ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.02.2004 Справа N 25/359
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого В. Овечкіна
суддів: Є. Чернова
В. Цвігун
за участю представників:
позивача Н. Ліхогод
відповідача Т. Самсонова,О. Ловейко,О.
Даніленко
розглянув касаційну скаргу ДПІ у Шевченківському районі
м. Києва
на постанову Київського апеляційного
господарського суду
у справі № 25/359
за позовом ТОВ “Альфа-Ойл”
до ДПІ у Шевченківському районі
м. Києва
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
Рішенням господарського суду м. Києва від 20.06.2003 (суддя О.
Муравйов) позов задоволено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
22.10.2003 (судді М. Новіков, А. Мартюк, І. Мачульський) рішення
суду по цій справ залишено без зміни, так як позивачем укладено
та реалізовано договір комісії, а не договір купівлі-продажу, а
отже обґрунтовано включено до бази оподаткування ПДВ на суму
108574284,09 грн., тобто не порушило п. п. 7.3.1. ст. 7 Закону
України “Про ПДВ” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Вищий господарський суд України у відкритому судовому засіданні
дослідив матеріали справи та вважає, що касаційна скарга не
підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до доповнення № 1 до контракту № 105 купівлі-продажу
товару сторони виклали преамбулу контракту та зазначили, що ТОВ
“Альфа-Ойл” при закупівлі нафтопродуктів діє на виконання
договору комісії № К-04/02 від 04.02.03 р.
Договір комісії № К-04/02 укладено ТОВ “Укртехсвіт”, яке є
комітентом та ТОВ “Альфа-Ойл”, що підписало договір в якості
комісіонера. Комітент доручив, а комісіонер зобов'язався від
свого імені та за рахунок комітента придбавати у третіх осіб та
організовувати поставку нафтопродуктів.
Укладений договір комісії відповідає ст.ст. 395, 396 Цивільного
кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
згідно яких одна сторона зобов'язана
за дорученням комітента вжити одну або декілька угод від свого
імені та за рахунок комітента. Взяте на себе доручення
комісіонер зобов'язаний виконати на умовах, найбільш вигідних
для комітента.
Спірний договір недійсним відповідно до ст. 49 Цивільного
кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
не визнавався. Скаржником не
доведено, що договір комісії є мнимою і удаваною угодою, яка
укладена з метою приховати іншу угоду, зокрема, договір
купівлі-продажу.
Чинне законодавство не обмежує права комісіонера у здійсненні
попередньої оплати по зовнішньоекономічним контрактам та не
пов'язує порядок розрахунків із певним видом цивільно-правової
угоди.
Характер правочина не може підтверджуватися веденням обліку,
звітності в тому числі таким документом як “Звіт комісіонера”.
Касаційна інстанція констатує, що при укладанні додаткової угоди
№ 1 до договору застави майнових прав від 07.04.2003 ТОВ “Альфа
- Ойл” обґрунтовано зробило посилання на договір комісії, що
додатково підтверджує взаємозв'язок між укладеними право чинами,
їх направленість на виконання договору купівлі-продажу, згідно
якого позивач діє в якості комісіонера.
Касаційна інстанція додатково звертає увагу на умову
відшкодування комісіонером витрат по реалізації договору комісії
№ К-04/02.
При таких обставинах висновки ДПІ у Шевченківському районі про
заниження податкових зобов'язань не відповідають юридичній
оцінці обставин справи, вищезазначеним нормам матеріального
права України.
Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Постанову Київського апеляційного господарського суду у справі
№ 25/359 від 22.10.2003 р. та рішення господарського суду по цій
справі залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.