ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.02.2004 Справа N 4/239-24/11
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
розглянувши касаційну ВАТ “ЛЗ”
скаргу і додані до неї
матеріали
на постанову 02.-09.10.2003 р.
Львівського апеляційного господарського
суду
у справі № 4/239-24/11
господарського суду Львівської області
за позовом ВАТ “ЛЗ”
до ТОВ “Р”
про стягнення 20000 коп.
В С Т А Н О В И В:
Відкрите акціонерне товариство “ЛЗ” у січні 2003 року звернулося
в господарський суд Львівської області з позовом до товариства з
обмеженою відповідальністю “Р” про повернення авансового платежу
в розмірі 20000 грн.
Рішенням господарського суду Львівської області від 12.06.2003
р. у справі № 4/239-24/11 в задоволенні позовних вимог
відмовлено. Рішення мотивовано тим, що факт виконання
відповідачем робіт, передбачених угодою № 1-2002 від 17.05.02 на
створення наукою-технічної продукції, підтверджується поданими
відповідачем актами від 25.05.02 р., 18.06.02 р., 23.07.02 р. та
30.08.02 р. та поданим позивачем журналом обліку теоретичного
навчання з 23.07. по 15.08.02 р.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
02.10.-09.10.2003 року рішення господарського суду Львівської
області від 12.06.2003 у справі № 4/239-24/11 залишено без змін.
Постанова мотивована тим, що позивачем позовні вимоги не
доведено.
В своїй касаційній скарзі ВАТ “ЛЗ” просить скасувати рішення
господарського суду від 12.06.03 р. та постанову Львівського
апеляційного господарського суду від 09.10.2003 р. у справі
№ 4/239-24/11 повністю, прийняти нове рішення, яким задовольнити
позовні вимоги повністю. Скаржник вважає, що постанова від
09.10.2003 р. прийнята з порушенням та неправильним
застосуванням норм матеріального та процесуального права,
зокрема, ст.ст. 32,33 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, ст. 63 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
. Скаржник вважає, що господарські суди попередніх
інстанцій повинні були витребувати у відповідача докази
направлення позивачу актів прийому-здачі науково-технічної
продукції, чого не було зроблено, а також, що вказані вище акти
виконаних робіт підписані Максимюком Р. та Чадом І., які не мали
повноважень на представництво та дії від імені ВАТ “ЛАЗ”. Крім
того, скаржник зауважує, що Тз0В “Р” (виконавець робіт)
податкових накладних ВАТ “ЛАЗ” не надав, чим порушив права ВАТ
“ЛАЗ”, але це питання суди попередніх інстанцій залишити без
розгляду.
Заслухавши доповідача, вислухавши пояснення представника
позивача, перевіривши правильність застосування Львівським
апеляційним господарським судом норм матеріального і
процесуального права, юридичну оцінку обставин справи та повноту
їх встановлення у рішенні та постанові господарських судів
попередніх інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду
України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому
задоволенню з таких підстав.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що між
сторонами у справі 17.05.02 р. укладена угода № 1-2002 на
створення науково-технічної продукції, пунктами 2.3 та 2.4 якої
визначений порядок оплати робіт, а саме: на початку робіт
замовник (позивач у справі) перераховує аванс у сумі 20000 грн.,
надалі встановлена помісячна оплата. На виконання зазначеної
угоди позивач платіжним дорученням № 1803 від 31.05.2002 року
перерахував відповідачу авансовий платіж у сумі 20000 грн.
У розділі 3 угоди № 1-2002 від 17.05.02 р. передбачено, що
виконані роботи оформляються актом прийому-здачі
науково-технічної продукції. Такі акти виступають доказами по
цій справі, вони підтверджують наявність чи відсутність
юридичних фактів, які входять в підставу позову.
При розгляді цього спору суди попередніх інстанцій не з’ясували
всебічно і повно всі обставини, що мають значення для
правильного вирішення спору, який виник, а також не дали повної
оцінки доказів для встановлення наявності чи відсутності
обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін.
Беручи до уваги, що господарськими судами попередніх інстанцій в
порушення ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
не були всебічно і
повне розглянуті всі обставини справи та виходячи з повноважень
касаційної інстанції щодо перевірки повноти встановлення
обставин справи у рішенні або постанові господарського суду,
передбачених частиною 2 ст. 111-5 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, відсутність якої унеможливлює
правильність застосування норм матеріального права при вирішенні
спору, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла
висновку, що прийняті у справі судові рішення та постанова
підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд.
При новому розгляді справи суду першої інстанції слід взяти до
уваги викладене, всебічно і повно встановити обставини справи та
в залежності від встановленого і відповідно до чинного
законодавства вирішити спір.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 – 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України,
П О С Т А Н О В И В:
1.Касаційну скаргу ВАТ “ЛЗ” на постанову Львівського
апеляційного господарського суду від 02.-09.10.2003 р. у справі
№ 4/239-24/11 задовольнити частково.
2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від
02.-09.10.2003 р. та рішення господарського суду Львівської
області від 12.06.03 р. у справі № 4/239-24/11 скасувати, справу
№ 4/239-24/11 передати на новий розгляд до господарського суду
Львівської області.