ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.02.2004 Справа N 32/407
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Розглянув у відкритому судовому Товариства з обмеженою
відповідальністю “А”
засіданні касаційну скаргу на ністю “А”
постанову Київського апеляційного господарського суду від
07.10.2003
у справі № 32/407
господарського суду м. Києва
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “А”
до відповідача Акціонерного страхового товариства “В”
про стягнення 268 100,00 грн.
В судовому засідання оголошувалася перерва до 17.02.2004.
ТОВ “А” 17.06.2003 р. звернулося до господарського суду з
позовом, в якому позивачем об’єднано вимоги про стягнення з
акціонерного страхового товариства “В” 148 900,00 грн.
страхового відшкодування за договором добровільного страхування
майна від 21.05.2002 р. № 01-381/02 та 119 200,00 грн.
страхового відшкодування за договором добровільного страхування
майна від 23.05.2002 р. № 01-388/02.
Свої позовні вимоги позивач мотивував настанням страхового
випадку, оскільки в ніч з 18.10.2002 на 19.10.2002 (з 21 год. 45
хв. по 00 год. 25 хв.) сталася пожежа на території молокозаводу
ТОВ “А”, внаслідок якої вогнем було знищено застраховані
приміщення та застраховане обладнання. Пожежа в свою чергу була
наслідком падіння “гусака” у воду в результаті сильних поривів
вітру.
Рішенням господарського суду м. Києва від 21.08.2003 позов
задоволено повністю:
- стягнуто з АСТ “В” на користь ТОВ “А” 268 100,00 грн.
- стягнуто з АСТ “В” на користь ТОВ “А” судові витрати в
розмірі 1 818,00 грн.
Розглянувши апеляційну скаргу АСТ “В”, Київський апеляційний
господарський суд прийняв постанову від 07.10.2003, якою:
- рішення місцевого господарського суду скасовано, апеляційну
скаргу задоволено; в позові відмовлено повністю;
- стягнуто з ТОВ “А” на користь АСТ “В” 850,00 грн.
державного мита.
Постанову мотивовано неповнотою з’ясування, недоведеністю
обставин, що мають значення для справи, які місцевий
господарський суд визнав встановленими, невідповідністю
висновків, викладених в рішенні суду, обставинам справи,
неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального
права.
Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного
господарського суду від 07.10.2003 р., ТОВ “А” звернулось до
Вищого господарського суду України з касаційною скаргою.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу, ТОВ “А”, посилаючись на
неправильне застосування апеляційним господарським судом норм
матеріального права, а саме: ст. ст. 16, 36, 38 Закону України
“Про страхування” ( 85/96-ВР ) (85/96-ВР)
просить скасувати постанову
Київського апеляційного господарського суду від 07.10.2003 по
справі № 32/407, рішення господарського суду м. Києва залишити
без змін.
Заслухавши представників сторін, проаналізувавши правильність
застосування апеляційним судом норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду
України,
В С Т А Н О В И Л А:
21.05.2002 року між позивачем та відповідачем був укладений
договір добровільного страхування майна № 01-381/02, відповідно
до якого Акціонерне страхове товариство “В” (відповідач),
керуючись Правилами № 01 “Добровільного страхування майна від
вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ” від 15.01.1997,
Правилами № 1 / 2 “Страхування майна” від 15.01.1997, прийняло
під страховий захист майно позивача, а саме: 54 найменування
обладнання відповідно до переліку застрахованого майна на
загальну суму 148 900,00 грн., яке знаходилось за адресою:
Київська область, Броварський район, с. Літки, пров. Ягідний, 7.
Договір діє по 21.05.2003 року.
23.05.2002 року між позивачем та відповідачем був укладений
договір добровільного страхування майна № 01-338/02, відповідно
до якого Акціонерне страхове товариство “В” (відповідач),
керуючись Правилами № 01 “Добровільного страхування майна від
вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ” від 15.01.1997,
Правилами № 01 / 2 “Страхування майна” від 15.01.1997, прийняло
під страховий захист нерухоме майно позивача, а саме цілісний
майновий комплекс – молокозавод, площею 272,7 кв. м. ;
водонапірна башта; адміністративна будівля, площею 22,4 кв. м. ;
сарай, площею 26,3 кв. м. ; туалет; всього застрахованого майна
загальною вартістю 119 200,00 грн. Застраховані приміщення
розташовані за адресою: Київська область, Броварський район, с.
Літки, пров. Ягідний, 7. Договір діє до 21.05.2003 року.
В ніч з 18.10.2002 на 19.10.2002 (з 21 год. 45 хв. по 00 год. 25
хв.) на території молокозаводу ТОВ “А” за адресою: Київська
область, Броварський район, с. Літки, пров. Ягідний, 7, сталася
пожежа.
Посилаючись на те, що згідно п. 4 ст. 16 Закону України “Про
страхування” ( 85/96-ВР ) (85/96-ВР)
договір страхування повинен містити
перелік страхових випадків, а тому неможливо визнання пожежі
страховим випадком, оскільки серед наведеного у п. 1.5
договорів переліку страхових випадків вона відсутня; висновок
ТОВ “Агентство незалежної експертизи “Екас” № 32/21-01 від
04.12.2002 р. не може бути прийнятий до уваги в якості доказів
настання страхових випадків, оскільки вони відповідно не
підтверджують факту наявності урагану безпосередньо по місцю
страхування майна, знищення ним застрахованого за договорами
майна та не визначені як конкретні умови страхування при
укладанні договорів апеляційний господарський суд зробив
висновок про не доведення позивачем взятих на себе зобов’язань
за договорами в частині сплати відповідачу страхових платежів,
наявності страхових полісів по ним, подання відповідачу заяв за
договорами про страхування майна від вогневих ризиків та сплату
відповідних страхових платежів, наявність договірних зобов’язань
відповідача по страховому захисту майна у випадку пошкодження
або загибелі внаслідок пожежі, настання страхових випадків,
передбачених договорами; нанесення шкоди застрахованому майну та
його знищення; розрахунки сум страхового відшкодування, підстави
не врахування встановленої договорами франшизи а тому прийшов до
висновку, що вимоги позивача є необґрунтованими.
Колегія судів Вищого господарського суду України зазначає, що
апеляційний господарський суд не врахував, що із змісту ст. 16
Закону України “Про страхування” ( 85/96-ВР ) (85/96-ВР)
не вбачається
обов’язкового включення усіх обумовлених сторонами випадків до
тексту договору страхування, не враховано відсилання в тексті
договорів страхування (п. 1.1) на Правила добровільного
страхування майна від вогневих ризиків та стихійних явищ від
15.01.1997 № 01.
Не досліджено питання про те, що настання страхового випадку
позивач пов’язує з пожежею, яка виникла внаслідок природних
процесів в атмосфері при швидкості вітру не менше 60 км/год, а
не з ураганом.
Господарському суду першої інстанції під час нового розгляду
справи, слід розглянути необхідність залучення до розгляду “У”,
як вигодонабувача за спірним договором страхування.
При цьому, апеляційним господарським судом не враховано, що
відповідно до ст. ст. 36, 38 Закону України “Про страхування”
( 85/96-ВР ) (85/96-ВР)
, позивач не наділений повноваженнями здійснювати
контроль за наявністю або відсутністю відповідача у єдиному
реєстрі страховиків (перестраховників) та одержання ним ліцензії
на проведення конкретних видів страхування.
Аналіз наведених доводів в їх сукупності свідчить про неповне
з’ясування судом апеляційної інстанції фактичних обставин
справи, що мають значення для правильного вирішення спору, а,
отже, і порушення вимог ст. 43 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
щодо всебічного, повного та
об’єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності,
керуючись законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 111-5 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція перевіряє
юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у
рішенні або постанові господарського суду.
Оскільки відповідно до ч. 2 ст. 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція
не наділена повноваженнями щодо встановлення обставин справи, а
останні встановлені неповно, справа підлягає передачі на новий
розгляд до господарського суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи господарському суду першої
інстанції слід взяти до уваги викладене, вжити всі передбачені
законом заходи для всебічного, повного та об’єктивного
встановлення обставин справи, прав та обов’язків сторін і, в
залежності від встановленого та відповідно до вимог чинного
законодавства, вирішити спір.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, ст.
111-9, 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “А”
від 06.11.2003 задовольнити.
2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від
24.04.2003 та рішення господарського суду м. Києва від
21.08.2003 скасувати.
3. Справу № 32/407 передати на новий розгляд до господарського
суду м. Києва.