ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАїНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.02.2004 Справа N 2-15/9845-2003
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючого судді Овечкіна В.Е.,
суддів Чернова Є.В.,
Цвігун В.Л.,
розглянув
касаційну скаргу Сакського міського районного центра
зайнятості
на постанову від 23.09.03 Севастопольського апеляційного
господарського суду
у справі № 2-15/9845-2003 господарського суду АР Крим
за позовом Сакської міжрайонної прокуратури в інт.
держави в особі Сакського міського районного
центра зайнятості
до ВАТ “Племзавод “Кримський”
про стягнення 40 641 грн.
За участю представників:
позивача: не з’явилися
відповідача: Емченко Л.О., довір. від 16.02.04 № 165
Сакський міжрайонний прокурор зврнувся з позовом до
господарського суду Автономної Республіки Крим в інт. держави в
особі Сакського міського районного центра зайнятості та просить
стягнути з ВАТ “Племзавод “Кримський” заборгованість по оплаті
страхових внесків до Фонду загальнообов’язкового державного
соціального страхування на випадок безробіття за період
з.01.2000 р. по квітень 2003р.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від
14.07.03р. у задоволенні заявленого позову відмовлено. Рішення
мотивовано посиланням на підпункт 2.1.3 пункту 2.1 статті 2
Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”
( 2181-14 ) (2181-14)
(із змінами, внесеним Законом України від 20.02.2003
№ 550-IV ( 550-15 ) (550-15)
), яким визначено, що органи фондів
загальнообов'язкового державного соціального страхування
відносяться до контролюючих органів і не наділені повноваженнями
по застосуванню заходів з погашення податкових зобов’язань
(суддя Т.В.Дадинська).
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду
від 23.09.03р. рішення господарського суду Автономної Республіки
Крим від 14.07.03р. залишено без змін з тих же підстав (колегія
суддів: Т.Видашенко, Л.Заплави, Т.Фенько).
Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, позивач
звернувся з касаційною скаргою та просить їх скасувати, а
заявлені позовні вимоги задовольнити. При цьому, позивач
посилається на те, що до набрання чинності Законом України “Про
внесення змін до Закону України “Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами” від 20.02.2003 № 550-IV органи Фонду
загальнообов'язкового державного соціального страхування на
випадок безробіття (далі – Фонд) до контролюючих органів не
відносились, тому заборгованість, яка виникла до набрання
чинності названим Законом від 20.02.2003, підлягала стягненню у
загальному судовому порядку.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оспорюваних судових актів, дійшла висновку,
що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судовими інстанціями у справі встановлено, що:
- відповідач зареєстрований в Сакському міському районному
центрі зайнятості як платник внесків на загальнообов'язкове
державне соціальне страхування на випадок безробіття за
№ 11200312;
- відповідач має заборгованість зі сплати внесків у Фонд
загальнообов'язкового державного соціального страхування на
випадок безробіття у сумі 40641грн. за період з.01.2000 р. по
квітень 2003р.;
- частково заборгованість у зазначеній сумі утворилася до
набрання чинності Законом України “Про внесення змін до Закону
України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами” ( 550-15 ) (550-15)
від
20.02.2003 № 550-IV;
- Позивач звернувся з позовом 10.06.03.
Причиною спору у даній справі стало, на думку позивача,
невиконання відповідачам зобов’язань зі сплати внесків у Фонд
загальнообов'язкового державного соціального страхування на
випадок безробіття.
Правовідносини зі сплати внесків у Фонд загальнообов'язкового
державного соціального страхування на випадок безробіття
регулюються Законом України “Про загальнообов’язкове державне
соціальне страхування на випадок безробіття” ( 1533-14 ) (1533-14)
від
02.03.2000 № 1533-III. Розмір внесків встановлений Законом
України “Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового
державного соціального страхування” ( 2213-14 ) (2213-14)
від 11.02.2001
№ 2213-III.
Порядок нарахування внесків та їх сплати регулюється Інструкцією
про порядок обчислення і сплати внесків на загальнообов'язкове
державне соціальне страхування на випадок безробіття та обліку
їх надходження до Фонду загальнообов'язкового державного
соціального страхування України на випадок безробіття
( z0030-01 ) (z0030-01)
, затвердженою наказом Міністерства праці та
соціальної політики України від 18.12.2000 року № 339 та
зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 16.01.2001
№ 30/5221.
Відповідно до пункту 7.1 названої Інструкції ( z0030-01 ) (z0030-01)
контроль за правильним нарахуванням, своєчасним і повним
перерахуванням та надходженням страхових внесків здійснюється
центрами зайнятості шляхом проведення планових перевірок.
Попередніми судовими інстанціями встановлено наявність
заборгованості у відповідача зі сплати внесків у Фонд
загальнообов'язкового державного соціального страхування на
випадок безробіття в сумі 40641 грн.
Пунктом 9.1 Інструкції ( z0030-01 ) (z0030-01)
визначено відповідальність
роботодавця за несвоєчасність сплати та неповну сплату страхових
внесків. У разі несвоєчасної сплати страхових внесків
страхувальники сплачують суму донарахованих контролюючим органом
страхових внесків (недоїмки), штраф та пеню.
У преамбулі Закону України “Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
зазначено, що цей Закон є спеціальним
законом з питань оподаткування, який установлює порядок
погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед
бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів
(обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне
пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне
соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних
санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими
органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної
діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів
стягнення.
Підпунктом 2.1.3 пункту 2.1 статті 2 названого Закону
( 2181-14 ) (2181-14)
до контролюючих органів віднесено органи фондів
загальнообов'язкового державного соціального страхування -
стосовно внесків на загальнообов'язкове державне соціальне
страхування, у межах компетенції цих органів, встановленої
законом.
Підпунктом 2.2.1 пункту 2.1 статті 2 цього Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
визначено, що контролюючі органи мають право здійснювати
перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та
сплати лише стосовно тих податків і зборів (обов'язкових
платежів), які віднесені до їх компетенції цим пунктом.
До органів, що уповноважені здійснювати заходи з погашення
податкового боргу (органи стягнення) відносяться, відповідно до
підпункту 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону України “Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
, виключно податкові
органи, а також державні виконавці у межах їх компетенції.
Отже колегія суддів Вищого господарського суду України вважає
прийняті судові рішення такими, що відповідають нормам
матеріального та процесуального права.
Посилання позивача на те, що заборгованість виникла до набрання
чинності Законом України “Про внесення змін до Закону України
“Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами” ( 550-15 ) (550-15)
від
20.02.2003 № 550-IV і тому органи Фонду загальнообов'язкового
державного соціального страхування на випадок безробіття, які до
набрання чинності названим Законом від 20.02.2003 до
контролюючих органів не відносилися, мають право звертатися до
суду з позовом, не можуть бути взяті до уваги.
Правовідносини, пов’язані із сплатою внесків у Фонд
загальнообов'язкового державного соціального страхування на
випадок безробіття, виникли, як встановлено попередніми судовими
інстанціями, до набрання чинності Законом України “Про внесення
змін до Закону України “Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами” ( 550-15 ) (550-15)
від 20.02.2003 № 550-IV. Однак вчинення
Сакською міжрайонною прокуратурою в інт. держави в особі
Сакського міського районного центра зайнятості процесуальної
дії, а саме подання ним позову, відбулося 10.06.2003, тобто
після набрання чинності названим Законом від 20.02.2003.
Внесення змін до Закону України “Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
змінило порядок стягнення цієї
заборгованості, а тому висновок суду про те, що Сакський міській
районний центр зайнятості не є органом стягнення є правильним.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Сакського міського районного центру зайнятості
залишити без задоволення, постанову від 23.09.03
Севастопольського апеляційного господарського суду у справі
№ 2-15/9845-2003 господарського суду АР Крим – без змін.