ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.02.2004 Справа N 17/152
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 21.04.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Козир Т.П. - головуючого, Дерепи В.І., Семчука В.В., за участю
представників сторін: позивача - Кожевнікова С.В. дов. від
03.10.2004 року N 38/11, відповідача - Гуля Г.П. дов. від
10.09.2004 року N 615, Яціва О.Р. дов. від 06.04.2004 року N 228,
розглянувши касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Фірма
"Київ - Транссервіс" на постанову Київського апеляційного
господарського суду від 15 вересня 2004 року у справі за позовом
Дочірнього підприємства "Фірма "Київ - Транссервіс" до Київського
колективного заводу безалкогольних напоїв "Росинка" про стягнення
боргу, В С Т А Н О В И В:
В квітні 2004 року Дочірнє підприємство "Фірма "Київ -
Транссервіс" звернулось до суду з позовом про стягнення боргу до
Київського колективного заводу "Росинка".
Посилаючись на невиконання відповідачем зобов'язань з
розрахунку за транспортні послуги, просив стягнути з Київського
колективного заводу "Росинка" основний борг в сумі 284 787 грн.
32 коп., інфляційні збитки - 29 048 грн. 30 коп. та 3% річних у
сумі 14 110 грн. 60 коп., а всього - 327 946 грн. 22 коп.
Рішенням господарського суду м. Києва від 13 серпня 2004 року
позов задоволено частково.
З Київського колективного заводу "Росинка" на користь
Дочірнього підприємства "Фірма "Київ - Транссервіс" стягнено за
договором N 56/01 від 1 січня 2001 року основний борг з
урахуванням індексу інфляції в сумі 139116 гривень 64 коп. і
8487 гривень 71 коп. - 3 проценти річних, за договором від 1 січня
2002 року - 167137 гривень 83 коп. основного боргу з урахуванням
індексу інфляції і 5399 гривень 51 коп. річних.
В іншій частині в позові відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
15 вересня 2004 року рішення суду скасовано в частині задоволених
позовних вимог і залишено без зміни в іншій частині.
Таким чином, в позові відмовлено в повному обсязі.
В касаційній скарзі Дочірнє підприємство "Фірма "Київ -
Транссервіс" просить скасувати постанову апеляційного
господарського суду, а рішення господарського суду м. Києва
залишити без змін, посилаючись на неправильне застосування
ст.ст. 525 та 526 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
та порушення ст.ст. 34 і
36 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Зазначає, що у справі були використані матеріали, не
пов'язані з тими договірними відносинами і зобов'язаннями, щодо
яких висувались позовні вимоги, та вважає, що апеляційним
господарським судом були допущені помилки відносно застосування
нормативно-правових актів, що стосуються правовідносин, пов'язаних
із перевезенням вантажу, а прийняті судом докази трактувались
неоднозначно з порушенням норм матеріального та процесуального
права.
Обговоривши доводи касаційної скарги, вислухавши пояснення
представників сторін, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що
касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних
підстав.
Як встановлено судом, між сторонами укладено два договори на
транспортне обслуговування: від 1 січня 2001 року N 56/1 та від
1 січня 2002 року б/н, за якими позивач зобов'язувався надавати
транспортні послуги, а відповідач - оплачувати їх протягом п'яти
банківських днів на підставі актів виконаних робіт та рахунків
позивача.
Відмовляючи в позові в цілому, суд апеляційної інстанції
прийшов до висновків про пропуск позивачем строку позовної
давності за договорами перевезення і про відсутність боргу як
такого.
Однак такі висновки суду є суперечливими і непереконливими.
Так, відмовляючи в позові через відсутність боргу, суд в
порушення ст.ст. 38, 43, 65, 84 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, не
перевірив доводи відповідача та не з'ясував, зокрема, за яким
договором відвантажувалась продукція в зворотному напрямку і чи
відповідає зарахування зустрічної однорідної вимоги ст. 217
ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, не перевірив в повному обсязі доводи
позивача і не дав їм належної оцінки.
За відсутності боргу відмова в позові в зв'язку з закінченням
строку позовної давності суперечить нормам Цивільного кодексу
України ( 435-15 ) (435-15)
.
Відмовляючи в позові в зв'язку з закінченням строку позовної
давності, суд не встановив початок і кінець його перебігу, причини
пропуску строку позовної давності і, в порушення ч. 2 ст. 80, 81
ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, не вирішив питання про можливість його
поновлення.
Не з'ясовувались вказані обставини і місцевим господарським
судом.
За таких обставин рішення суду визнати законними не можна,
тому вони підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий
розгляд до місцевого господарського суду.
При новому розгляді суду необхідно врахувати наведене, більш
ретельно перевірити доводи сторін, встановити дійсні обставини
справи і прийняти рішення відповідно до вимог закону.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу задовольнити частково.
Скасувати постанову Київського апеляційного господарського
суду від 15 вересня 2004 року та рішення господарського суду
м. Києва від 13 серпня 2004 року.
Справу передати господарському суду м. Києва на новий розгляд
в іншому складі суддів.