ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.02.2004 Справа N 3/399
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
за участю представників:
позивача - присутній,
відповідача - присутній,
розглянувши у
відкритому судовому
засіданні касаційну
скаргу Миколаївської міської ради
на постанову від 02.12.2003
Одеського апеляційного господарського суду
у справі № 3
за позовом Обласного госпрозрахункового об'єднання
ринків Миколаївської облспоживспілки
"О" (надалі ОГОР "О")
до Миколаївської міської ради
про визнання недійсним рішення відповідача
від 28.02.2003 № 10/36
та про спонукання до надання земельної ділянки
ВСТАНОВИВ:
Рішенням від 29.10.2003 господарського суду Миколаївської області
позов задоволено - на підставі п.6 Постанови Верховної Ради
України "Про земельну реформу" ( 563-12 ) (563-12)
та ст. 120 Земельного
кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
скасовано рішення Миколаївської
міськради від 28.02.2003 № 10/36 та зобов'язано відповідача
здійснити відведення земельної ділянки та укласти договір оренди
земельної ділянки під ринком "П" з посиланням на внесення майна
ринку "П" вартістю 37021,31 грн. до статутного фонду ОГОР "О",
набуття останнім права власності на будівлі і споруди ринку "П" та
ухилення відповідача від розгляду питання про відведення земельної
ділянки КП "О" після направлення останнім до Миколаївської
міськради листа № 630 від 27.08.2001 з пакетом необхідних
документів.
Постановою від 02.12.2003 Одеського апеляційного господарського
суду рішення залишено без змін з тих же підстав.
Миколаївська міська рада у поданій касаційній скарзі просить
рішення та постанову скасувати, прийняти нове рішення про відмову
в позові, посилаючись на недоведеність права власності позивача на
будівлі та споруди, розташовані на території ринку "П" в м.
Миколаєві та пов'язану з цим відсутність підстав для набуття
позивачем права користування земельною ділянкою у порядку,
передбаченому ст. 120 Земельного кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
.
Окрім того, відповідач вказує на відсутність в матеріалах справи
доказів звернення позивача до міської ради про надання спірної
земельної ділянки у встановленому порядку.
Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет
правильності застосування судом першої та апеляційної інстанцій
норм матеріального і процесуального права та заслухавши пояснення
присутніх у засіданні представників сторін, дійшла висновку. що
касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувані рішення та
постанова - скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в
позові з наступних підстав.
На спірні земельні правовідносини, пов'язані з встановленням
відповідачем конкурсного порядку продажу права на оренду спірної
земельної ділянки, на якій розташований ринок "П" в м.Миколаєві,
поширюється дія ст.ст. 12, 116, 124 Земельного кодексу України
( 2768-14 ) (2768-14)
, Постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.96
№ 465 "Про впорядкування роботи продовольчих і речових ринків"
( 465-96-п ) (465-96-п)
та п.8 Указу Президента України від 12.07.95 № 608/95
"Про приватизацію та оренду земельних ділянок
несільськогосподарського призначення для здійснення
підприємницької діяльності" ( 608/95 ) (608/95)
, чим спростовуються
помилкові посилання суду апеляційної інстанції в обґрунтування
своїх висновків на ст. 120 Земельного кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
,
яка не стосується спірних відносин, оскільки з матеріалів справи
не вбачається набуття позивачем права власності на об'єкти
нерухомості - будівлі та споруди ринку "П" шляхом їх переходу у
власність ОГОР "О" від попереднього власника - держави. Судом при
прийнятті оскаржуваних рішення та постанови зафіксовано передачу в
1991 та 1993 роках всього майна, розташованого на ринку "П"
виключно на баланс Обласному об'єднанню колгоспних ринків, що не
слід ототожнювати з передачею майна ринку, в тому числі будівель
та споруд, у власність вищезгаданого об'єднання, оскільки баланс є
лише формою бухгалтерського обліку та звітності, а тому не
визначає підстав для знаходження майна у власності (володінні)
підприємства. Відсутність вибуття будівель та споруд з державної
власності вбачається також з огляду на те, що рішенням
Миколаївського міськвиконкому від 23.08.89 р. № 301 "Про заходи
покращення торгівлі на ринках м. Миколаєва" ринок було передано у
відання Миколаївській облспоживспілці, тобто не на титулі права
власності, що підтверджується листом Миколаївського міськвідділу
земельних ресурсів від 12.01.99 № 11-5-1 . В подальшому
у зв'язку з реорганізацією Обласного об'єднання колгоспних ринків
майно ринку "П" знаходилося на балансі його правонаступника -
Кооперативного підприємства "ОО".
Водночас помилковими визнаються висновки суду апеляційної
інстанції про правонаступництво ОГОР "О" стосовно майнових прав та
обов'язків КП "ОО", оскільки в Статуті позивача не
міститься жодних вказівок з цього приводу.
Зважаючи на це касаційна інстанція також відхиляє посилання суду в
оскаржуваній постанові на існування звернення позивача до
Миколаївської міськради про оформлення права користування спірною
земельною ділянкою, оскільки судом першої інстанції встановлено
направлення відповідачу листа № 630 від 27.08.2001 з пакетом
необхідних додаткових документів саме від КП "ОО", який не є
правопопередником ОГОР "О" згідно установчих документів
останнього.
За таких обставин наявне звернення КП "ОО" до Миколаївської
міськради з листом № 630 від 27.08.2001 не може породжувати
юридичних наслідків щодо спірних земельних правовідносин за участю
ОГОР "О" і Миколаївської міськради та як наслідок свідчить про
відсутність порушення прав позивача, який не позбавлений права
звернутися до суб'єкта права комунальної власності з відповідним
клопотанням про надання спірної земельної ділянки в порядку,
передбаченому ст. 16 Закону України "Про оренду землі" ( 161-14 ) (161-14)
.
Разом з тим із Статуту позивача та змін і доповнень до нього (а.с.
52-54) не вбачається передачі до статутного фонду ОГОР "О"
будівель та споруд ринку "П" чи їх включення до основних засобів
торгового комплексу "П", чим спростовуються висновки суду першої
інстанції про набуття позивачем права власності на будівлі та
споруди, розташовані на ринку "П", як на внесок засновника до
статутного фонду.
Окрім того, спірні питання права власності на будівлі і споруди
ринку "П", вибуття яких з державної власності неможливо встановити
з матеріалів даної справи, можуть бути лише предметом іншого
судового провадження, оскільки судом першої та апеляційної
інстанцій з достовірністю зафіксовано лише обставини послідовного
знаходження майна ринку "П" на балансі Обласного об'єднання
колгоспних ринків та КП "ОО", що не є достатньою підставою для
переходу права власності на будівлі і споруди ринку "П" до ОГОР
"О".
При прийнятті рішення та постанови судом не враховано, що згідно
зі ст.ст. 116, 124 Земельного кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
юридичні
особи набувають права користування земельними ділянками із земель
комунальної власності за рішенням відповідного органу місцевого
самоврядування, зокрема, шляхом укладення договору оренди.
Оспорюване рішення № 10/36 від 28.02.2003 "Про проведення конкурсу
щодо продажу права на оренду земельних ділянок
несільськогосподарського призначення для здійснення
підприємницької діяльності " прийнято відповідачем на виконання
п.8 Указу Президента України "Про приватизацію та оренду земельних
ділянок несільськогосподарського призначення для здійснення
підприємницької діяльності" від 12.07.95 № 608/95 ( 608/95 ) (608/95)
та
ч.6 ст. 16 Закону України "Про оренду землі" ( 161-14 ) (161-14)
, згідно
яких у разі надходження двох або більше клопотань на оренду однієї
й тієї самої земельної ділянки право на оренду зазначеної ділянки
може бути придбано на конкурентних засадах через проведення
земельних аукціонів, конкурсів тощо в порядку, який визначається
відповідними радами.
Водночас колегія вважає помилковим відхилення судом апеляційної
інстанції постанови КМ України № 465 від 29.04.96 "Про
впорядкування роботи продовольчих і речових ринків" ( 465-96-п ) (465-96-п)
як такої, що не може бути застосована до спірних правовідносин з
мотивів встановлення нею порядку створення нових
ринків та приватизації на конкурентних засадах знов виділених
земельних ділянок, оскільки такі висновки суду ґрунтуються на
довільному звуженому тлумаченні змісту зазначеної постанови
Кабінету Міністрів України та не враховують тих обставин, що
згідно абзацу 3 пункту 1 цієї постанови передбачено вирішити
питання про відведення земельних ділянок для розміщення ринків та
здійснити їх приватизацію на конкурентних засадах відповідно до
Указу Президента України від 12.07.95 № 608/95 ( 608/95 ) (608/95)
.
Тобто зазначеною постановою Кабінету Міністрів України не
розмежовано, що земельні ділянки мають відводитися для розміщення
новостворених чи вже функціонуючих ринків.
Висновки суду першої та апеляційної інстанцій про наявність
підстав для задоволення позову по суті ґрунтуються на наведених
обставинах переходу до позивача права власності на будівлі і
споруди ринку "П" та помилковому ототожненні знаходження цих
будівель у власності та на балансі юридичної особи, який не
визначає підстав знаходження майна у власності (володінні)
підприємства.
З огляду на це, касаційна інстанція вважає, що при прийнятті
відповідачем рішення від 28.02.2003 № 10/36 не порушувалися
майнові права та охоронювані законом інтереси позивача, що
обумовлено недотриманням позивачем порядку надання земельної
ділянки та укладення договору оренди землі шляхом попереднього
подання потенційним орендарем до органу місцевого самоврядування
відповідної заяви (клопотання), який встановлено ст. 16 Закону
України "Про оренду землі" ( 161-14 ) (161-14)
.
Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку про
помилкове застосування судом першої та апеляційної інстанцій до
спірних правовідносин норм матеріального та процесуального права,
в зв'язку з чим оскаржувані рішення та постанова підлягають
скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні
позовних вимог.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 116, 124 Земельного
кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
, ст. 16 Закону України "Про оренду
землі" ( 161-14 ) (161-14)
, ст.ст. 111-5, 111-7, п.2 ст. 111-9 ч.1 ст.
111-10 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
суд
ПОСТАНОВИВ:
Рішення від 29.10.2003 господарського суду Миколаївської області
та постанову від 02.12.2003 Одеського апеляційного господарського
суду у справі № 3 скасувати.
В позові відмовити.
Стягнути з позивача на користь відповідача 42 грн. 50 коп. витрат
по держмиту, сплаченому за перегляд справи в порядку касації.
Наказ доручити видати господарському суду Миколаївської області.
Головуючий , суддя
Судді