ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.02.2004 Справа N 29/289
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого-судді Плахотнюк С.О. (доповідач),
суддів: Панченко Н.П. ,
Плюшка І.А.,
розглянувши відкритого акціонерного товариства (далі –
касаційну скаргу ВАТ) “Стаханівський вагонобудівний завод”
на постанову від 28.10.2003 Донецького апеляційного
господарського суду
у справі № 29/289
за позовом ВАТ “Стаханівський вагонобудівний завод”
до ВАТ “Донецькголовпостач”
третя особа: приватне мале підприємство “Авітан”
про стягнення 58923,49 грн.,
за участю представників:
позивача Гапонова О.С.,
відповідачів: не з’явився (належним чином повідомлений),
третьої особи – Казаряна А.Н., Лець Ю.В.,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Донецької області (суддя Гаврищук
Т.Г.) від 08.07.2003 у справі № 29/289 відмовлено в задоволенні
позову ВАТ “Стаханівський вагонобудівний завод” (далі ВАТ
“СВЗ”).
Постановою Донецького апеляційного господарського суду (судді:
Скакун О.А., Колядко Т.М., Мирошниченко С.В.) від 28.10.2003
зазначене рішення залишено без змін.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду Донецької області
від 08.07.2003 та постановою Донецького апеляційного
господарського суду від 28.10.2003 ВАТ “СВЗ” подало касаційну
скаргу, у якій просить зазначені рішення та постанову скасувати
та прийняти нове рішення. Скарга обгрунтована тим, що судами
першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовані норми
матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 209, 250
ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, ст. 105 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Заслухавши доповідача, пояснення представників сторін,
перевіривши правильність застосування апеляційним господарським
судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія
Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна
скарга підлягає частковому задоволенню, прийняті рішення і
постанова – скасуванню, а Справа N 29/289 – направленню на новий
розгляд з наступних підстав:
Відмовляючи в позові ВАТ “Стаханівський вагонобудівний завод”
про стягнення з ВАТ “Донецькголовпостач” 58923,49 грн. збитків,
штрафу, спричинених продажем неякісного товару суди першої та
апеляційної інстанцій виходили з того, що позивачем при
прийманні продукції за якістю допущено порушення правил прийому,
встановлених Інструкцією П-7 про порядок приймання продукції
виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання
за якістю, яка затверджена постановою Держарбітражу при Раді
Міністрів СРСР від 25.04.1966 року № П-7. Зокрема, порушені
вимоги п. 20 Інструкції – перевірка якості продукції проведена
за участю представника громадськості, п. 23 Інструкції –
посвідчення на представника громадськості видано на місячний
термін, що не допускається.
Акт експертизи складено з порушенням строків приймання
продукції, встановлених Інструкцією № П-7, тобто, судами до
спірних взаємовідносин застосовані норми глави 23 ЦК УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
“Поставка”.
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів не
погоджується із зазначеним висновком судів попередніх інстанцій,
оскільки судами допущено порушення вимог ст. 34 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
про належність і допустимість доказів.
Належність доказів полягає у тому, що суд повинен приймати лише
ті докази, які можуть підтвердити або спростувати юридичні
факти, що мають відношення до даної справи.
Допустимість доказів означає, що суд обмежений нормами права при
виборі засобів доказування. Правила допустимості доказів на
відміну від правила належності застосовуються тільки в тих
випадках, коли законодавством встановлені певні вимоги щодо
оформлення правовідносин або тих чи інших дій.
Правильно встановивши, що між сторонами укладено договір
купівлі-продажу, судами не звернуто увагу на те, що Постановою
Верховної Ради України від 12.09.1991 року “Про порядок
тимчасової дії на території України окремих актів законодавства
Союзу РСР” передбачено, що до прийняття відповідних актів
законодавства України на її території застосовуються акти
законодавства Союзу РСР з питань, які не врегульовані
законодавством України, за умови, що вони не суперечать
Конституції і Законам України.
Згідно з роз’ясненнями президії Вищого арбітражного суду України
від 12.11.93 № 01-6/1205 ( v1205800-93 ) (v1205800-93)
(із змінами від
18.11.97, від 31.05.2002) Інструкція про порядок приймання
продукції (товарів) за якістю застосовується при вирішенні
спорів, пов’язаних з поставкою продукції і товарів неналежної
якості або некомплектних, а також в неналежній тарі (упаковці).
Застосування до спірних відносин купівлі-продажу Інструкції
№ П-7 може мати місце тоді, коли це передбачено договором з
посиланням на конкретні норми зазначеної Інструкції.
Посилання позивача на ці обставини і застосування при розгляді
цієї справи глави 20 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
(купівля-продаж
ст. 233) судами залишилось поза увагою.
Крім того, колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що
застосовуючи Інструкцію № П-7 до спірних взаємовідносин судами
допущено помилкове тлумачення деяких її положень. Зокрема, якщо
при прийомі продукції за кількістю представник громадськості
підприємства – одержувача може брати участь у прийомі не більше
двох разів на місяць, то зазначеного обмеження щодо участі
представника громадськості у прийомі продукції за якістю
Інструкція № П-7 не містить.
Не в повному обсязі з’ясовані судами інші обставини справи. Так,
у рішенні суду першої інстанції вказано, що “акт про неналежну
якість продукції, складений за участю представника
громадськості, вважається належним тільки у тих випадках, коли в
місці знаходження одержувача відповідна інспекція або бюро
товарних експертиз відсутні”. Місце знаходження покупця – це
район діяльності відповідної інспекції або бюро товарних
експертиз. Судами ці обставини не перевірені.
Враховуючи викладене, а також вимоги ст. 111-7 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
Вищий господарський суд України не має можливості
прийняти нове рішення, оскільки це потребує перевірки матеріалів
справи в повному обсязі з встановленням фактичних обставину
справи, що за межами повноважень касаційної інстанції.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-12 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ВАТ “Стаханівський вагонобудівний завод” на
постанову від 28.10.2003 Донецького апеляційного господарського
суду у справі № 29/289 задовольнити частково.
Постанову від 28.10.2003 Донецького апеляційного господарського
суду у справі № 29/289 та рішення господарського суду Донецької
області від 08.09.07.2003 скасувати.
Справу № 29/289 направити на новий розгляд до господарського
суду Донецької області.