ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16.02.2004 Справа N 37/52
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - судді
суддів
розглянувши у відкритому Нікопольського учбово-виробничого
судовому засіданні касаційну підприємства Дніпропетровського
скаргу учбово-виробничого підприємства "Л"
Українського товариства сліпих
на постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 12.12.2003
у справі № 37/52
господарського суду Дніпропетровської області
за позовом Нікопольського учбово-виробничого
підприємства Дніпропетровського
учбово-виробничого підприємства "Л"
Українського товариства сліпих
до Нікопольської об'єднаної державної
податкової інспекції
про визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення,
за участю представників від:
позивача
відповідача
УТОС Нікопольське учбово-виробниче підприємство звернулось з
позовом до господарського суду про визнання частково недійсним
податкового повідомлення-рішення Нікопольської ОДПІ
№ 0000112370/0/11258/23-7 від 27.05.2002 на суму 75 789, 72 грн.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
10.10.2003 у справі № 37/52 визнано недійсним податкове
повідомлення-рішення Нікопольської ОДПІ № 0000112370/0/11258/23-7
від 27.05.2002 на суму 68 504, 43 грн..
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
12.12.2003 рішення господарського суду Дніпропетровської області
від 10.10.2003 скасовано, в позові відмовлено.
УТОС Нікопольське учбово-виробниче підприємство, звертаючись з
касаційною скаргою, не погоджується з постановою апеляційного
господарського суду, тому просить її скасувати, а рішення
місцевого господарського суду залишити без змін, посилаючись на
допущені судом апеляційної інстанції порушення норм процесуального
права, а саме, ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, мотивація яких викладена в касаційній скарзі.
Заслухавши представників сторін, проаналізувавши правильність
застосування господарським судом норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду
України,
В С Т А Н О В И Л А :
Як слідує з матеріалів справи та встановлено в судових актах, що
за наслідками перевірки складено акт № 11/23-7 від 15.05.2002 про
результати позапланової перевірки Учбово-виробничого підприємства
Українського товариства сліпих з питань дотримання вимог валютного
законодавства по експортним контрактам № 1 від 30.12.1997 з ТОВ
"В" (Росія) та № 4 від 27.01.1998 ЗАТ "К" (Росія) на підставі
листа НФ АКБ "У", яким зафіксовано порушення вимог валютного
законодавства, а саме, ст. 1 Закону України "Про порядок
здійснення розрахунків в іноземній валюті" та п. 2.8 ст. 2
Положення про валютний контроль ( z0209-00 ) (z0209-00)
, затвердженого
Постановою правління НБУ від 08.02.2000 № 49.
За наслідками перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення
від 27.05.2002 № 0000112370/0/11258/23-7, за яким
Учбововиробничому підприємству Українського товариства сліпих
визначено суму податкового зобов'язання - пеня за порушення
термінів розрахунків в сфері зовнішньоекономічної діяльності
загальною сумою 132 102, 12 грн..
Звертаючись з позовом до господарського суду, позивач висуває
вимоги щодо визнання частково недійсним вищезазначеного
податкового повідомлення-рішення в сумі 75 789, 72 грн., мотивуючи
свою позицію тим, що: по-перше, рішенням господарського суду
Дніпропетровської області у справі № А28/126 від 24.09 -
10.10.2002 вищенаведене податкове повідомлення-рішення визнане
недійсним в частині нарахування пені в сумі 7 285, 29 грн. за
порушення строків розрахунків в іноземній валюті по контракту № 4
від 27.01.1998 з ЗАТ "К" (Росія), залишеним без змін постановою
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.12.2002
та постановою Вищого господарського суду України від 17.03.2002;
по-друге, позивач вважає, що відповідно до ВМД вантаж по контракту
№ 1 від 30.12.1997 з ТОВ "В" (Росія) був переміщений через митну
територію України 30 січня 1998 р., пеня за порушення строків
розрахунків в іноземній валюті підлягає нарахуванню в межах 1095
днів, тобто в даному випадку у строк до 30 січня 2001 р.. Однак,
за період з 30.01.1998 по 31.12.1999 пеня по вказаному контракту
була списана на підставі пп. 18.1.3 ст. 18 Закону № 2181
( 2181-14 ) (2181-14)
, тому пеня підлягає нарахуванню лише за період з
07.01.2000 (як визначено відповідачем в акті перевірки) по
30.01.2002, що складає суму 56 312, 40 грн..
Місцевий господарський суд, задовольняючи позовні вимоги позивача,
обґрунтовував свою позицію виходячи з такого, що спірне податкове
повідомлення-рішення прийнято 27.05.2002, тобто поза межами строку
встановленого ст. 15 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, у зв'язку з чим суд визнав за
необхідне застосувати до даних правовідносин положення зазначеної
правової норми, оскільки пеня за порушення термінів розрахунків в
сфері зовнішньоекономічної діяльності є зобов'язанням перед
бюджетом і є законодавчо встановлений обов'язок платника податку
подавати відповідні декларації.
Разом з тим, місцевий господарський суд, визнав необґрунтованими
посилання відповідача щодо відсутності у позивача права повторного
звернення до суду за спірним повідомленням-рішенням, оскільки
вважає, що попередньо прийняті судові рішення (на які позивач
посилається в позовній заяві), відповідно до яких в частині
нарахування пені за спірним контрактом в позові позивачу
відмовлено, за предметом позовних вимог зі строком давності не
пов'язані, у зв'язку з чим заперечення відповідача в даній справі
судом не прийняті.
Апеляційний господарський суд, скасовуючи рішення місцевого
господарського суду та відмовляючи в позові, дійшов висновку про
те, що в позові підприємству повинно бути відмовлено, оскільки
часткова законність оскаржуваного повідомлення-рішення вже
встановлена рішенням суду, що набрало чинності і до скасування
цього рішення відсутні підстави для визнання повідомленнярішення
незаконним, з посиланням на приписи ч. 2 ст. 35 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, перевіривши
матеріали справи та висновки, встановлені судом апеляційної
інстанцій, їх відповідність чинному законодавству, приходить до
висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних
підстав.
Строки та підстави для нарахування пені за порушення термінів
розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності врегульовані
спеціальним нормативно-правовим актом - Законом України 185/94-ВР
від 23.09.1994 "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній
валюті" ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
, згідно ч. 1 та 5 ст. 4 порушення
нерезидентами термінів, передбачених ст. 1 і 2 цього Закону
( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
, тягне за собою стягнення пені за кожний день
прострочення у розмірі 0, 3 відсотка суми неодержаної виручки
(митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті,
перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом
Національного банку України на день виникнення заборгованості.
Державні податкові інспекції вправі за наслідками документальних
перевірок безпосередньо стягувати з резидентів пеню, передбачену
цією статтею.
Таким чином, підставою для визначення податкового зобов'язання
платнику податків у вигляді пені за порушення термінів розрахунків
у сфері зовнішньоекономічної діяльності є результати
документальної перевірки резидента України, а не факт надання
декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать
резиденту України і знаходяться за її межами, а пеня за порушення
термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності
нараховується за кожний день прострочення, незалежно від перебігу
строку виникнення заборгованості. Підстави для зупинення термінів,
передбачених статтями 1 і 2 Закону України "Про порядок здійснення
розрахунків в іноземній валюті" ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
визначені у частинах
2, 3, 4 ст. 4 цього Закону.
З огляду на те, що УТОС Нікопольське учбово-виробниче підприємство
не подано доказів про наявність підстав для зупинення термінів,
передбачених статтями 1 і 2 Закону України "Про порядок здійснення
розрахунків в іноземній валюті" ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
, то нарахування
Нікопольською ОДПІ пені за порушення термінів розрахунків у сфері
зовнішньоекономічної діяльності відповідає вимогам чинного
законодавства України.
Згідно з пп. 18.1.3 ст. 18 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
списанню з платників податків
підлягають пеня та штрафні санкції, нараховані на податковий борг,
визначений у підпунктах 18.1.1 та 18.1.2 цього пункту, та
несплачені до дня набрання чинності цією статтею, у тому числі
пеня та штрафні санкції, нараховані у зв'язку з порушенням строків
розрахунків під час здійснення операцій у сфері
зовнішньоекономічної діяльності.
Крім того, правомірність проведення Нікопольською ОДПІ
позапланової документальної перевірки підприємства у відповідності
до вимог п. 3 "д" Указу Президента України № 817/98 ( 817/98 ) (817/98)
від
23.07.1998, а відповідно і правомірність винесення податкового
повідомлення-рішення № 0000112370/0/11258/23-7 від 27.05.2002
підтверджуються наявними матеріалами справи та встановленими
обставинами, а також постановою Вищого господарського суду України
від 17.03.2003 у справі № А 28/126 господарського суду
Дніпропетровської області.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1 ч. 1 ст.
111-9, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу Нікопольського учбово-виробничого підприємства
Дніпропетровського учбово-виробничого підприємства "Л"
Українського товариства сліпих від 23.12.2003 № 448 залишити без
задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 12.12.2003 у справі № 37/52 - залишити без
змін.