ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

                        П О С Т А Н О В А

                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.02.2004                               Cправа N 2-15/6891-2003

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

                      Божок В.С., - головуючого,

                      Хандуріна М.І.,

                      Черкащенка М.М.,

розглянувши           Кримського республіканського відділення

матеріали касаційної  Фонду соціального захисту інвалідів

скарги

на постанову          Севастопольського           апеляційного 

                      господарського суду від 15.10.2003

у справі              АР Крим

господарського суду

за позовом            Керченського  транспортного  прокурора   в

                      інтересах   держави  в  особі   Кримського

                      республіканського     відділення     Фонду

                      соціального захисту інвалідів

до                    ППП “Югрибпоиск”

про   стягнення 105012,00 грн.

             В засіданні взяли участь представники:

- позивача:       не з’явились;

- відповідача:    не з’явились

                       В С Т А Н О В И В:

У квітні 2003 року Керченський транспортний прокурор в інтересах

держави  в  особі Кримського республіканського відділення  Фонду

соціального  захисту інвалідів звернувся до суду з  позовом  про

стягнення  з  ППП “Югрибпоиск” 105012,00 грн. заборгованості  за

незайняті інвалідами у 2001 р. робочі місця.

Рішенням  господарського  суду Автономної  Республіки  Крим  від

19.06.2003 року позов задоволено.

Постановою  Севастопольського апеляційного  господарського  суду

від  15.10.2003  року  рішенням  місцевого  господарського  суду

скасовано. В позові відмовлено.

Не  погоджуючись з винесеною постановою Кримське республіканське

відділення Фонду соціального захисту інвалідів подало  касаційну

скаргу в якій просить скасувати дану постанову.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судом

неправильно  застосовані норми матеріального права, що  призвело

до винесення незаконної постанови.

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи

касаційної  скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин  справи

та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування

норм  матеріального та процесуального права вважає, що касаційна

скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як  встановлено судами попередніх інстанцій рішенням виконавчого

комітету  Керченської міської ради “Про затвердження  нормативів

робочих  місць  для працевлаштування інвалідів на  підприємствах

міста  (об’єднаннях), установах, організаціях на 2001  рік”  від

22.12.2000  року № 1344 на відповідача було покладено  обов’язок

працевлаштувати 4% інвалідів від загальної численності працюючих

на підприємстві, що склало 51 робоче місце.

Відповідачем на 2001 рік фактично було створено 15 робочих місць

призначених для інвалідів.

Відповідно   до  ст.  18  “Про  основи  соціальної   захищеності

інвалідів  в Україні” ( 875-12 ) (875-12)
         (у редакції до 5.07.2001  року)

працевлаштування  інвалідів здійснюється  органами  Міністерства

праці   України,  Міністерства  соціального  захисту   населення

України,   місцевими  Радами  народних  депутатів,  громадськими

організаціями інвалідів.

Аналогічний обов’язок встановлений в п. 10 Положення “Про робоче

місце   інваліда  і  про  порядок  працевлаштування  інвалідів”,

затвердженого   постановою  Кабінету   Міністрів   України   від

03.05.1995   р.  №  314  ( 314-95-п  ) (314-95-п)
        .  Так,  працевлаштування

інвалідів  здійснюється державною службою  зайнятості,  органами

Мінсоцзахисту, місцевими радами народних депутатів, громадськими

організаціями  інвалідів з урахуванням побажань, стану  здоров'я

інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно  до

висновків МСЕК.

Апеляційним  господарським  судом  встановлено,  що  у  2001  р.

вказані органи не направляли інвалідів, а інваліди безпосередньо

не звертались до ППП “Югрибпоиск” для працевлаштування.

За  таких  обставин  суд  дійшов  до  вірного  висновку,  що  на

відповідача не може бути покладено відповідальність за неналежне

виконання  своїх  обов'язків  щодо  працевлаштування  інвалідів,

органами  зазначеними  у  ст.  18  Закону  України  “Про  основи

соціальної захищеності інвалідів в Україні” ( 875-12 ) (875-12)
        .

З врахуванням наведеного колегія суддів вважає, що відповідно до

вимог  ст.  43  Господарського  процесуального  кодексу  України

( 1798-12  ) (1798-12)
          постанова  апеляційної інстанції  ґрунтується  на

всебічному,  повному  та  об’єктивному  розгляді  всіх  обставин

справи,   які  мають  суттєве  значення  для  вирішення   спору,

відповідає  нормам  матеріального  та  процесуального  права,  а

доводи касаційної скарги не спростовують висновку суду.

На  підставі  викладеного та керуючись  статтями  111-5,  111-7,

111-8,   111-9,  111-11  Господарського  процесуального  кодексу

України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , Вищий господарський суд України,

                      П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від

15.10.2003 у справі № 2-15/6891-2003 залишити без змін.