ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.02.2004 р. Справа N 2-23/11884-2003
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Полякова Б.М., – головуючого (доповідач у
справі),
Ткаченко Н.Г.
Яценко О.В.
розглянувши матеріали Євпаторійської ОДПІ
касаційної скарги
на постанову від 13.10.2003р. Севастопольського
апеляційного господарського суду
у справі № 2-23/11884-2003 господарського суду
АРК
за позовом ЗАТ “Сакський завод будівельних
матеріалів”
до Євпаторійської ОДПІ
третя особа Ліквідаційна комісія АК АПБ “Україна” по
АРК
про визнання недійним рішення
представники сторін у судове засідання не з’явилися
В С Т А Н О В И В:
ЗАТ “Сакський завод будівельних матеріалів” звернулось до
господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до
Євпаторійської ОДПІ про визнання недійним рішення Євпаторійської
ОДПІ від 25.07.2002 р. № 028/3808 та спонукання до внесення змін
до облікових карток особових рахунків платника податків щодо сум
сплаченого податку на додану вартість.
Позовні вимоги мотивовані тим, що при перерахуванні позивачем у
червні 2001 року податків і зборів (обов'язкових платежів) з
вини АК АПБ “Україна” до бюджету не надійшли авансові платежі з
податку на додану вартість у сумі 21 550,97 грн. У зв’язку з
банкрутством АК АПБ “Україна” відповідач не відобразив вказані
суми як сплачені в облікових картках платника податків.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від
26.08.2003р. у справі № 2-23/11884-2003 (суддя Іщенко Г.М.)
позов задоволено, рішення Євпаторійської ОДПІ визнано недійсним,
зобов’язано Євпаторійську ОДПІ внести зміни в особовий рахунок
платника податків – ЗАТ “Сакський завод будівельних матеріалів”
шляхом проведення оплати податкових зобов’язань з податку на
додану вартість в сумі 21 550,97 грн. згідно платіжних доручень
№ 218 від 18.06.2001 р. та № 235 від 25.06.2001 р.
Рішення мотивовано тим, що з аналізу вимог підпункту 16.5.1
пункту 16.5 статті 16 Закону України “Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ (далі
– Закон № 2181-ІІІ) суд дійшов висновку, що за наявності вини
банку, платник податків звільняється від будь-якої
відповідальності за несвоєчасне або неповне зарахування платежів
в бюджет.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду
від 13.10.2003р. (судді: Черткова І.В.- головуючий, Волков К.В.,
Гонтарь В.І.) апеляційна скарга Євпаторійської ОДПІ задоволена
частково, рішення господарського суду Автономної Республіки Крим
скасовано, позов задоволено частково: визнано недійсним рішення
відповідача, в іншій частині позову провадження у справі
припинено.
При винесені постанови суд апеляційної інстанції виходив з того,
що сплата податку здійснювалася в порядку безготівкових
розрахунків, в яких беруть участь як платник податку, так і
банк, а зі змісту підпункту 16.5.1 пункту 16.5 статті 16 Закону
№ 2181-ІІІ ( 2181-14 ) (2181-14)
випливає, що у випадку виконання в
установленому порядку свого податкового зобов’язання він
звільняється від відповідальності, як сторона, яка не допустила
правопорушення.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції не погодився з висновками
господарського суду щодо спонукання органу державної податкової
служби до внесення змін в особовий рахунок платника податків.
Не погоджуючись з винесеною у справі постановою в частині
визнання недійсним рішення, Євпаторійська ОДПІ звернулася з
касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій
просить скасувати оскаржуваний судовий акт та направити справу
на новий розгляд до суду першої інстанції.
На думку скаржника, суд не врахував, що відповідно до п. 30.1
ст. 30 Закону України “Про платіжні системи та переказ грошей в
Україні” ( 2346-14 ) (2346-14)
( 2346-14 ) (2346-14)
переказ вважається завершеним з
моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача. Крім
того, перелік документів, що підтверджують надходження платежу
до бюджету, затверджений відповідним наказом ДПА України та
платіжна вимога з відміткою банку про прийняття такого документу
до виконання не віднесена до цього переліку.
Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні
матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм
матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла
висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи
з наступного.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач 18.06.2001
р. та 25.06.2001 р. подав на виконання до відділення АК АПБ
“Україна” по Автономній Республіці Крим – ОПЕРО КДБ “Україна”
платіжні доручення на перерахування з його банківського рахунку
авансових платежів з податку на додану вартість: на суму
17 906,50 грн. (№ 218 від 18.06.2001 р.) та на суму 3 644,47
грн. (№ 235 від 25.06.2001 р.).
Банківською установою вказані авансові суми податку на додану
вартість були списані з рахунку позивача, однак на бюджетні
рахунки зараховані не були з причини незавершення банком
переказу грошей, у зв’язку з неплатоспроможністю банка.
Незважаючи на те, що позивач листом від 08.08.2001 р. повідомив
Євпаторійську ОДПІ про перерахування в червні 2001 р. авансових
платежів з податку на додану вартість, ненадходження до бюджетів
зазначених сум стало підставою для направлення позивачу
платіжної вимоги № 6 від 11.09.2002 р. про сплату податкового
боргу з податку на додану вартість у сумі 14 272,00 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 12 Закону України “Про систему
оподаткування” ( 1251-12 ) (1251-12)
банки та інші фінансово-кредитні
установи виконують доручення платників податків і зборів
(обов’язкових платежів) на перерахування податків і зборів
(обов’язкових платежів) до Державного бюджету України і місцевих
бюджетів в установлений законами України термін.
Згідно пункту 8.1 статті 8, пункту 32.2 статті 32 Закону України
“Про платіжні системи та переказ грошей в Україні” ( 2346-14 ) (2346-14)
( 2346-14 ) (2346-14)
банк зобов’язаний виконати доручення клієнта, що
міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом
операційного часу банку, в день його надходження. Отримувач має
право на відшкодування банком, що обслуговує платника, шкоди,
заподіяної йому внаслідок порушення цим банком строків виконання
документа на переказ.
Як передбачено пунктом 22.4 статті 22 цього ж Закону
( 2181-14 ) (2181-14)
при використанні розрахункового документа ініціювання
переказу вважається завершеним з моменту прийняття банком
платника розрахункового документа на виконання.
З прийняттям банком, обслуговуючим платника податків, платіжного
документа на сплату суми податкового боргу підпункт 8.7.1 пункту
8.7 статті 8 та підпункт 16.3.1 пункту 16.3 статті 16 Закону
№ 2181-ІІІ ( 2181-14 ) (2181-14)
пов’язують відповідно звільнення активів
платника податків з податкової застави та закінчення строку
нарахування пені.
В силу підпункту 16.5.1 пункту 16.5 статті 16 названого Закону,
в редакції, чинній до набрання чинності Законом України від
20.02.2003 р. № 550-ІV ( 550-15 ) (550-15)
, на банк, з вини якого
порушені встановлені законодавством строки зарахування податків,
зборів (обов’язкових платежів) до бюджетів або державних
цільових фондів, покладається сплата пені за прострочення
бюджетного платежу, а також інша відповідальність, передбачена
цим Законом за порушення порядку своєчасного та повного внесення
податку, збору (обов’язкового платежу) до бюджету або державного
цільового фонду. При цьому платник податків, зборів
(обов'язкових платежів) звільняється від відповідальності за
несвоєчасне або неповне зарахування таких платежів до бюджетів
та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або
штрафні санкції.
Облік, контроль і складання звітності щодо платежів, що
надходять до бюджету, проводяться органами державної податкової
служби з використанням автоматизованої інформаційної системи,
засобами якої забезпечується автоматизоване виконання всіх
операцій, у тому числі ведення особових рахунків платників
податків (пункт 1.8 Інструкції про порядок ведення органами
державної податкової служби ( z0887-01 ) (z0887-01)
оперативного обліку
податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та до
державних цільових фондів у редакції наказу Державної податкової
адміністрації України від 03.09.2001 року № 342). Відповідно до
пунктів 3.1, 3.8 розділу 3 зазначеної Інструкції ( z0887-01 ) (z0887-01)
з
метою обліку нарахованих і сплачених сум платежів до бюджету
органами державної податкової служби на кожний поточний рік
відкриваються особові рахунки за кожним платником та кожним
видом платежу, які повинні сплачуватись такими платниками. У
картках особових рахунків відображаються умови справляння
платежу та дані про платника податків, у тому числі терміни
подання розрахунків та терміни сплати; інформація про податкові
зобов'язання, нараховані за результатами документальних
перевірок; стан розрахунків платників з бюджетом (суми
нарахованого та сплаченого платежу, штрафних санкцій, суми
податкового боргу та надміру сплачені) та інше.
Згідно з підпунктом 10.1 зазначеної Інструкції ( z0887-01 ) (z0887-01)
в
особових рахунках платника податків щомісяця підводяться
підсумки та виводиться сальдо розрахунків платника з бюджетом
(надміру сплачені та суми податкового боргу). На підставі
облікових даних карток особових рахунків платника податків в
автоматичному режимі формуються податкові вимоги (пункт 13.1
розділу 13 Інструкції ( z0887-01 ) (z0887-01)
), тобто письмові вимоги
податкового органу до платника податків погасити суму
податкового боргу, включаючи пеню. За даними карток особових
рахунків формується довідка про наявність у платника податків
перед бюджетом суми податкового боргу при необхідності надання
такої довідки за заявою платника (пункт 13.2 розділу 13
Інструкції ( z0887-01 ) (z0887-01)
).
Наведені положення законодавства дають підставу для висновку про
наявність у платника податків матеріально-правового інтересу у
тому, щоб дані карток особових рахунків правильно відображали
фактичний стан платежів до бюджету.
Тому, висновок суду апеляційної інстанції про припинення
провадження у справі в частині зобов’язання відповідного органу
державної податкової служби внести зміни в особовий рахунок
платника податків у зв’язку з тим, що дана позовна вимога за
своїм змістом не відповідає матеріально-правовому способу
захисту порушеного права, є необґрунтованим.
Виходячи з викладеного, рішення господарського суду АРК
відповідає приписам матеріального та процесуального права, тому
постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від
13.10.2003р. підлягає скасуванню, а рішення – залишенню без
змін.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9
– 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу Євпаторійської ОДПІ на постанову
Севастопольського апеляційного господарського суду від
13.10.2003р. у справі № 2-23/11884-2003 задовольнити частково.
2. Постанову Севастопольського апеляційного господарського
суду від 13.10.2003р. у справі № 2-23/11884-2003 скасувати.
3. Рішення господарського суду АРК від 26.08.2003 р. у справі
№ 2-23/11884-2003 залишити без змін.