ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.02.2004 Справа N 5/40/4/5
м. Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
розглянувши касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з
обмеженою відповідальністю “О”
на рішення господарського суду Кіровоградської області від
21.08.2003р. та постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 24.11.2003р.
у справі № 5/40/4/5
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Союз А”
до Сільськогосподарського товариства з обмеженою
відповідальністю “О”
про зобов’язання відповідача повернути трактор; стягнення
54000,0 грн. боргу по орендній платі,
та за зустрічним позовом
про стягнення безпідставно отриманих коштів у сумі 11250,0 грн.
та витрат на капітальний ремонт трактора у сумі 4070,13 грн.;
припинення з.03.2001 р. дії договору оренди трактора з правом
викупу від 15.06.1998 р. та додаткової угоди до нього від
12.08.2000р.;
3-тя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору,
на стороні
позивача Мале підприємство “А”,
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ) “Союз А”
звернулося з позовом до Сільськогосподарського товариства з
обмеженою відповідальністю (СТОВ) “О” про розірвання договору
оренди з наступним викупом від 05.06.1998р., про повернення
трактора Т70-СМ № 040355 за ціною 24000,0 грн., а також
стягнення 54000,0 грн. боргу з орендної плати (З врахуванням
заяви № 82 від 15.07.2003р. (а.с.50 т.2) про зміну предмету
позову).
СТОВ “О” подало зустрічний позов до ТОВ “Союз А”. Згідно
уточненої редакції всіх заявлених зустрічних вимог, відповідач
просив суд стягнути з позивача безпідставно отримані кошти у
сумі 11250,0 грн. та витрати на капітальний ремонт трактора у
сумі 5026,30 грн.; вважати припиненою дію договору оренди
трактора з правом викупу від 15.06.1998р. та додаткової угоди до
нього від 12.08.2000р. з.03.2001р. Заявою від 27.06.2003р. № 196
(а.с.40 т.2) відповідач відмовився від другої вимоги. Заявою від
03.07.2003р. (а.с.42 т.2) відповідач зменшив розмір зустрічних
позовних вимог про стягнення витрат на капітальний ремонт
ходової трактора Т70-СМ з 5026,30 грн. до 4070,13 грн.
Рішенням господарського суду Кіровоградської області від
21.08.2003р. а процесуального права, а саме ст.ст. 43, 22, 35,
43, 62, 80 Господарського процесуального кодексу (ГПК) України.
Скаржник вбачає порушення його матеріального права і в тому, що
за оренду трактора, враховуючи і його поточний ремонт,
відповідач (орендар) сплатив більше 105000,0 грн., в той час як
балансова вартість трактора станом на 21.04.2003 р. значно менше
і складає 16440,0 грн.
З огляду на повідомлення ТОВ “Союз А” № 14 від 29.03.2001р.
(а.с.34 т.1) та ст.ст. 197, 198 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
скаржник
вважає, що кредитором за договором оренди від 05.06.1998 р. та
додатковою угодою до нього від 12.08.2000р. є МП “А” (3-тя особа
у справі).
Крім того, в порушення вимог ст.ст. 62, п. 2 ст. 80 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
суди розглянули даний позов про стягнення орендної
плати за трактор Т70-СМ та повернення трактора, в той час як є
рішення господарського суду між тими сторонами, про той же
предмет і з тих же підстав.
У касаційній скарзі скаржник наводить і інші доводи, з яких, на
його думку, оскаржувані судові акти підлягають скасуванню.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального та
процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів,
знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з
таких підстав.
Посилання скаржника на порушення судами двох інстанцій
ст.ст. 197, 198 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
колегія суддів відхиляє з
огляду на таке.
Як встановлено судами двох інстанцій і підтверджується
матеріалами справи, предметом договору уступки вимоги,
укладеного 26.03.2001р. позивачем та МП “А” (3-тя особа у
справі), є передача позивачем 3-тій особі права вимоги від
відповідача оплати вартості трактора у сумі 24000,0 грн. та
орендних платежів лише у сумі 10000,0 грн.
Рішенням господарського суду Кіровоградської області від
11.07.2002р. у справ № 4/213 (а.с.12 т.1) позовні вимоги МП “А”
до СТОВ “О” задоволено частково. Згідно рішення присуджено до
стягнення з відповідача 10000,0 грн. орендних платежів. У
задоволенні інших вимог, зокрема розірвання договору оренди та
додатку до нього, зобов’язання повернути трактор та у стягненні
ще 42000,0 грн. орендних платежів, судом відмовлено у зв’язку з
тим, що передача цих вимог МП “А” не була передбачена договором
уступки права вимоги.
Посилання скаржника на порушення судами ст.ст. 35, 62, 80 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
є безпідставними, оскільки у вирішенні
господарського спору (Справа N 4/213) брали участь інші сторони,
а саме позивач – МП “А” та відповідач – СТОВ “О”, ніж ті, які
беруть участь у даній справі. З огляду на це, не можуть бути
застосовані у даній справі приписи ст. 35 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
стосовно того, що факти, встановлені рішенням
господарського суду під час розгляду однієї справи, не
доводяться знову при вирішенні інших спорів. Тому даний позов,
як первісний, так і зустрічний, повинен грунтуватися на
відповідних доказах, що підтверджують позов. При цьому,
відповідно до ст. 33 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
кожна сторона
повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на
підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та
іншими учасниками судового процесу.
Оцінивши наявні у матеріалах справи докази та з’ясувавши всі
обставини справи в їх сукупності, судами двох інстанцій
встановлено, що позивач є належним власником орендованого
відповідачем майна, а саме трактора Т70-СМ, і заборгованість
відповідача за договором оренди за 2001р. - 2002 р. становить
60000,0 грн.
Твердження скаржника про те, що судами порушено вимоги
ст.ст. 266, 269 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, колегія суддів відхиляє з
огляду на те, що розмір орендної плати 3000,0 грн. на місяць
узгоджений сторонами додатковою угодою від 12.08.2000р., не
розірваної у встановленому чинним законодавством порядку, а спір
про зменшення розміру орендної плати на вирішення господарського
суду не передався.
Погоджується колегія суддів і з висновком судів двох інстанцій
про те, що зустрічна позовна вимога про стягнення 4070,13 грн.
не підлягає задоволенню.
Так, відповідно до ст. 264 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
наймодавець
зобов'язаний провадити за свій рахунок капітальний ремонт
зданого в найом майна, якщо інше не передбачено законом або
договором.
Згідно п. 2.2. договору оренди від 05.06.1998 р. орендатор
зобов’язаний проводити за свій рахунок експлуатаційні витрати.
В силу ч. 2 ст. 264 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
невиконання цього
обов'язку наймодавцем дає наймачеві право або зробити
капітальний ремонт, що передбачений договором чи викликається
невідкладною необхідністю, і стягнути з наймодавця вартість
ремонту чи зарахувати її в рахунок найомної плати; або розірвати
договір (стаття 270 цього Кодексу) і стягнути збитки, завдані
його невиконанням. При цьому, капітальним ремонтом звичайно
вважається ремонт, при якому здійснюється заміна чи відновлення
суттєвих деталей, конструкцій та інших частин об’єкта.
Як встановлено судами двох інстанцій, відповідач не звертався до
позивача з вимогою виконати зобов’язання по капітальному ремонту
зданого в найом майна, зокрема ремонту ходової частини трактора.
Капітальний ремонт виконується за потреби згідно з результатами
діагностики технічного стану і призначений для продовження
строку експлуатації трактора, але діагностика технічного стану
трактора не проводилася. Подані суду відповідачем акти від 1 та
4.07.2003р. (а.с.57 т.2) як доказ необхідності проведення
капітального ремонту ходової трактора, судом правомірно
відхилено з огляду на те, що акти було складено після відмови
позивача від договору оренди (лист № 199 від 05.12.2002р. а.с.75
т.1), у зв’язку з чим він в силу приписів ст. 260 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
, припинив свою дію з 05.01.2003р.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що під час
розгляду справи фактичні її обставини були встановлені судами на
підставі всебічного, повного і об’єктивного дослідження поданих
сторонами доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і
їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм
матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 – 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою
відповідальністю “О” залишити без задоволення, а постанову
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
24.11.2003р. у справі № 5/40/4/5 - без змін.