ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.02.2004 Справа N 2-16/5355-2002
Вищий господарський суд України у складі: суддя головуючий, судді
розглянув касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Є",
м. Євпаторія (далі - ВАТ "Є")
на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду
від 07.11.2002
зі справи № 2-16/5355-2002
за позовом ВАТ "Є"
до паливно-енергетичного комплексу "С", м. Сімферополь (далі - ПЕК
"С")
про розірвання договору оренди від 01.03.1999 і стягнення збитків
у зв'язку з недоотриманням орендної плати за період з червня 2001
року по лютий 2002 року у сумі 16 260 грн. та збитків пов'язаних з
пошкодженням орендованого майна, в сумі 29427,39 грн.
та
зустрічним позовом ПЕК "С"
до ВАТ "Є"
про стягнення збитків, пов'язаних із зайвою сплатою орендної плати
в сумі 7215 грн.
Судове засідання проведено за участю представників сторін:
позивача відповідача
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд
України
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 25.07.
- 20.08.2002 первісний позов задоволено: розірвано договір оренди
автозаправної станції від 01.03.1999, укладений ВАТ "Є" і ПЕК "С";
з ПЕК "С" стягнуто на користь ВАТ "Є" збитки від недоотриманої
орендної плати в сумі 16260, 00 грн. та 29 427,39 грн. збитків,
заподіяних в результаті пошкодження орендованого майна; у
задоволенні зустрічного позову відмовлено. Рішення суду першої
інстанції у частині задоволення первісного позову мотивовано тим,
що вимога ВАТ "Є" про розірвання договору оренди від 01.03.1999
грунтується на приписі пункту 3 статті 269 Цивільного кодексу
Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
(далі - ЦК), а вимога про стягнення
збитків підтверджується наявними у справі доказами і відповідає
приписам статті 203 ЦК ( 1540-06 ) (1540-06)
. Відмову у задоволенні
зустрічного позову мотивовано тим, що вимога ПЕК "С" не
підтверджується наявними у справі доказами.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від
07.11.2002 апеляційну скаргу ПЕК "С" задоволено частково: рішення
суду першої інстанції скасовано; прийнято нове рішення, яким у
задоволенні позовних вимог ВАТ "Є" відмовлено; зустрічний позов
ПЕК "С" задоволено: з ВАТ "Є" стягнуто на користь ПЕК "С" вартість
неоплачених паливно-мастильних матеріалів у сумі 7215грн.
Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що судом
першої інстанції помилково визнано встановленими фактичні дані, на
яких грунтуються вимоги позивача за первісним позовом, а висновок
суду першої інстанції за зустрічним позовом не відповідає дійсним
обставинам справи.
У касаційній скарзі від 26.01.2004 ВАТ "Є" просить Вищий
господарський суд України скасувати постанову Севастопольського
апеляційного господарського суду від 07.11.2002, а рішення
господарського суду Автономної Республіки Крим від 25.07.-
20.08.2002 зі справи залишити без змін. Скаргу мотивовано тим, що
судом апеляційної інстанції помилково визнано встановленими дані
про відсутність доказів передачі об'єкта оренди ПЕК "С", демонтаж
операторської АЗС, загибелі об'єктів оренди, на яких грунтуються
заперечення відповідача за первісним позовом. На думку скаржника,
судом апеляційної інстанції також помилково визнано встановленими
дані про зайво внесену ПЕК "С" орендну плату в натуральній формі,
що стало підставою для задоволення зустрічного позову.
Відповідно до вимог статті 111-4 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
(далі - ГПК) сторони належним чином
повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями обставин
справи та правильність застосування ними норм матеріального і
процесуального права, Вищий господарський суд дійшов висновку про
наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги.
Судом першої інстанції у справі встановлено:
- сторонами у справі укладено у 1998 році договір оренди № 86 (без
зазначення конкретної дати), за яким ВАТ "Є" надає ПЕК "С" у
тимчасове платне користування сховища для паливно-мастильних
матеріалів та автозаправну станцію за адресою: місто Євпаторія,
Чорноморське шосе, 4/1 терміном до 31.12.2005;
- згідно з актом приймання-передачі від 01.06.1998 ПЕК "С" було
передано автозаправну станцію, що складається із сховища
паливномастильних матеріалів (вісім ємностей у 120 000 літрів),
будівлі операторської та інших майнових об'єктів;
- сторонами у справі укладено договір оренди від 01.03.1999 без
номера, за яким ВАТ "Є" надає ПЕК "С" у тимчасове платне
користування сховища для паливно-мастильних матеріалів та нежиле
приміщення станції за адресою: місто Євпаторія терміном до
31.12.2010;
- в укладених сторонами договорах оренди передбачено орендну плату
в натуральній формі;
- згідно з розрахунками ВАТ "Є" заборгованість ПЕК "С" за орендною
платою в натуральній формі з червня 2001 року еквівалентна 16 260
грн., обрахованих за ринковими цінами на момент сплати, з
урахуванням часткової оплати відповідачем за первісним позовом у
сумі 765 грн.;
- ВАТ "Є" доведено заподіяння ПЕК "С" збитків шляхом демонтажу
вісьмох ємностей та реконструкції будівлі операторської
автозаправної станції на суму заявлених вимог;
- не надано доказів на підтвердження вимоги ПЕК "С" за зустрічним
позовом щодо стягнення збитків у зв'язку із зайво внесеною
орендною платою в сумі 7215 грн.
Судом апеляційної інстанції у справі встановлено:
- немає доказів передачі ВАТ "Є" орендованого майна у користування
ПЕК "С";
- ВАТ "Є" заявлено вимогу про стягнення збитків у зв'язку з
недоотриманням орендної плати за період з червня 2001року по лютий
2002 року; однак з березня 2001 року об'єкт оренди в користуванні
у ПЕК "С" не перебував у зв'язку з демонтажем будівлі
операторської станом на 01.06.1998, а ємностей для зберігання
паливно-мастильних матеріалів - у березні 2001 року;
- висновок суду першої інстанції про демонтаж ПЕК "С" вісьмох
ємностей та реконструкцію ним будівлі операторської автозаправної
станції не грунтується на наявних у справі доказах;
- за даними ПЕК "С", його збитки у зв'язку із зайво внесеною в
натуральній формі орендною платою еквівалентні за ринковими цінами
сумі у 14 850 грн., однак позивачем за зустрічним позовом заявлено
вимогу в сумі 7215 грн.
Причиною спору зі справи стало питання про наявність підстав для
розірвання договору оренди відповідно до вимог пункту 3 статті 269
ЦК ( 1540-06 ) (1540-06)
та стягнення на підставі статті 203 ЦК ( 1540-06 ) (1540-06)
заборгованості з орендної плати - за первісним позовом та
стягнення збитків у зв'язку із зайво внесеною орендною платою - за
зустрічним позовом.
ВАТ "Є" у касаційній скарзі заперечує встановлені судовими
інстанціями у справі фактичні дані, на яких грунтуються його
вимоги за первісним позовом і заперечення за зустрічним позовом.
Однак у касаційній скарзі не наведено доводів про порушення судом
апеляційної інстанції визначених у статті 43 ГПК ( 1798-12 ) (1798-12)
правил оцінки доказів.
У процесі перегляду судових рішень зі справи у касаційному порядку
виявлено порушення судом апеляційної інстанції правил оцінки
доказів. Встановлені цим судом обставини за своїм змістом мають
суперечливий характер. Так, у постанові суду апеляційної інстанції
зазначено, що немає доказів передачі ВАТ "Є" орендованого майна у
користування ПЕК "С". Однак даний висновок не узгоджується з іншим
висновком цього ж суду про те, що орендоване майно з березня 2001
року не перебувало в користуванні у ПЕК "С". Судом апеляційної
інстанції не дано оцінки зазначеної суперечності у змісті
обставин, яку покладено в основу судового рішення. З огляду на
викладене судом апеляційної інстанції порушено вимоги статті 43
ГПК ( 1798-12 ) (1798-12)
, а отже не можна вважати встановленими фактичні
дані про передачу майна орендарю у користування. Ця обставина має
істотне значення для правильного вирішення спору і повинна бути
встановлена за новим розглядом справи.
Згідно з частиною другою статті 111-7 ГПК ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна
інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними
обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові
господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про
достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів
над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
У зв'язку з порушенням судовими інстанціями визначених у статті 43
ГПК ( 1798-12 ) (1798-12)
правил оцінки доказів, судові рішення по суті
спору у справі підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий
розгляд до суду першої інстанції. У новому розгляді справи суд
першої інстанції має перевірити достовірність та достатність
доказів, що необхідні для обгрунтованих висновків про передачу
орендарю у користування майна за оспорюваним договором, термін
такої передачі, якщо він відбувся, строк використання та інші
обставини, необхідні для правильного вирішення спору.
На підставі викладеного і керуючись статтями 111-9 - 111-12 ГПК
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Є" зі
справи № 2-16/5355-2002 задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від
25.07. - 20.08.2002 та постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 07.11.2002 з цієї справи скасувати.
3. Справу № 2-16/5355-2002 передати на новий розгляд до
господарського суду Автономної Республіки Крим.