ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.02.2004 Справа N 3/225
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Божок В.С,
суддів: Хандуріна М.І., Черкащенка М.М.,
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу Н-ської об'єднаної державної податкової
інспекції Ч-ської області
на постанову Львівського апеляційного господарського суду
від 09.10.03
у справі господарського суду Рівненської області
за позовом ДП НАЕК "ХХХ" в особі відособленого
підрозділу Ч-ської АЕС, м. Я-ськ
до Н-ської ОДПІ Ч-ської області
про визнання недійсним податкового повідомлення-
рішення
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: А.А.А., Б.Б.Б.,
від відповідача: В.В.В.
ВСТАНОВИВ:
Справа була призначена до розгляду на 28.01.04 В судовому
засіданні була оголошена перерва до 18.02.04 у відповідності з ч.
3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
Рішенням від 15.07.03 господарського суду Рівненської області
задоволені позовні вимоги щодо визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення від 17.06.03 № 0000451530/0.
Постановою від 09.10.03 Львівського апеляційного господарського
суду рішення від 15.07.03 господарського суду Рівненської області
залишено без змін.
Судові рішення мотивовані тим, що відповідно п. 4 ст. 12 Закону
України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання
його банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
мораторій на задоволення вимог
кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі
про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду.
Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів:
забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших
документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до
законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не
застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання
грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів
(обов'язкових платежів).
Не погоджуючись з судовими рішеннями Н-ська ОДПІ Ч-ської області
звернулась у Вищий господарський суд України з касаційною скаргою
і просить їх скасувати, посилаючись на те, що судами неправильно
застосовані норми матеріального права, а саме ст. ст. 11, 43
Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або
визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
, якими передбачено, що з
метою виявлення всіх кредиторів та осіб, які виявили бажання взяти
участь у санації боржника суддя у підготовчому засіданні виносить
ухвалу, якою зобов'язує заявника подати до офіційних друкованих
органів у десятиденний строк за його рахунок оголошення про
порушення справи про банкрутство. Господарськими судами також
порушені вимоги ст.ст. 4, 5, 12, 17 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оспорюваного судового акту, знаходить
необхідним касаційну скаргу задовольнити частково.
Господарським судом встановлено, що за затримку 194 календарних
днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового
зобов'язання до позивача застосована штрафна санкція в сумі
5268850 грн. на підставі п.п.17.1.7. п. 17.1 ст. 17 Закону України
"Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Відповідно п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
платник податків
зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання,
зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти
календарних днів, наступних за останнім днем відповідного
граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1
статті 4 цього Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
для подання податкової
декларації.
Підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
передбачено, що податкові декларації подаються за базовий
податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю -
протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним
днем звітного (податкового) місяця.
Однак, фактично кошти в погашення узгодженого податкового
зобов'язання з податку на прибуток до державного бюджету у
встановлені терміни не надійшли, термін прострочення складає 194
дні. Факт прострочення сплати узгодженого податкового зобов'язання
не заперечується позивачем.
При розгляді справи господарські суди послався на те, що
відповідно до п. 4 ст. 12 "Про відновлення платоспроможності
боржника або визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
протягом дії
мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються
неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за
невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і
зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).
Ухвалою господарського суду м. Києва від 07.02.03 у справі №
23/157-Б порушено провадження у справі про банкрутство ДП НАЕК
"ХХХ", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів на період
провадження у справі про банкрутство та накладено арешт на майно
боржника, відособленим підрозділом якого є Ч-ська АЕС. Ухвалою
господарського суду м. Києва від 28.05.03 зупинено провадження у
справі № 23/157-Б, дія мораторію на час зупинення провадження з
даної справи не зупинена.
Однак, господарськими судами не досліджено той факт чи був
відповідач кредитором, оскільки в даній статті міститься заборона
на задоволення вимог кредиторів.
Відповідно до ст. 1 "Про відновлення платоспроможності боржника
або визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
мораторій на задоволення
вимог кредиторів це зупинення виконання боржником грошових
зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів
(обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня
введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на
забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати
податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до
прийняття рішення про введення мораторію.
Матеріали справи не містять доказів про те, що Н-ська ОДПІ Ч-ської
області визнавалась кредитором у справі про банкрутство.
Допущена судами неповнота при розгляді справи не дозволила
здійснити правомірні висновки дійсним правовідносинам сторін та
застосувати норми матеріального права, тому рішення та постанова у
справі підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд
господарському суду Рівненської області.
При новому розгляді справи принагідно повно та всебічно вияснити
всі обставини справи, дати їм належну правову оцінку та
постановити законне та обґрунтоване рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 -
111-12 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу задовольнити частково.
Рішення від 15.07.03 господарського суду Рівненської області та
постанову від 09.10.03 Львівського апеляційного господарського
суду зі справи № 3/225 скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду
Рівненської області.
Головуючий В.С. Божок
Судді М.І. Хандурін
М.М. Черкащенко