312,15 грн.
збитків та судові витрати; у задоволенні решти позовних вимог
відмовлено. Постанову мотивовано посиланням на те, що висновок
місцевого господарського суду про недоведеність позивачем права на
спірну парковку не відповідає фактичним обставинам справи,
зважаючи на рішення Ч-ського районного виконавчого комітету м.
Н-ська від 11.07.2001 №91 "Про внесення змін до рішення № 77 від
11.08.2000, № 126 від 23.11.2000 "Про платну припарковку
автотранспорту на вулицях Ч-ського району"
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України ПП "ХХХ"
просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити
без змін рішення місцевого господарського суду, посилаючись на
неправильне застосування апеляційним господарським судом статті
440 ЦК ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Сторони відповідно до статті 111-4 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
належним чином повідомлено про час і місце розгляду скарги.
Представник МП "YYY" у судове засідання не з'явився.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає, що апеляційним
господарським судом вірно застосовано норми матеріального та
процесуального права, а тому постанова має бути залишена без змін.
Перевіривши на підставі встановлених судовими інстанціями
фактичних обставин справи правильність застосування ними норм
матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд
України дійшов висновку про наявність підстав для задоволення
касаційної скарги з огляду на таке.
Судовими інстанціями інстанції у справі встановлено, що:
- у рішенні виконкому Ч-ської районної ради народних депутатів м.
Н-ська від 15.12.95 №233 було зазначено про створення місць
паркування автотранспорту, організацію яких по вул. Б-ків (між пр.
М-у та пр. Ж-вим згідно з доданими схемами) доручено МП "YYY";
- рішенням виконкому Н-ської міської ради від 31.03.97 № 128
створено комунальне підприємство "ZZZ" для організації та
обслуговування місць платних стоянок і тимчасового припаркування
автотранспорту в м. Н-ську;
- рішенням від 11.08.2000 № 77 "Про платну припарковку
автотранспорту на вулицях Ч-ського району" Ч-ським райвиконком м.
Н-ська доручено МКП "QQQ" проводити платну парковку автотранспорту
на спірній території;
- згідно з рішенням Ч-ського районного виконавчого комітету від
11.07.2001 № 91 місця платних припарковок автотранспорту у
Ч-ському районі м. Н-ська, які були закріплені за МКП "QQQ",
вирішено передати ПП "ХХХ", крім тих, які виділені МП "YYY" за
рішенням №233 від 1995 року. Цим же рішенням від 11.07.2001 №91 ПП
"ХХХ" зобов'язано укласти з виконкомом договір на утримання місць
парковок;
- відповідно до рішення Н-ської міської ради від 19.10.2000 №23/17
"Про внесення змін до рішення Н-ської міської ради від 10.12.99 №
15/13 "Про вжиття заходів щодо організації управління та
експлуатації доріг у м. Н-ську" всі функції з організації платних
припаркувань автотранспортних засобів в м. Н-ську було покладено
на комунальне підприємство "SSS" (далі - КП "SSS");
- позивач відмовився від укладення договору про сумісну діяльність
з КП "SSS" та проігнорував проведення паспортизації парковок,
після чого останнє прийняло в експлуатацію припаркування по вул.
Б-ків від пр. Б-ків до Я-ського шосе (лист КП "SSS" від 24.12.2001
№161);
- на виконання рішення № 91 від 11.07.2001 ПП "ХХХ" та КП "SSS"
укладено договір № 13 про сумісну діяльність, згідно з яким
комунальне підприємство передало приватному підприємству
припарковку за адресою: пр. М-у - вул. Б-ків;
- 12.06.2002 названими підприємствами укладено договір №1 про
сумісну діяльність, згідно з яким КП "SSS" передало, а ПП "ХХХ"
прийняло припарковку за адресою: вул. Б-ків - пр. М-у, - пр. Ж-ий;
- 23.01.2003 КП "YYY" та ПП "ХХХ" уклали договір №28 про сумісну
діяльність, за умовами якого названому приватному підприємству
передано припарковку за адресою: вул. Б-ків, пр. М-у відповідно до
схеми;
- КП "SSS" проведено паспортизацію парковок ПП "ХХХ" у період з
02.07.2001 по 09.07.2001;
- позивач не довів місцевому господарському суду свого права на
спірну парковку та не подав схеми парковок, які б свідчили, що
відповідачем експлуатувалася саме належна йому парковка.
Причиною спору у даній справі стало, на думку позивача, незаконне
захоплення, відповідачем в період з 02.12.2001 по 16.06.2002
належних МП "YYY" місць для паркування за адресою: вул. Б-ків в м.
Н-ську, що завдало позивачеві збитків у сумі 6312,15 грн.
Скасовуючи рішення місцевого господарського суду від 30.09.2003,
суд апеляційної інстанції виходив з того, що висновок суду першої
інстанції про недоведеність позивачем свого права на спірну
парковку не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки
згідно з рішенням Ч-ського районного виконавчого комітету від
11.07.2001 №91 місця платних припарковок автотранспорту у районі,
які були закріплені за МКП "QQQ", передано ПП "ХХХ", крім тих, які
виділені МП "YYY" за рішенням №233 від 1995 року. В матеріалах
справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували обов'язок
позивача або необхідність для нього укладати з КП "SSS" договір
про сумісну діяльність.
Проте з таким висновком апеляційного господарського суду не можна
погодитись, оскільки він не відповідає встановленим судовими
інстанціями обставинам справи. Апеляційна інстанція, розглядаючи
питання про право позивача на спірну парковку, не взяла до уваги
те, що з цих обставин не вбачається факту користування
відповідачем у період з 02.12.2001 по 16.06.2002 парковочними
місцями позивача і завдання останньому збитків у сумі 6312,15 грн.
Таким чином, усієї сукупності умов відповідальності за заподіяння
шкоди, які передбачені статтею 440 ЦК ( 1540-06 ) (1540-06)
, апеляційним
господарським судом не встановлено.
З огляду на встановлений місцевим господарським судом факт
недоведеності позивачем порушення права на спірну парковку колегія
суддів Вищого господарського суду України погоджується з його
висновком про те, що позовні вимоги не доведені, а тому в
задоволенні позову слід відмовити.
З урахуванням наведеного постанова Одеського апеляційного
господарського суду від 11.11.2003 підлягає скасуванню, а рішення
господарського суду Миколаївської області від 30.09.2003 -
залишенню без змін.
Керуючись статтями 111-9, 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу приватного підприємства "ХХХ" задовольнити.
2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від
11.11.2003 зі справи № Х5 скасувати.
3. Рішення господарського суду Миколаївської області від
30.09.2003 зі справи № Х5 залишити без змін.