ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.02.2004 Справа N 30/199-03-5855
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючого судді Овечкіна В.Е.,
суддів Чернова Є.В.,
Цвігун В.Л.,
розглянув
касаційну скаргу Виконавчого комітету Ізмаїльської міської
Ради
на рішення від 30.09.03 господарського суду Одеської
області
у справі № 30/199-03-5855
за позовом ВАТ “Ізмаїльський елеватор”
до Виконавчого комітету Ізмаїльської міської
Ради
про визнання недійсним рішення
У справі взяли участь представники
позивача: Петров В.С.- голова правління
відповідача: Драганов Дм. Мик., довір. від 12.02.0 № 9
Господарський суд Одеської області рішенням від 30.09.2003
частково задовольнив вимоги позивачаё визнав недійсним рішення
виконкому Ізмаїльської міської ради від 25.02.03 № 254 “Про
визнання майна безхазяйним та порядку його реалізації” у частині
визнання безхазяйним майна, виявленого та вилученого у 2001-2001
як бездокументальне та таке, що значиться на зберіганні у ВАТ
“Ізмаїльський елеватор”, а саме: - пшениця 6 кл.-96,440 т,
пшениця 5 кл.-1,529т, пшениця 4 кл.-390,692 т., ячмінь – 319,724
т., горох – 22.460 т., рис –11,88 т., просо- 73,856 т,
зерно-суміш – 81,380 т, пшениця з ячменем – 39,780 т та передачі
його МОНМ Ізмаїльської ОДПІ з метою прийняття заходів щодо
реалізації безхазяйного майна та звернення грошових коштів від
реалізації до державного бюджету.
Рішення мотивоване тим, що виявлена в ході інвентаризації майно
позивач – елеватор поставив на баланс. Відповідно ст. 128 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
право власності на майно переходить з моменту
передачі речі. Згідно ст. 49 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
“Про
власність” ( 697-12 ) (697-12)
володіння майном вважається правомірним,
якщо інше не буде встановлене судом. Елеватор, як підприємство,
яке здійснює функції схову зерна, яке може бути визначене лише
родовими ознаками, в момент надходження зерна стає його
власником і може повернути стороні, яка здала зерно на схов,
зовсім інше зерно, лише того ж роду і якості (суддя Н. Рога).
В апеляційній інстанції рішення суду не оскаржувалося.
Виконком Ізмаїльської міської Ради в касаційній скарзі просить
рішення суду від 30.09 2003 скасувати і прийняти нове рішення
Скарга мотивована тим, що позивач не надав суду доказів, що
спірне майно належить йому на праві власності, а суд не здійснив
повного, всебічного та об’єктивного розгляду наявних фактів, не
проаналізував доводи представлені сторонами і не встановив що
позивач є власником спірного майна. В обгрунтування рішення суд
лише цитує окремі положення позовної заяви. Судом не вказано які
правові норми порушив відповідач при прийнятті оскаржуваного
рішення. До справи не була залучена Ізмаїльська ОДПІ, у неї не
були витребувані пояснення та матеріали, на підставі яких
виконком приймав рішення про визнання майна безхазяйним. Суд
залишив поза увагою надані відповідачем матеріали по факту
судових розглядів між сторонами, що підтверджують відсутність у
позивача порушеного права і відповідно ст. 35 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
не потребують
повторного доказування.
Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет
надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної
оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм
процесуального права, згідно з вимогами ст. 111-5 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню
частково з наступних підстав.
Відповідно ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, переглядаючи у касаційному порядку судові
рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних
обставин справи перевіряє застосування судами попередніх
інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна
інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними
обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові
господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про
достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів
над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Господарський суд має право визнати акт державного чи іншого
органу недійсним з підстав невідповідності його вимогам чинного
законодавства або визначений законом компетенції органу, який
видав цей акт. Обов’язковою умовою визнання акта недійсним є
також порушення у зв’язку з його прийняттям прав та охоронюваних
законом інтересів підприємства-позивача у справі.
Місцевий суд встановив наступне.
Відповідно Статуту ВАТ “Ізмаїльський елеватор” здійснює
діяльність по заготівлі, зберіганню сільгосппродукції, зерна,
переробляє і реалізує на внутрішньому і зовнішньому ринках.
Підприємство приймає від суб’єктів господарської діяльності
різне зерно як на зберігання так і для переробки та реалізації
та несе відповідальність за наявність майна.
У зв’язку з втратою частини документації у позивача була
проведена суцільна інвентаризація і було встановлено певну
кількість майна, на яке відсутні документація.
Виявлене майно позивач поставив на свій баланс, оскільки в
подальшому така документація може бути виявлена.
Відповідач, на підставі заяви Ізмаїльської ОДПІ, майно на яке
відсутня документація у позивача визнав безхазяйним, прийнявши
оскаржуване рішення.
Колегія суддів зазначає, що безхазяйним майно визнається з
дотриманням вимог ст. 137 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
. Безхазяйним є
майно, яке не має власника або власник якого невідомий. Заява
про визнання майна безхазяйним може пред’являтися не раніше чим
через рік після прийняття майна на облік відповідним фінансовим
органом.
Відповідно ст. 84 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
у мотивувальній частині рішення суду вказуються
обставини справи, встановлені господарським судом; причини
виникнення спору; докази, на підставі яких прийнято рішення;
доводи за якими суд відхилив докази сторін; законодавство, яким
суд керувався, приймаючи рішення.
Із змісту рішення господарського суду Одеської області не
вбачається, що суд встановлював обставини справи щодо дат
прийняття спірного майна (по кожному найменуванню) на облік ОДПІ
та з’ясовував питання про час знаходження спірного майна на
облўку ОДПІ. Не з’ясовані протиріччя: акт опису і попередньої
оцінки майна, прийнятого на облік до рішення відповідного органу
при визнанні майна безхазяйним складений в грудні 2001 року.
Визнається безхазяйним майно, вилучене також у 2002 році. Судом
не досліджені обставини та документи на їх підтвердження щодо
вимог, зазначених в Інструкції Мінфіну УРСР від 17.12.1987р.
№ 112 ( v0112201-87 ) (v0112201-87)
про порядок виявлення та обліку
безхазяйного майна.
Відповідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
господарський суд зобов’язаний всебічно, повно і
об’єктивно розглянути в судовому процесі всі обставини справи в
їх сукупності, керуючись законом.
В змісті рішення суду відсутнє посилання на норми матеріального
права, яке порушив виконком при винесенні оскаржуваного рішення
про визнання майна безхазяйним.
На підставі викладеного касаційна інстанція позбавлена
можливості перевірити юридичну оцінку обставин, що склалися при
прийнятті відповідачем оскаржуваного рішення.
З огляду на межі перегляду справи в касаційній інстанції,
остання не має права досліджувати обставини справи та докази,
надані сторонами. Це відноситься до суду першої та апеляційної
інстанції.
На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що
рішення суду від 30.09.2003 прийняте з порушенням норм
процесуального права, що відповідно ст. 111-10 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
є підставою для
скасування рішення місцевого суду.
При повторному розгляді справи необхідно встановити обставини та
ретельно дослідити докази по справі на підставі яких, керуючись
нормами матеріального права, які регулюють правовідносини з
визнання майна безхазяйним, правильно вирішити спір.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-8, 111-9 - 111-11,
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу Виконавчого комітету Ізмаїльської міської
Ради задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Одеської області від 30.09.03 у
справі № 30/199-03-5855 скасувати, справу направити на новий
розгляд до господарського суду Одеської області.