ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.02.2004 Справа N 14/38
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючого судді Овечкіна В.Е.,
суддів Чернова Є.В.,
Цвігун В.Л.,
розглянув
касаційну скаргу Рівненське обласне територіальне відділення
Антимонопольного комітету України
на постанову від 24.07.03 Львівського апеляційного
господарського суду
у справі № 14/38 господарського суду Рівненської
області
за позовом Приватної фірми “Фарт-Сервіс”, м. Рівне
до Рівненського обласного територіального
відділення Антимонопольного комітету України
про визнання недійсним акту ненормативного характеру
У справі взяли участь представники
позивача: Фейштер м. Д.- директор
відповідача: Біліба В.В. – голова тер. відділення, Ярчевський
Ю.Ю., Охмак Г.Ф., Солотковська О.Й.
14.01.03 Приватна фірма “Фарт-Сервіс” звернулася до
господарського суду з позовом про визнання недійсним рішення
адміністративної колегії Рівненського обласного територіального
відділення Антимонопольного комітету України від 06.12.02 № 16
“Про припинення порушення законодавства про захист економічної
конкуренції та накладання штрафу”. Зазначеним рішенням ПФ
“Фарт-Серівс” визнана такою, що вчинила порушення законодавства
про захист економічної конкуренції у вигляді дискредитації
господарюючого суб’єкта шляхом поширення неправдивих, неточних
відомостей, пов’язаних з його діяльністю господарюючого
суб’єкта, які могли завдати шкоди діловій репутації
господарюючого суб’єкта, на неї покладено штраф в розмірі 6 800
грн. та зобов’язано на протязі 30 днів з дня одержання рішення
спростувати за власний рахунок поширені нею неправдиві, неточні
відомості у статтях “Що та кого обирати, щоб не змерзнути”,
надрукованих у газетах “Афіша” та “Рівне Вечірнє”.
Рішенням господарського суду Рівненської області від 06.05.2003
позов задоволено, визнано недійсним рішення відповідача № 16 від
06.12.02 (суддя В.Марач). Рішення мотивовано недоведеністю
відповідачем того, що позивачем надавалася стаття для
опублікування в газеті “Афіша” саме в такій редакції, яка є
предметом розгляду (щодо висловлювання “котли збираються з
угорських комплектуючих”...), а також що до висловлювання
позивача в газеті “Рівне Вечірне”: “котли “Анна” є далеко не
кращої якості...” не було умисним розповсюдженням неправдивої
інформації.
Львівський апеляційний господарський суд постановою від 24.07.03
апеляційну скаргу Рівненського обласного територіального
відділення Антимонопольного комітету України залишив без
задоволення з тих же підстав (колегія суддів у складі: А.
Брайко, Л. Бившева, Т. Розваляєва).
В поданій касаційній скарзі відповідач просить скасувати
постанову Львівського апеляційного господарського суду від
24.07.03, справу передати на новий розгляд.
В скарзі вказується, що апеляційна інстанція не прийняла до
уваги ст. 59 Закону України “Про захист економічної конкуренції”
( 2210-14 ) (2210-14)
, яка визначає підстави для зміни, скасування чи
визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету
України; що попередні судові інстанції прийняли рішення по
справі без з’ясування фактичних обставин справи, а саме, що
позивач у статтях, які передав на видання до газет “Рівне
Вечірнє” та “Афіша” зазначив: “котли “Анна” є далеко не кращої
якості....” та “котли збираються з угорських комплектуючих”. За
поширення таких тверджень і було застосовано до позивача санкції
з боку органу Антимонопольного комітету України.
Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет
надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної
оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм
процесуального права, згідно з вимогами ст. 111-5 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з
наступних підстав.
Відповідно ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, переглядаючи у касаційному порядку судові
рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних
обставин справи перевіряє застосування судами попередніх
інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна
інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними
обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові
господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про
достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів
над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Судом першої та апеляційної інстанції встановлене наступне.
Рішенням адмінколегії Рівненського територіального відділення
АМК України від 06.12.02 № 16 (Справа N 05-03/7-2) визнано факт
вчинення приватною фірмою “Фарт-Сервіс” порушення законодавства
про захист економічної конкуренції, передбаченого ст. 8 Закону
України “Про захист економічної конкуренції” ( 2210-14 ) (2210-14)
у
вигляді дискредитації господарюючого суб’єкта – ТВЦ “Інстал-Буд”
шляхом поширення неправдивих, неточних відомостей, пов’язаною з
його діяльністю, які могли завдати шкоди його діловій репутації.
У відповідності до ст. 21 Закону України “Про захист від
недобросовісної конкуренції” ( 236/96-ВР ) (236/96-ВР)
на позивача накладено
штраф в розмірі 6 800 грн. та зобов’язано спростувати поширені
ним неправдиві, неточні відомості.
Рішення було прийнято за заявою ТВЦ фірми “Інстал-Буд”, яка є
представником фірми СП “Укрінтерм” що виробляє агрегати
настінних нагрівальних автоматизованих котлів “Анна-23”.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, позивач при
написанні даної статті, яку було подано до газети “Рівне
Вечірне”, користувався рейтингом якості котлів, що надруковано в
журналі “Мarkintern” (а.с.16-18). У листі фірми “Фарт-Сервіс”
№ 204 від 23.04.03 (а.с.23.04.03) було наведено технічні
характеристики котлів “Анна”, з яких вбачається, що котел “Анна”
має ККД набагато нижчий ніж інші європейські котли і що
твердження “що котли Анна” є ненайкращої якості” є особливою
думкою позивача. Судом попередньої інстанції було встановлено,
що в жодній публікації не було зазначено, що котли “Анна” є
низької якості, а вислів “далеко не найкращої якості” не є
тотожним.
Також судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачем було
подано статтю лише в газету “Рівне Вечірнє”, в якій було
зазначено, “що котли Анна” є ненайкращої якості”, а в газету
“Афіша” не надавалося, в якій було зазначено “Єдиний з
2-контурних настінних котлів “Анна”, що збирається в Україні
(угорські комплектуючі)...”, про що свідчать пояснення
(а.с.20,72).
Також попередніми судовими інстанціями встановлено, що
виробником комплектуючих для збирання котлів “Анна” є французька
фірма “Шаффото і Морі” (а.с.49).
В дозволі від 01.02.02 № 012, виданому ТВЦ “Інстал-Буд” на право
представляти інтереси фірми “Укінтерм” не зазначено, що ТВЦ
“ІнсталБуд” надається право реалізовувати, встановлювати та
обслуговувати саме 2-х контурні котли “Анна”.
За таких обставин суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що
твердження позивача, які опубліковані в газеті, не зачипають
інтереси ТВЦ “ІнсталБуд”.
Касаційною інстанцією не приймаються до уваги доводи відповідача
про те, що судом не було застосовано ст. 59 Закон України “Про
захист економічної конкуренції” ( 2210-14 ) (2210-14)
щодо неповного
з’ясування обставин справи, оскільки доводи скаржника були
предметом розгляду суду апеляційної інстанції, а тому додаткова
оцінка цих обставин не відноситься до юрисдикції касаційної
інстанції.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що підстави
для скасування постанови апеляційної інстанції відсутні.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-8, 111-9, 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Рівненське обласне територіальне відділення
Антимонопольного комітету України залишити без задоволення, а
постанову від 24.07.03 Львівського апеляційного господарського
суду у справі № 14/38 господарського суду Рівненської області –
без змін.