ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.02.2004 Справа N 03/59-1-А
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючого судді Овечкіна В.Е.,
суддів Чернова Є.В.,
Цвігун В.Л.,
розглянув
касаційну скаргу Підприємства теплових мереж
“Володимир-Волинськтеплокомуненерго”
на постанову від 16.10.03 Львівського апеляційного
господарського суду
у справі № 03/59-1-А господарського суду Волинської
області
за позовом Підприємства теплових мереж
“Володимир-Волинськтеплокомуненерго”
до Волинського обласного територіального
відділення Антимонопольного комітету України
3-тя особа Виконавчий комітет Володимир-Волинської
міської ради
про визнання частково недійсною постанови відповідача
У справі взяли участь представники:
позивача: Веремчук М.К., Будневський Г.М. – директор, Забелін
І.Б. довір. від 12.02.04 № 95
відповідача: Столярчук Н.І., Луговий С.А., Солотковська О.Й. –
довір. у справі
3-ої особа: не з’явилися
Рішенням господарського суду Волинської області від 02.06.03
позов задоволено повністю та визнано недійсним п. 2 постанови
тервідділення від 26.06.01 № 3-П щодо визнання дій підприємства
з надання послуг теплопостачання споживачам за тарифом, який не
відповідає у повному обсязі фактичним витратам, порушенням
антимонопольного законодавства України, передбаченого абз. 7
ст. 4 Закону України “Про обмеження монополізму та недопущення
недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності”
( 2132-12 ) (2132-12)
у вигляді зловживання монопольним становищем шляхом
встановлення монопольно високих цін (тарифів) на свої
товари (послуги), що призвело до порушення прав споживачів.
Рішення мотивовано тим, що встановлення тарифів на послуги
теплопостачання відповідно до ст. .28 Закону України “Про
місцеве самоврядування в Україні” ( 280/97-ВР ) (280/97-ВР)
віднесено до
компетенції виконавчого комітету Володимир-Волинської міської
ради. Відповідно, підприємство не встановлювало тарифи на свої
послуги, а тільки розробило розрахунок тарифу і подало їх на
розгляд виконавчого комітету Володимир-Волинської міської ради,
який своїм рішенням встановив тарифи на послуги теплопостачання
(судді: Л.Сініцина – головуюча, С.Бондарев, Л.Черняк).
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
16.10.2003 рішення господарського суду від 02.06.03 скасовано та
прийнято нове. В позові відмовлено. Постанову обґрунтовано тим,
що тервідділення не втручалося у сферу державного регулювання та
не визнавало тариф на послуги теплопостачання (опалення),
встановлений регулюючим органом, економічно необґрунтованим, а
тільки встановило, що Підприємство, надаючи меншу кількість
послуг за тарифом, затвердженим виходячи з більших планових
обсягів теплової енергії на опалення, фактично надавало послугу
за ціною, яка перевищувала тариф, затверджений виконавчим
комітетом Володимир-Волинської міської ради (колегія суддів у
складі: Л.Давид – головуюча, В.Кузь, С.Бойко).
В поданій касаційній скарзі Волинське обласне територіальне
відділення Антимонопольного комітету України просить скасувати
постанову від 16.10.03 та залишити в силі рішення господарського
суду Волинської області від 02.06.2003. Скарга мотивована тим,
що апеляційним судом неправильно застосовані норми матеріального
права, а саме:
- розрахунки Волинського обласного територіального відділення
АМК України не підтверджені висновками судово-бухгалтерської
експертизи;
- відповідно до п.п. 30,41,42 “Правил надання населенню
послуг...” затв. Постановою КМ України від 30.12.97 № 1497
обов’язок щодо зменшення розміру плати за послуги наступає у
виконавця лише при умові надання послуг теплопостачання, якість
яких не відповідає умовам договору. Підставою для проведення
перерахунку є акт-претензія споживача. А судом першої інстанції
не встановлено фактів надання неякісних послуг теплопостачання.
Оскільки фіксовані тарифи на послуги теплопостачання
Підприємству були встановлені Рішенням Володимир-Волинської
міської ради № 214 від 30.09.99, то судом апеляційної інстанції
невірно зроблено висновок, що відповідно до п. 37 “Правил
надання населенню послуг...” підприємство мало звернутися до
міської Ради з пропозицією щодо зменшення тарифу або погодити
порядок проведення перерахунку. Але, на думку скаржника, такий
обов’язок виникає лише при настанні певних умов, які в даному
випадку відсутні.
Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет
надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної
оцінки та повноти встановлення обставин, згідно з вимогами
ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга
підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Відповідно ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, переглядаючи у касаційному порядку судові
рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних
обставин справи перевіряє застосування судами попередніх
інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна
інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними
обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові
господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про
достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів
над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Господарський суд має право визнати акт державного чи іншого
органу недійсним з підстав невідповідності його вимогам чинного
законодавства або визначений законом компетенції органу, який
видав цей акт. Обов’язковою умовою визнання акта недійсним є
також порушення у зв’язку з його прийняттям прав та охоронюваних
законом інтересів підприємства-позивача у справі.
Суд апеляційної інстанції встановив наступне.
13.03-31.03.01 тервідділенням АМК України було проведено
перевірку Підприємства теплових мереж
“Володимир-Волинськтеплокомуненерго” та складено акт, яким
встановлено, що відповідно до розпоряджень Володимир-Волинської
міської ради від 14.10.99 № 675-рв та від 15.04.2000 № 240-рв та
відповідних наказів Підприємства від 18.10.99 № 191 та від
17.04.2000 № 46 опалювальний період в 1999-2000р.р. в місті
тривав з 17.10.99 по 14.04.2000, тобто 184 доби, що на 4 доби
менше від нормативно встановленого терміну.
При наданні послуги теплопостачання (опалення) за тарифом,
затвердженим виконавчим комітетом для населення та інших
споживачів у розмірі 0,77 грн./кв.м. , передбачалося теплове
навантаження 0,15 Гкал на 1 кв.м опалювальної площі, що на 20
відсотків менше від запланованого теплового навантаження. Це
призвело до прихованого підвищення плати за послуги
теплопостачання (опалення) для населення та інших споживачів,
так як отримавши на 20 відсотків менше теплової енергії на
опалення, вони сплатили як за послуги в повному обсязі.
Дії Підприємства були кваліфіковані тервідділенням АМК як
порушення антимонопольного законодавства, оскільки на час
прийняття тер відділенням постанови від 26.06.01 № 3-П
Підприємство не провело перерахунків за фактично надані послуги
і не звернулося до виконавчого комітету Володимир-Волинської
міської ради про перегляд діючого тарифу на теплопостачання
(опалення).
Тервідділення запропонувало Підприємству у добровільному порядку
зайве нараховану плату у розмірі 244 011 грн. відшкодувати
споживачам шляхом зменшення їх заборгованості за отримані
послуги.
Листом від 06.06.01 Підприємство повідомило тервідділення про
згоду провести такі розрахунки. 10.07.01 Підприємство сплатило
накладений тер відділенням штраф у розмірі 300 грн. у
відповідності до Закону України “Про обмеження монополізму та
недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницької
діяльності”.
16.07.02 Підприємством подано позовну заяву до господарського
суду Волинської області щодо визнання недійсною Постанови
тервідділення АМК.
Антимонопольний комітет згідно з п. 44 Правил надання населенню
послуг з водо, теплопостачання та водовідведення здійснює
контроль за дотриманням цих Правил в межах своїх повноважень.
Висновок апеляційного суду про те, що у зв’язку з тим, що
температура зовнішнього повітря в опалюваний період 2000 року
була значно вищою від нормативної, позивачу необхідно було
провести перерахунок плати споживачам за фактично надані
послуги, або звернутися до міської ради щодо перегляду тарифів,-
не грунтується на діючому законодавстві. Відповідно п. 31
зазначених вище Правил умови, за яких може зменшуватися плата за
послуги, встановлюють відповідні місцеві держадміністрації або
органи місцевого самоврядування. Ці умови не можуть зменшувати
ступінь відповідальності виконавця перед споживачем за якість
наданих послуг порівняно з вимогами, наведеними у додатку № 2 до
цих Правил.
Якщо якість наданих послуг не відповідає умовам договору, плата
за ці послуги зменшується в порядку, визначеному пунктами 41 і
42 Правил (акт-претензія споживача), тобто сторони повинні
керуватися договором (п. 37).
Попередні судові інстанції встановили, що скарг від споживачів
не надходило. А по розрахунку відповідача населенню зайво було
пред’явлено до оплати 182085 грн., як зазначено в оскаржуваній
постанові (арк. 13 т.1).
Інструктивним листом № 1 Антимонопольного Комітету України
вўд.01.2002 року (а.с. 115, том. 2) територіальним відділенням
АМК доручено ініціювати запровадження органами місцевої влади
дієвої системи проведення перерахунків за послуги з тепло,-
водопостачання з врахуванням змісту цього листа.
Відносини позивача зі споживачами-підприємствами, організаціями
регулюються Правилами користування теплової енергію (№ 825/4118
від 30.ХІ.1999). Правила обов’язкові для виконання всіма
постачальниками теплової енергії, споживачами теплової
енергії... (пункти 1.1 – 1.3). Тарифи для розрахунків між
енергопостачальною організацією та споживачами (у
т.ч. виконавцями комунальних послуг) установлюються із
розрахунку вартості 4, 19 ГДж (1Гкал) теплової енергії та не
поширюються на розрахунки споживачів-виконавців комунальних
послуг з населенням (п. 12.1.1; п. 12.1.2). У разі
недопостачання тепла енергопостачальна організація повинна в
місячний термін здійснити перерахунок оплати за фактично спожиту
теплову енергію й сповістити про це споживача в письмовій формі.
З огляду на вимоги зазначених нормативних документів, касаційна
інстанція дійшла висновку про те, що судами попередніх інстанцій
неповно досліджено фактичними обставинами справи, що до порядку
розрахунків за теплову енергію населення і окремо підприємств,
які зайво сплатили 61926 грн. (арк. 13 т.1). Поширення
апеляційним судом дії Правил користування тепловою енергією на
відносини позивача і населення помилкове і є підставою для
скасування постанови від апеляційного господарського суду
16.10.2003. Місцевий суд при винесенні рішення взагалі не вказав
нормативний акт, що регулює порядок розрахунків (перерахунків)
позивача зі споживачами-підприємствами за надану теплову
енергію.
За таких обставин касаційна інстанція позбавлена можливості
перевірити юридичну оцінку фактичних обставин справи. Прийняті у
справі рішення підлягають скасуванню.
При повторному розгляді справи необхідно з’ясувати всі обставини
справи, надати їм юридичне обгрунтування і встановити чи
відповідає вимогам діючого законодавства оскаржувана постанова
відповідача, чи порушую вона права та охоронювані законом
інтереси позивача у справі.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Підприємства теплових мереж
“Володимир-Волинськтеплокомуненерго” задовольнити частково.
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від
16.10.2003 у справі № 03/59/1-А господарського суду Полтавської
області скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду
Волинської області.