ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

                        П О С Т А Н О В А

                          ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.02.2004                              Справа N 14/341-03-8770

  Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді

суддів

розглянувши у відкритому       Державної податкової інспекції у

судовому засіданні касаційну   Суворовському районі м. Одеси

скаргу

на рішення                     господарського суду Одеської

                               області від 19.12.2003

у справі                       №   14/341-03-8770

господарського суду            Одеської області

за позовом                     Товариства з обмеженою

                               відповідальністю "Е"

до                             Державної податкової інспекції у

                               Суворовському районі м. Одеси

 про                           визнання недійсними податкових

                               повідомлень-рішень,

                   за участю представників від:

позивача

відповідача   не з'явились

Рішенням господарського суду Одеської області від 19.12.2003 позов

ТОВ    "Е"    задоволено:     визнано     недійсними     податкові

повідомлення-рішення      ДПІ  у  Суворовському  районі  м.  Одеси

№ 0000852600 та № 0000842600 від 03.09.2003.

Не погоджуючись із судовим рішенням, ДПІ у Суворовському районі м.

Одеси   звернулась   до   Вищого  господарського  суду  України  з

касаційною скаргою, оскільки вважає, що зазначене рішення підлягає

скасуванню,   з   мотивів   порушення   господарським  судом  норм

матеріального та процесуального права, а саме ст.ст. 4,  4-2, ч. 3

ст.  27,  38,  43    Господарського процесуального кодексу України

( 1798-12 ) (1798-12)
        ,  а також п.  4.1 ст.  4 та пп.  11.3.1 п. 11.3 ст. 11

Закону      України   "Про   оподаткування  прибутку  підприємств"

( 283/97-ВР ) (283/97-ВР)
         та пп.  7.3.1 п.  7.3  ст.  7  Закону  України  "Про

податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
        .

Заслухавши суддю-доповідача,         представника        позивача,

проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм

матеріального  та  процесуального  права,  колегія  суддів  Вищого

господарського  суду  України  вважає,  що  касаційна  скарга   не

підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарським судом   на   підставі   ретельної  юридичної  оцінки

встановлено,  що ТОВ "Е" уклало угоду купівлі-продажу № 26101  від

26.10.01  року  з  ТОВ  "К",  згідно  до  якої  ТОВ  "Е" виступило

"продавцем", а ТОВ "К" - "Покупцем".

За    договором купівлі-продажу № 26101від 26.10.2001 складено акт

№ 3477/20-0/30646360,  згідно  якого позивач не сплатив податок на

прибуток на суму 74 017,  20 грн.  та податок на додану вартість в

сумі 49 345, 99 грн..

Господарський суд першої інстанції на підставі ретельної юридичної

оцінки угоди та інших наявних у справі доказів  встановлений  факт

невиконання угоди, оскільки судно не продавалось і право власності

на судно залишено за ТОВ "Е".

Колегія відхиляє  порушені  податковою  інспекцією  питання   щодо

незгоди з рішенням,  оскільки ці посилання є по суті запереченнями

щодо оцінки  господарським  судом  доказів  по  справі,  а  згідно

імперативних вимог ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу

України ( 1798-12 ) (1798-12)
         касаційна інстанція не  має  права  вирішувати

питання про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази

та додатково перевірити наявні у справі докази.

Водночас не заслуговують на увагу посилання  податкової  інспекції

на нібито порушення господарським судом питання щодо незалучення в

якості третьої особи ТОВ "К", оскільки наведене питання вирішено в

рішенні господарського суду.

Зважаючи на  викладене,  колегія дійшла висновку про правомірність

застосування місцевим господарським судом до спірних правовідносин

норм   чинного   законодавства  та  відсутністю  будьяких  підстав

вважати,  що судом помилково  застосовані  норми  матеріального  і

процесуального права.

Враховуючи викладене,  колегія  дійшла  висновку про правомірність

застосування місцевим господарським судом до спірних правовідносин

норм   чинного   законодавства  та  відсутністю  будьяких  підстав

вважати,  що судом помилково  застосовані  норми  матеріального  і

процесуального права.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, п. 1

ч.  1    ст.  111-11 Господарського процесуального кодексу України

( 1798-12 ) (1798-12)
        , Вищий господарський суд України, -

                      П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу  Державної  податкової  інспекції у Суворовському

районі м.  Одеси  від  25.12.2003  №  16707/9/10-07  залишити  без

задоволення,  а  рішення  господарського суду Одеської області від

19.12.2003 у справі № 14/341-03-8770 - без змін.