ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16.02.2004 Справа N 07/2939
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - судді
суддів
розглянувши у відкритому Державної податкової інспекції у
судовому засіданні касаційну м. Черкаси
скаргу
на постанову Київського апеляційного
господарського суду від 11.12.2003
у справі № 07/2939
господарського суду Черкаської області
за позовом Акціонерно-комерційного банку
соціального розвитку "У" в особі
Черкаської обласної філії АКБ "У"
до Державної податкової інспекції у
м. Черкаси
про визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення,
за участю представників від:
позивача
відповідача
Рішенням господарського суду Черкаської області від 13.10.2003
позов задоволено повністю: визнано недійсним податкове
повідомлення-рішення ДПІ у м. Черкаси від 12.06.2003
№ 0006171800/0.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
11.12.2003 рішення місцевого господарського суду залишено без
змін.
ДПІ у м. Черкаси, звертаючись з касаційною скаргою, просить
скасувати рішення господарського суду Черкаської області та
постанову Київського апеляційного господарського суду, та прийняти
нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позову,
оскільки вважає, що судовими інстанціями допущено порушення норм
матеріального права, а саме: ст.ст. 1, 39 Закону України "Про
відходи" ( 187/98-ВР ) (187/98-ВР)
, мотивація яких викладена в касаційній
скарзі.
Колегія суддів, заслухавши представників сторін, вивчивши
матеріали справи та проаналізувавши правильність застосування
судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті
оспорюванного судового рішення,
В С Т А Н О В И Л А :
Державною податковою інспекцією у м. Черкаси була проведена
документальна перевірка Черкаської обласної філії АКБ "У" з питань
дотримання податкового та валютного законодавства за 2000 рік,
2001 рік та І півріччя 2002 р., про що складено акт від 12.06.2003
№ 48/23-607/09354018.
За наслідками перевірки ДПІ у м. Черкаси прийнято податкове
повідомлення-рішення від 12.06.2003 № 0006171800/0, яким
Черкаській обласній філії АКБ "У" визначено суму податкового
зобов'язання - збір за забруднення навколишнього середовища
загальною сумою 8 724, 47 грн. (основний платіж - 5 861, 31 грн.
та штрафні (фінансові) санкції - 2 863, 16 грн.).
Звертаючись з позовом до господарського суду, позивач вважає, що
ДПІ у м. Черкаси неправомірно встановлено порушення з його боку
норм податкового законодавства та донараховано збір за забруднення
навколишнього природного середовища, оскільки сплату збору за
забруднення від розміщення відходів повинно здійснювати
підприємство (що має спеціальний дозвіл на проведення діяльності з
утилізації та розміщення відходів та має спеціально виділенні для
цього місця), яке проводить за договором з філією розміщення
відходів, що утворюються в результаті її господарської діяльності.
Апеляційний господарський суд, підтримуючи рішення місцевого
господарського суду, дійшов висновку про правомірність вимог
позивача, обґрунтувавши свою позицію з цього питання тим, що,
поперше, відповідачем не надано доказів про визначення позивача як
платника збору за забруднення навколишнього природного середовища;
по-друге, списання позивачем люмінесцентних ламп, акумуляторів і
шин до автомобілів не може слугувати підтвердженням того, що
позивач здійснював на території України розміщення відходів в
розумінні Закону України "Про відходи" ( 187/98-ВР ) (187/98-ВР)
; та по-третє,
відповідачем невірно трактується поняття "розміщення відходів" та
"зберігання" в розрізі чинного законодавства про збір за
забруднення навколишнього природного середовища, оскільки збір за
забруднення навколишнього природного середовища справляється саме
за розміщення відходів, а не зберігання.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, перевіривши
матеріали справи та обставини, встановлені місцевим господарським
судом, їх відповідність чинному законодавству, приходить до
висновку, що касаційна скарга ДПІ у м. Черкаси не підлягає
задоволенню, оскільки обставини справи, які наведені скаржником
щодо правомірності встановлення позивачу податкового зобов'язання
зі збору за забруднення навколишнього природного середовища та
штрафних санкцій належним чином не підтверджені та спростовуються
наведеними господарським судом обставинами, що підтверджуються
відповідними правовими нормами, аналіз яких здійснено на підставі
чинного законодавства України в частині регулювання податкових
відносин, що склалися між сторонами у справі.
Правова позиція господарського суду першої інстанції базується на
наявних у справі доказах, представлених позивачем, та досліджених
судом при розгляді справи. Разом з тим, відповідачем при новому
розгляді справи не представлено жодного доказу на підтвердження
свої позиції в розрізі даного спору, а на переконання
господарського суду в правомірності своїх дій, відповідач лише
проаналізував норми чинного законодавства, та, як висновок,
посилається на надане йому право здійснювати донарахування по
податкам по результатам проведення документальних перевірок.
За таких обставин, постанова Київського апеляційного
господарського суду відповідає вимогам чинного законодавства, тому
підстав для його зміни чи скасування не вбачається.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1 ч. 1 ст.
111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкаси від
15.01.2004 № 341/10-018 залишити без задоволення, а постанову
Київського апеляційного господарського суду від 11.12.2003 у
справі № 07/2939 - без змін.