ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16.02.2004 Справа N 23-13/129-03-3789
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - судді
суддів
розглянувши у відкритому Ізмаїльської об'єднаної
судовому засіданні касаційну державної податкової інспекції
скаргу
на постанову Одеського апеляційного
господарського суду від
27.11.2003
у справі № 23-13/129-03-3789
господарського суду Одеської області
за позовом Ізмаїльської об'єднаної
державної податкової інспекції
до Суб'єкта підприємницької
діяльності С-на В.О.
про стягнення бюджетної
заборгованості на суму 17 744, 00
грн.,
та за зустрічним позовом
Суб'єкта підприємницької
діяльності С-на В.О.
до
Ізмаїльської об'єднаної
державної податкової інспекції
про
визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення,
за участю представників сторін від:
позивача
відповідача не з'явились
Господарський суд Одеської області рішенням від 22.08.2003 в
позовних вимогах ДПІ відмовив та задовольнив зустрічні позовні
вимоги.
Рішення місцевого господарського суду залишене без змін постановою
Одеського апеляційного господарського суду від 27.11.2003.
Не погоджуючись із прийнятими у справі судовими актами,
Ізмаїльська ОДПІ звернулась до Вищого господарського суду України
з касаційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду
Одеської області від 22.08.2003 та постанову Одеського
апеляційного господарського суду від 27.11.2003 скасувати,
прийняти нове рішення, яким відмовити СПД С-на В.О. у задоволенні
зустрічного позову та стягнути з останнього податкову
заборгованість в сумі 17 744, 00 грн..
Обґрунтовуючи касаційну скаргу Ізмаїльська ОДПІ посилається на
неправильне застосування судом норм матеріального та
процесуального права з мотивів викладених у касаційній скарзі.
Заслухавши представника податкової інспекції, перевіривши юридичну
оцінку обставин справи та повноту їх встановлення господарськими
судами попередніх інстанцій, проаналізувавши правильність
застосування матеріального та процесуального права, колегія суддів
Вищого господарського суду України,
В С Т А Н О В И Л А :
Підприємець С-н В.О. знаходився на опрощеній системі оподаткування
в І кварталі 2001 р.. В подальших податкових періодах він мав
подати до Ізмаїльської ОДПІ заяви про продовження дії свідоцтва та
платіжні документи, які б свідчили про відсутність заборгованості
у попередніх періодах, а також сплату єдиного податку на наступний
період не менш ніж на один місяць. С-н В.О. цього не зробив, що на
думку податкової інспекції свідчило про відсутність наміру
підприємця сплачувати податки за спрощеного системою оподаткування
в подальшому.
Податкова інспекція провела планову перевірку за наслідками якої
нарахувала прибутковий податок в розмірі 17 744, 00 грн..
Повідомлення про це було вручено підприємцю, який мав сплатити
борг добровільно у визначений термін. Оскільки цього не сталося,
інспекція звернулась з відповідним позовом до суду. Підприємець
звернувся із зустрічним позовом до податкової інспекції про
визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 76/9637 від
09.08.2002.
Ухвалючи рішення, суд виходив з того, що згідно ст. 2 Декрету
Кабінету Міністрів "Про прибутковий податок з громадян" ( 13-92 ) (13-92)
від 26.12.1992 (із змінами та доповненнями) об'єктом оподаткування
прибутковим податком у громадян є сукупний оподатковуваний доход
за календарний рік, одержаний з різних джерел на території України
і за її межами. При визначенні сукупного доходу враховуються
доходи в грошовій і натуральній формі. Доходи в натуральній формі
обчислюються за вільними (ринковими) цінами, якщо інше не
передбачено цим Декретом. Відповідно до ст. 13 названого Декрету
КМУ ( 13-92 ) (13-92)
оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані
протягом календарного року від здійснення підприємницької
діяльності без створення юридичної особи, а також інші доходи
громадян не передбачені як об'єкти оподаткування в розділах ІІ і
ІІІ цього Декрету ( 13-92 ) (13-92)
оподатковуваним доходом вважається
сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки
у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими
витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу.
Підприємець надав належні докази суду, а тому останній ухвалив
обґрунтоване рішення, яке відповідає фактичним обставинам справи,
матеріалам (доказам) та чинному податковому законодавству. Вищий
господарський суд України не вбачає підстав для задоволення
касаційної скарги податкової інспекції.
В касаційній скарзі податкова інспекція не зазначає в чому
полягають порушення судом норм права та не робить посилання на
матеріали справи, а лише констатує, що суд оцінює докази
відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
Вищий господарський суд України не вправі переоцінювати докази,
давати їм іншу оцінку, ніж це зробив місцевий чи апеляційний суд,
витребувати їх, якщо сторони їх не надали місцевому або
апеляційному суду.
Відтак, Вищий господарський суд України не має підстав для
скасування постанови апеляційного суду. У податкової інспекції
відсутні були підстави для стягнення з суб'єкта підприємницької
діяльності - фізичної особи С-на В.О. заборгованості перед
бюджетом прибуткового податку в сумі 17 744, 00 грн., оскільки, як
свідчать матеріали справи, відсутній сам борг.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1 ч. 1 ст.
111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу Ізмаїльської об'єднаної державної податкової
інспекції № 16112/10-009-918 від 29.12.2003 залишити без
задоволення, а постанову Одеського апеляційного господарського
суду від 27.11.2003 у справі № 23/13/129-03-3789 - без змін.