ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.02.2004 Справа N 37/391
м. Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
розглянувши касаційну скаргу Публічної компанії з обмеженою
відповідальністю “Н”
на рішення господарського суду міста Києва від 18.11.2002р.
у справі № 37/391
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Б”
до Представництва “Н”
про стягнення 330265,68 грн.,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду міста Києва від 18.11.2002р. ро
територіальну та виключну підсудність справ, що підлягають
розгляду у першій інстанції. (пункт 1 роз’яснення президії
Вищого господарського суду України від 31.05.2002р. № 04-5/608
“Про деякі питання практики розгляду справ за участю іноземних
підприємств і організацій” ( v_608600-02 ) (v_608600-02)
).
В силу ст. 124 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, господарські суди
розглядають справи за участю іноземних підприємств і
організацій, якщо місцезнаходження відповідача на території
України. При цьому, підвідомчість і підсудність справ за участю
іноземних підприємств і організацій визначається за правилами,
встановленими ст.ст. 12-17 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Крім того, господарські суди мають право також розглядати справи
за участю іноземних підприємств і організацій, якщо:
місцезнаходження філії, представництва, іншого відособленого
підрозділу іноземного підприємства чи організації є територія
України; іноземне підприємство чи організація має на території
України нерухоме майно, щодо якого виник спір.
Відповідно до пункту 14 Інструкції про порядок реєстрації
представництв іноземних суб’єктів господарської діяльності в
Україні ( z0034-96 ) (z0034-96)
, затвердженої наказом Міністерства
зовнішніх економічних зв’язків і торгівлі України № 30 від
18.01.1996р., зареєстрованої в Міністерстві юстиції України
24.01.1996р. за № 34/1059, представництво суб’єкта господарської
діяльності не є юридичною особою і не займається самостійно
комерційною діяльністю, у всіх випадках воно діє від імені і за
дорученням іноземного суб’єкта господарської діяльності,
зазначеного у свідоцтві про реєстрацію, і виконує свої функції
згідно з чинним законодавством України.
В силу частини 2 пункту 7 названої Інструкції дані про
реєстрацію представництва іноземного суб’єкта господарської
діяльності вносяться до Реєстру представництв, що ведеться
МЗЕЗторгом України.
Свідоцтво, видане МЗЕЗторгом України, є підставою, зокрема, для
відкриття поточних рахунків у банках України (підпункт “б” п. 10
Інструкції).
Судом першої інстанції встановлено, що Представництво фірми “Н”
(відповідач) значиться в Єдиному державному реєстрі підприємств
і організацій. Реєстрація Представництва у встановленому чинним
законодавством порядку підтверджується також Свідоцтвом про
реєстрацію, реєстраційний №:ПІ-0281 від 14.12.1995 р., виданим
Міністерством зовнішніх економічних зв’язків і торгівлі України
(а.с.59).
Отже, оскільки місцезнаходження представництва відповідача є
територія України, то відповідно до ч. 2 ст. 15 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
справи у спорах, що виникають при виконанні
господарських договорів розглядаються господарським судом за
місцезнаходження відповідача.
Посилання скаржника у касаційній скарзі на те, що суд першої
інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення, не залучив до участі у
справі іноземну юридичну особу – компанію “Н”, колегія суддів
відхиляє з огляду на приписи п. 14 Інструкції, а саме на те, що
представництво у всіх випадках діє від імені і за дорученням
іноземного суб’єкта господарської діяльності.
Предметом у даній справі є стягнення з відповідача грошових
коштів у сумі 203330,40 грн. Підставою даного позову є угода
№ 24-АНS від 31.08.2002р. про перевід боргу, яка недійсною або
неукладеною у судовому порядку не невизнана. Згідно преамбули
вказаної угоди її було укладено Представництвом концерну “Норск
Хідро а.с.” в особі Голови представництва Стромволла Джонні
Мортена на підставі довіреності від 31.05.2000р., що свідчить
про те, що Представництво діяла від імені та за дорученням
іноземної юридичної особи.
Як зазначено у оскаржуваному рішенні та підтверджується
матеріалами справи, зокрема реєстром відправлення рекомендованої
кореспонденції (а.с.47-50), відповідач (Представництво) був
належним чином повідомлений про час і місце розгляду даної
справи. Як вбачається з поштових конвертів (а.с.2, 49, 50),
ухвала про порушення провадження у справі від 29.10.2002р.
(а.с.1) та ухвала від 12.11.2002р. про відкладення розгляду
справи у зв’язку з неявною відповідача, які повернулися до суду,
направлялися на адресу відповідача, вказану у довідці державного
комітету статистики України від 12.11.2002р. № 15-4377 (а.с.43),
а саме: 01033 м. Київ, вул.Володимирська, 61/11 кв.40. Ухвала
від 12.11.2002р. направлялася також на іншу адресу, крім
вказаної, зазначену відповідачем в угоді про перевід боргу, а
саме: м. Київ, вул.Артема,77. Більш того, до касаційної скарги,
що є предметом даного розгляду, скаржник додає довідку про
включення до Єдиного державного реєстру (а.с.102), де зазначено
місцезнаходження представництва: м. Київ, вул.Володарська,
61/11, к.40.
За загальними приписами господарського процесуального
судочинства, судам ставиться в обв’язок повідомлення належним
чином сторін у справі про час і місце засідання суду, і не
вимагається їх розшук, у випадку ненадходження процесуальних
документів на адресу, за якою вони зареєстровані у встановленому
чинним законодавством порядку. У даному випадку колегія суддів
зважає і на те, що згідно п. 16 вказаної вище Інструкції
представництво зобов’язано повідомляти МЗЕЗторг України у
місячний термін про зміну його місцезнаходження.
Отже, не з’явлення відповідача у судові засідання, про які він
був повідомлений належним чином, не може бути підставою для
скасування ухваленого рішення у цій справі.
Відповідно до частини 2 пункту 17.4. названої вище Інструкції, у
разі припинення діяльності підприємства іноземного суб’єкта
господарської діяльності за рішенням іноземного суб’єкта
господарської діяльності, який відкрив представництво, МЗЕЗторг
України приймає рішення про скасування запису у Реєстрі
представництв та вилучення свідоцтва про реєстрацію.
Таким чином, твердження скаржника про те, що 24.06.2002р.
компанія “Н” підтвердила своє рішення про закриття свого
Представництва в м. Києві (Україна), колегія суддів відхиляє з
огляду на наявність у справі належних доказів перебування
Представництва у Реєстрі представництв.
Порушене скаржником у доповненні до касаційної скарги питання
щодо недійсності угоди про перевід боргу № 24-АНS від
31.08.2002р., з причини підроблення підпису представника
відповідача Джонні Мортена Стромволла, виходить за межі
юрисдикції касаційної інстанції та є предметом окремої позовної
вимоги.
Згідно імперативних вимог ст.ст. 111-5, 111-7 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
судова колегія не вправі у касаційному провадженні
піддавати сумніву правильність оцінки доказових матеріалів,
встановленої судом першої інстанції, вирішувати питання про
достовірність того чи іншого доказу, збирати нові докази або
додатково перевіряти докази. Натомість, наявні заперечення
скаржника щодо невстановлення судом факту дійсності укладання
вказаної угоди, по суті зводяться до посилань на недоведеність
фактичних обставин справи, однак, згідно з ч. 2 ст. 111 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
у касаційній скарзі взагалі не допускаються
посилання на недоведеність обставин справи.
Крім того, колегія суддів зважає на те, що під час розгляду
даної справи по суті заявлених вимог, як зазначено у
оскаржуваному рішенні (а.с.64), судом першої інстанції було
перевірено подані позивачем докази у судовому засіданні і
встановлено, що зазначена угода про перевід боргу укладалася
шляхом обміну факсимільними повідомленнями, з наступним
підписанням їх стороною за угодою та відправкою підписаного
екземпляру стороні. Вказана угода була погоджена з позивачем, в
якості кредитора. Позивачем були надані суду два екземпляри
угоди переводу боргу № 24-АНS від 31.08.2002р., один з яких було
підписано головою представництва компанія “Н” та засвідчено
печаткою вказаної організації, інший – підписано директором ТОВ
“А” та засвідчено печаткою вказаної організації. Ці документи
надавалися для огляду в судовому засіданні. Отже судом
встановлений факт відповідності угоди умовам, необхідним для
договору даного виду.
Відповідно до ч. 2 ст. 22 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
сторони мають
право брати участь у дослідженні доказів. Обгрунтовувати свої
вимоги і заперечення поданими суду доказами (ч. 2 ст. 4-3 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
). Утім, відповідач не використав своє право
і з власної вини не взяв участі у судових засіданнях, про час і
місце проведення яких був неодноразово повідомлений належним
чином за всіма відомими адресами. Зазначене не могло стати
перешкодою у отриманні судового захисту, гарантованого законом,
і по який звернувся позивач.
Посилання скаржника на те, що судом не перевірено наявність
підстав щодо прийняття відповідачем зобов’язань по погашенню
боргів резидентів України перед третіми особами, колегія суддів
вважає такими, що не мають юридичного значення в розрізі даного
спору, оскільки в силу ст. 201 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
перевід
боргу являє собою лише заміну осіб у зобов’язаннях. Передбачена
вказаною нормою вимога щодо згоди кредитора про укладання такої
угоди, як встановлено судом і про що вказувалося вище, сторонами
угоди № 24-АНS від 31.08.2002р. була виконана.
Договір постачання мінеральних добрив № 14/03 від 14.03.2002р.,
укладений між ТОВ “К” і ТОВ “А” та договір купівлі-продажу
мінеральних добрив № АНS/2002-05/МКР/49 від 27.05.2002р.,
укладений між ТОВ “А” і компанією “Т”, зобов’язаним по яких, в
силу угоди про перевід боргу, замість ТОВ “А” став відповідач,
сторонами не оспорювались та недійсними у судовому порядку не
визнавались.
За таких обставин колегія суддів не вбачає підстав для
задоволення даної касаційної скарги і скасування оскаржуваного
рішення.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 – 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Касаційну скаргу Публічної компанії з обмеженою відповідальністю
“Н” залишити без задоволення, а рішення господарського суду
міста Києва від 18.11.2002р. у справі № 37/391 - без змін.