ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.02.2004 Справа N 23/329
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
Головуючого судді
суддів
розглянувши касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства
“ГЗ” на рішення господарського суду м. Києва від 13.05.2003р.
у справі № 23/329 господарського суду м. Києва
за позовом Закритого акціонерного товариства “Агропромислова
компанія “НУ”
до відповідача Відкритого акціонерного товариства “ГЗ”
про стягнення 9 378,60грн.
за участю представників:
ЗАТ “Агропромислова компанія “НУ” – не з’явилися;
ВАТ “ГЗ”
в с т а н о в и л а :
Рішенням господарського суду м. Києва від 13.05.2003р. частково
задоволені позовні вимоги Закритого акціонерного товариства
“Агропромислова компанія “НУ”. Відповідно до рішення суду
поставлено стягнути з Відкритого акціонерного товариства “ГЗ” на
користь позивача 8 124грн. основної заборгованості, 138,60грн. в
рахунок 3% річних; в іншій частині провадження у справі
припинено (а.с.18-19).
18.11.2003р. Вищим господарським судом України порушено
касаційне провадження за скаргою ВАТ “ГЗ” на рішення
господарського суду м. Києва від 13.05.2003р. (а.с.54,62-63).
Оскаржуючи законність рішення господарського суду м. Києва від
13.05.2003р., скаржник вказує на порушення судом першої
інстанції при його прийнятті норм процесуального права, а саме:
- ст. 80 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, відповідно до якої
провадження у даній справі підлягало припиненню, оскільки є
рішення господарського суду, який вирішив спір між тими ж
сторонами, про той же предмет і з тих же підстав;
- суд позбавив його можливості надавати докази, відхиливши
клопотання про відкладення розгляду справи.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить
касаційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню з
наступних підстав.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 129 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
та ст. 42 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, однією з засад
судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед
законом і судом. Зміст даного принципу полягає, зокрема, у
встановленні для сторін рівних можливостей для здійснення своїх
процесуальних прав і виконання обов’язків.
В силу ст. 22 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, сторони користуються
рівними процесуальними правами. До прав сторін, зокрема,
належать права: брати участь в господарських засіданнях;
подавати докази та брати участь у дослідженні доказів; заявляти
клопотання.
При вирішенні даного спору по суті, господарський суд першої
інстанції не забезпечив позивачу можливості реалізувати вказані
процесуальні права, оскільки розглянув справу за відсутності
повноважного представника позивача.
Так, з матеріалів справи вбачається, що ухвалою господарського
суду м. Києва від 31.03.2003р. порушено провадження у даній
справі. Відповідно до вказаної ухвали, розгляд справи призначено
у судовому засіданні на 13.05.2003р. о 12 год. 00хв.(а.с.1). При
цьому, суд зобов’язав сторони, у тому числі відповідача, надати
документи і матеріали, а також визнав їх явку в судове засідання
обов’язковою.
13.05.2003р. до господарського суду м. Києва надійшло клопотання
відповідача про відкладення розгляду справи (а.с.12). У поданому
клопотання відповідач посилався на те, що не має можливості
надати витребувані судом документи в дане судове засідання.
Разом з тим, як вбачається з оскаржуваного рішення, зазначене
клопотання взагалі судом не розглядалось, його доводи до уваги
не взяті. Поряд з цим, суд зазначив, що справа розглядається за
наявними матеріалами в порядку, передбаченому ст. 75 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
Між тим, судом першої інстанції не з’ясовано поважність причин
неявки відповідача, яка визнана судом обов’язковою, та неподання
ним витребуваних документів.
Таким чином, розглянувши справу за відсутності відповідача, суд
першої інстанції не забезпечив йому рівних з відповідачем
процесуальних прав, чим допустив порушення вищезазначених норм
права, що призвело до неповного з’ясування всіх обставин справи.
Так, судом не з’ясовано чи є рішення господарського суду або
іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив
господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з
тих же підстав. Між тим, відсутність судового рішення, що
набрало законної сили, між тими ж сторонами про той же предмет,
є об’єктивною передумовою порушення провадження у справі та
здійснення її розгляду по суті.
Враховуючи наведене, рішення господарського суду м. Києва від
13.05.2003р. підлягає скасуванню, а справа передачі на новий
розгляд до суду першої інстанції.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9-
111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А :
1. Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “ГЗ”
задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду м. Києва від 13.05.2003р. у
справі № 23/329 скасувати.
3. Справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.